Постанова № 32012730, 20.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р.Справа № 5017/3757/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.

суддів: Петрова М.С., Колоколова С.І.,

при секретарі судового засідання Соколовій Ю.М.

за участю представників учасників процесу:

від позивача- Гудими Т.П. за довіреністю № 1498-4 від 18.05.13р.,

Константинова В.В. за довіреністю № 1550-4 від 22.05.13р.;

від відповідача - Сінюкова А.С. за довіреністю №76/исх-гс від 6.02.13р.;

від прокуратури - Лянної О.А. за посвідченням №005252 від 22.09.12р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2013 р.

по справі № 5017/3757/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС"

до Одеської міської ради

про стягнення 337 929 205,08 грн.,

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю /далі по тексту- ТОВ/ "ІНФОКС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про стягнення /в остаточній редакції - т.2,а.с.77/ 337929205,08грн., з яких: 258648837грн. втрати від різниці між затвердженими відповідачем та економічно обгрунтованими тарифами на послуги з водопостачання та водовідведення в м.Одесі за 2008-2010р.р., 23336204,22грн. річні відсотки з вищеозначеного боргу, 40229768,22грн., на які збільшився означений борг внаслідок інфляції; решту складають заборгованості з муніципальної адресної допомоги за 2009-2012р.р., річні та інфляційні відсотки з боргу за адресну допомогу, витрати на відновлення мереж відповідача, утримання бюветів, фонтанів, житлового будинку; вартість періодичного перекачування води з Хаджибейського лиману до Чорного моря та борги 57 комунальних підприємств, щодо яких відповідачем прийнято рішення про ліквідацію.

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст.629 ЦК України, ст. 30 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 р., ст.ст. 20,193 ГК України, ст. 28 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядок формування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, договір сторін про співпрацю від 17.12.03р. мотивовані тим, що внаслідок винної бездіяльності відповідача з приведення тарифів на послуги позивача у відповідність до економічно обгрунтованих, він повинен оплатити різницю на підставі чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2013 р. (суддя Оборотова О.Ю.) позовні вимоги ТОВ ТОВ „Інфокс" задоволено частково, стягнуто з Одеської міської ради різницю між встановленими та економічно обгрунтованими тарифами за 2008-2010р.р. та нараховані на неї річні та інфліційні відсотки в загальній сумі 321 561 518,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 61 310,35 грн., щодо 35191грн. заборгованості по погашенню адресної муніципальної допомоги по сплаті житлово-комунальних послуг провадження в справі припинено на підставі п.1.1 ст.60 ГПК України, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду Прокуратура міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у позові ТОВ „Інфокс" відмовити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, оскільки Одеською міською радою у спірний період встановлювалися економічно обгрунтовані тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення. Прокуратура стверджує, що розглянувши лист філії "Інфоксводоканал" ТОВ „Інфокс" від 03.07.2012 р. № 2096 посадовими особами Одеської міської ради у липні 2012 р. було підписано документ, що підтверджує заборгованість відповідно до Постанови КМУ від 11.06.2012 р. № 517, але це не означає, що відповідач погодив обсяг заборгованості з різниці тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, що надані населенню у 2008, 2009, 2010р.р..

Одеською міською радою відзив на апеляційну скаргу не надано, але її представник у судових засіданнях підтримував позицію прокуратури.

У відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні представник ТОВ „Інфокс" спростовував доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи з такого.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 17.12.2003р. між Одеською міською радою та ТОВ „Інфокс" був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Одесводоканал". Договір було затверджено рішенням Одеської міської ради № 2038-XXIV від 17.12.2003 р. Для експлуатації цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Одесводоканал" ТОВ „Інфокс" було створено філію "Інфоксводоканал".

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 349 від 19.04.2007 р. / т. 1 а.с. 10 / було встановлено тарифи для населення: за надання послуг з водопостачання - 1,08 гривень за 1 куб.м з ПДВ та за надання послуг з водовідведення - 0,78 гривень за 1 куб.м з ПДВ.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 95 від 14.02.2008 р. / т. 1 а.с. 11 / було встановлено тарифи для населення: за надання послуг з водопостачання - 1,26792 гривень за 1 куб.м з ПДВ, за надання послуг з водовідведення - 0,95784 гривень за 1 куб.м з ПДВ.

Висновком № 319 Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 25.07.2008 р. / т. 1 а.с. 111 / визначено економічно обґрунтовані планові витрати на водопостачання в розмірі 2,62 грн. за 1 м.куб. води відповідно.

Висновок № 320 Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 25.07.2008 р. / т. 1 а.с. 112 / визначено економічно обґрунтовані планові витрати на водовідведення в розмірі 1,86 грн. за 1 м.куб. води відповідно.

Згідно розрахунків річних витрат на послуги водопостачання станом на липень 2008 року / т. 1 а.с. 117 / розмір річних витрат філії „Інфоксводоканал" ТОВ „Інфокс" на послуги водопостачання та водовідведення за 1 куб.м. складає 3,0454 грн. і 2,2061 грн. відповідно.

Висновками Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області № 187 і № 188 від 15.04.2008 р. / т. 2 а.с. 62-63 / визначено економічно обґрунтовані планові витрати на водопостачання та водовідведення в розмірі 1,5782 та 1,2404 грн. за 1 куб.м. відповідно.

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008 р. / т. 1 а.с. 13 / було встановлено тарифи для населення: за надання послуг з водопостачання - 2,20 гривень за 1 куб.м з ПДВ, за надання послуг з водовідведення - 1,40 гривень за 1 куб.м з ПДВ.

Таким чином, тарифи, які встановлювались відповідачем 19.04.2007 р., 14.02.2008 р. та 25.09.2008 р. за послуги водопостачання та водовідведення для населення є значно нижчими навіть за собівартість надання цих послуг, визначених як економічно обгрунтовані висновками Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області №№ 187, 188 від 15.04.2008 р., №№ 319, 320 від 25.07.2008р., отже твердження прокуратури про відповідність встановлених Одеською міською радою тарифів економічно обгрунтованим цілком спростовується матеріалами справи.

ТОВ "ІНФОКС" неодноразово звертався до Одеської міської ради з вимогою про встановлення діючих тарифів на водопостачання та водовідведення на рівні економічно обгрунтованих, одначе безрезультатно.

У липні 2012р. розрахунки позивача заборгованості за 2008-2011 роки та 1 квартал 2012 року з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню філією „Інфоксводоканал" ТОВ „Інфокс", були узгоджені заступником Одеського міського голови - директором Департаменту міського господарства Орловським А.І., а також заступником директора Департаменту фінансів Одеської міської ради та начальником Управління економіки, промисловості та інвестицій / т. 1, а.с. 37,38/.

Дані розрахунки заборгованості минулих років з різниці в тарифах за послуги водопостачання та водовідведення на підставі аналізу підтверджуючих документів без зауважень були погоджені на засіданні територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Одеської обласної державної адміністрації /протокол 1.2 від 10.07.12р.-т.1,а.с.30-30/, тому колегія не вбачає підстав піддавати їх сумніву.

Відповідно до ч.ч.2-6 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"/ в редакції, що діяла в спірний період/ виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті. Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається.

Відповідно до п. 35 порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів. Кожна категорія споживачів визначається на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з наданням послуг. Органи влади, які уповноважені встановлювати (погоджувати) тарифи, можуть визначити додаткові категорії споживачів за умови, що рівень рентабельності для таких категорій споживачів формується з урахуванням вимог пункту 21 і не перевищує 50 відсотків. Релігійні організації оплачують надані послуги за тарифами, встановленими для населення.

Згідно з п. 2 порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 12 липня 2006 р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин, тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - вартість надання одиниці послуги (1 куб. метр реалізованої води) з водопостачання чи водовідведення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість.

Відповідно до п. 21, рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків, а для категорій споживачів - бюджетних установ та інших споживачів - не повинен перевищувати 15 та 50 відсотків відповідно.

Згідно з п. 52, висновок щодо розрахунків економічно обгрунтованих планових витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, надається встановлюється Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами.

Аналізуючи матеріали справи в їх сукупності та вимоги норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума, яка виникла у зв'язку із різницею між встановленими тарифами за послуги водопостачання та водовідведення та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг складає відповідно: за 2008 рік - 52 110 400 грн. та 28321700грн., за 2009 рік - 53076500 грн. та 46635100 грн., за 1 півріччя 2010 року - 78505137 грн. та 44228888 грн. і цілком підлягає відшкодуванню. Твердження прокуратури про те, що різниця в тарифах для населення, виробничих управлінь водопровідно-каналізаційного господарства та бюджетних організацій покривалася за рахунок підвищеного тарифу для інших споживачів не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з річних планів обсягів виробництва та надання послуг з водопостачання та водовідведення, що є додатками до вищенаведених рішень Одеської міської ради, питома вага інших споживачів не перевищує 20 відсотків від загального обсягу послуг, крім того, в розрахунок різниці в тарифах здійснено з врахуванням такого покриття.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції що, суми на відшкодування різниці між встановленими тарифами за послуги водопостачання та водовідведення та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг за 2008 рік складають 80432100,00 гривень, за 2009 рік складають 99711600,00 гривень та за 1 півріччя 2010 року складають 78505137,00 гривень та мають бути стягнуті з відповідача з нарахуванням 3 % річних та інфляційних збитків. Наведений в рішенні суду розрахунок 3% річних та інфляційних відповідає вимогам чинного законодавства.

Решта рішення господарського суду в частині припинення провадження відносно погашеного боргу та в частині відмови у стягнені заборгованості з муніципальної адресної допомоги за 2009-2012р.р., річних та інфляційних відсотків з боргу за адресну допомогу, витрат на відновлення мереж відповідача, утримання бюветів, фонтанів, житлового будинку; вартості періодичного перекачування води з Хаджибейського лиману до Чорного моря та боргів 57 комунальних підприємств, щодо яких відповідачем прийнято рішення про ліквідацію, колегія також вважає обгрунтованою та законною, і оскільки вона прокуратурою не оскаржується, до детального аналізу в постанові не вдається.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно із ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги, від сплати якого звільнена прокуратура, підлягає стягненню в доход державного бюджету з позивача - Одеської міської ради.

Керуючись ст. ст. 49,99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокуратури м.Одеси - без задоволення.

2. Стягнути з Одеської міської ради до державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок 31217206782002, отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 7607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ суду 26016990) через Державну податкову інспекцію в Приморському районі м.Одеси 34410грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу за постановою з зазначенням повних реквізитів Одеської міської ради доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.06.13 р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов