Постанова № 32012041, 10.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2013 року місто Севастополь 11 год. 51 хв. Справа №827/160/13-аОкружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Авчиян К.Е.,

за участю:

представника позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2, свідоцтво адвоката від 27 грудня 2010 року НОМЕР_2;

представників відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Дерябкіної Вікторії Любомирівни, довіреність від 26 червня 2012 року № 1837/9/10-0,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року № 000073001710/0 про донарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 40 357 грн. 18 коп. та № 00003801710/0 про донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 67 262 грн. 00 коп., у тому числі з основного платежу - 53 809 грн. 60 коп., за штрафними санкціями - 13 452 грн. 18 коп.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 08 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 827/160/13-а, справу призначено до судового розгляду.

Позов мотивовано тим, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, укладена між сторонами угода є дійсною якщо її недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладена між позивачем та контрагентами угоди з придбання овочів не віднесена до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угоди недійсною відсутнє, придбання товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які були надані відповідачу для перевірки, тому висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість також не засновано на нормах законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Зазначив, що позивачем сума валових витрат та податкового кредиту не підтверджена належним чином оформленими первинними документами у розумінні податкового законодавства, оскільки матеріалами перевірки не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій саме з цими контрагентами, що зазначені у видаткових та податкових накладних, - приватним підприємством «Грандпродукт», привтаним підприємством «Ротонда Торг», приватним підприємством «Кримторг». Крім того, вважає, що у даному випадку витрати позивача не підтверджені належними первинним документами, а тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат, що, у свою чергу, виключає право на податковий кредит. У задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на підставі наказу від 27 листопада 2012 року № 633 у період з 27 листопада 2012 року по 03 грудня 2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правових взаємовідносин з приватним підприємством «Грандпродукт», приватним підприємством «Ротонда Торг», приватним підприємством «Кримторг» за період березень 2010 року - травень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 10 грудня 2012 року № 2609/10/171/НОМЕР_1, у якому зафіксовані, зокрема, порушення позивачем частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України у частині недодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 при придбанні товарів; підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 53 809 грн. 60 коп., у тому числі за березень 2010 року у сумі 11 666 грн. 68 коп., за квітень 2010 року у сумі 21 127 грн. 70 коп., у травні в сумі 21 015 грн. 22 коп.; підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, абзацу «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 40 357 грн. 18 коп., у тому числі за 1 квартал 2010 року у сумі 8 750 грн. 00 коп., за 2 квартал 2010 року - 31 607 грн. 18 коп.

У ході перевірки працівниками податкового органу встановлено, що позивач необґрунтовано відносив до складу валових витрат витрати на суму 269 047 грн. 87 коп. та до податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 53 809 грн. 60 коп. за правовідносинами з постачальниками - приватним підприємством «Грандпродукт», приватним підприємством «Ротонда Торг» та приватним підприємством «Кримторг».

Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на підставі матеріалів досудового слідства у межах кримінальних справ, порушених відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків та кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва, дійшла до висновку, що правочини між позивачем та приватним підприємством «Грандпродукт», приватним підприємством «Ротонда Торг» та приватним підприємством «Кримторг» відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (нікчемністю).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що витрати позивача за період, що перевірявся, не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, оскільки надані до перевірки фіскальні чеки не відповідають вимогам пункту 3.2 Положення про форму та зміст розрахункового документа, що затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 105/5396, у зв'язку з чим відповідно до приписів вказаного Положення не є розрахунковими документами.

28 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби прийняти податкові повідомлення-рішення № 00007301710/0 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40 357 грн. 18 коп., та № 00003801710/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 53 809 грн. 60 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 13 452 грн. 40 коп.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулювалися Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», Законом України «Про податок на додану вартість», Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 червня 1993 року за № 64, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Аналогічні норми містяться у пункті 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 червня 1993 року за № 64. Так, вказаною нормою встановлено, що загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковим, платіжним та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлені у статті 11 вказаного закону.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 цієї статті передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктами 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами статті 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 зазначеного закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 68/704, визначено, що у первинних документах для надання їм юридичної чинності і доказовості крім усього повинні бути зазначені посади, прізвища й стояти підписи осіб, відповідальних за дозвіл і здійснення господарської операції й складання первинного документа.

У підпункті 2.16 пункту 2 зазначеного Положення вказано, що забороняється приймати до виконання первинні документи по операціях, які суперечать законодавчим і нормативним актам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені, пов'язані з отримання доходу і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 15 березня 2010 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу продовольчих товарів (овочі, фрукти) з ПП «Кримторг» та ПП «Ротонда Торг» №№ 25, 42 відповідно. 22 березня 2010 року між позивачем та Приватним підприємством «Грандпродукт» було укладено договір № 20 купівлі-продажу продовольчих товарів (овочі, фрукти).

Відповідно до умов зазначених договорів продавці (ПП «Кримторг», ПП Ротонда Торг», ПП Грандпродукт») зобов'язуються передати у власність покупця (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1М.) належне йому майно, а саме: овочі, фрукти, а покупець зобов'язаний прийнятий це майно та оплатити його. Ціна за даними договорами складає 100 000 грн. 00 коп. Оплата здійснюється у готівковій формі.

За фактом поставки товару контрагентами позивача складено та видано наступні документи:

- Приватним підприємством «Кримторг»: видаткові накладні від 03 травня 2010 року № 0000820 на суму 3 593 грн. 71 коп., від 02 травня 2010 року № 819 на суму 18 184 грн. 75 коп., від 01 травня 2010 року № 818 на суму 11 606 грн. 77 коп., від 10 квітня 2010 року № ГП-0000423 на суму 18 766 грн. 18 коп., від 09 квітня 2010 року № ГП-0000382 на суму 20 000 грн. 00 коп.; накладні на відпуск товарів від 23 березня 2010 року № 261 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 24 березня 2010 року № 262 на суму 10 0000 грн. 00 коп.; податкові накладні від 23 березня 2010 року № 261 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 24 березня 2010 року № 262 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 09 квітня 2010 року № 382 на суму 20 000 грн. 00 коп., від 10 квітня 2010 року № 423 на суму 18 766 грн. 00 коп., від 01 травня 2010 року № 818 на суму 11 606 грн. 77 коп., від 02 травня 2010 року № 819 на суму 18 184 грн. 75 коп., від 03 травня 2010 року № 820 на суму 3 593 грн. 71 коп.; рахунок-фактуру від 14 червня 2011 року № 1054 та податкові накладні від 14 червня 2011 року № 98 на суму 120 000 грн. 00 коп. та від 16 червня 2011 року № 113 на суму 37 889 грн. 12 коп.;

- Приватним підприємством «Грандпродукт»: видаткові накладні від 03 травня 2010 року № 484 на суму 17 855 грн. 57 коп., від 02 травня 2010 року № ГП-0000483 на суму 19 043 грн. 24 коп., від 01 травня 2010 року № ГП-0000481 на суму 19 953 грн. 65 коп., від 12 квітня 2010 року № ГП-0000413 на суму 10480 грн. 88 коп., від 10 квітня 2010 року № ГП-0000412 на суму 16 826 грн. 52 коп.; накладні на відпуск товарів від 09 квітня 2010 року № 402 на суму 2 692 грн. 60 коп., від 06 квітня 2010 року № 401 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 30 березня 2010 року № 258 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 23 березня 2010 року № 239 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 24 березня 2010 року № 240 на суму 10 000 грн. 00 коп.; податкові накладні від 23 березня 2010 року № 239 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 24 березня 2010 року № 240 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 30 березня 2010 року № 258 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 06 квітня 2010 року № 401 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 09 квітня 2010 року № 402 на суму 2 692 грн. 60 коп., від 10 квітня 2010 року № 412 на суму 16 826 грн. 52 коп., від 10 квітня 2010 року № 413 на суму 10 480 грн. 88 коп., від 01 травня 2010 року № 481 на суму 19 953 грн. 65 коп., від 02 травня 2010 року № 483 на суму 19 043 грн. 24 коп., від 03 травня 2010 року № 484 на суму 17 855 грн. 57 коп., від 18 травня 2010 року № 540 на суму 1 205 грн. 00 коп.;

- Приватним підприємством «Ротонда Торг»: видаткові накладні від 03 травня 2010 року № РТ-0000942 на суму 1 528 грн. 06 коп., від 02 травня 2010 року № РТ-0000941 на суму 19 079 грн. 92 коп., від 01 травня 2010 року № 939 на суму 14 040 грн. 64 коп., від 09 квітня 2010 року № РТ-0000878 на суму 20 000 грн. 00 коп.; накладні на відпуск товарів від 08 квітня 2010 року № 873 на суму 8 000 грн. 00 коп., від 06 квітня 2010 року № 760 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 01 квітня 2010 року № 715 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 30 березня 2010 року № 615 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 24 березня 2010 року № 591 на суму 10 000 грн. 00 коп.; податкові накладні від 24 березня 2010 року № 591 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 30 березня 2010 року № 615 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 01 квітня 2010 року № 715 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 06 квітня 2010 року № 760 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 08 квітня 2010 року № 873 на суму 8 000 грн. 00 коп.,від 09 квітня 2010 року № 878 на суму 20 000 грн. 00 коп., від 01 травня 2010 року № 939 на суму 14 040 грн. 64 коп., від 02 травня 2010 року № 941 на суму 19 079 грн. 92 коп., від 03 травня 2010 року № 942 на суму 1 528 грн. 06 коп.

Витрати на придбання продуктів харчування (овочів, фруктів) включені позивачем до складу валових на підставі виданих постачальниками фіскальних чеків реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 302 857 грн. 51 коп.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 цього Закону повноваження щодо встановлення форми і змісту розрахункових документів покладені на Державну податкову адміністрацію України.

На виконання вимог закону Державна податкова адміністрація України затвердила положення, яким встановила вимоги до форми та змісту розрахункових документів.

Так, відповідно до пункту 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за N 105/5296 (далі Положення № 614), касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники податку на додану вартість, - індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, який надається згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»; перед номером друкуються великі літери «ПН»; для суб'єктів господарювання, що не є платниками податку на додану вартість, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери «ІД»; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки податку на додану вартість праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для суб'єктів господарювання, що зареєстровані як платники податку на додану вартість, окремим рядком - літерне позначення ставки податку на додану вартість, розмір ставки податку на додану вартість у відсотках, загальну суму податку на додану вартість за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

Згідно з розділом 1 Положення № 614 найменування товару (послуги) - це слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу суб'єкта господарювання.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення № 614 встановлено, що установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Отже, у разі здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання готівковими грошовими коштами, законодавством встановлено обов'язок проводити розрахункові операції з роздрукуванням документів на підтвердження виконання цих операцій, які повинні відповідати вимогам Положення № 614. Лише у разі дотримання вимог положення щодо форми та змісту цього документу такий документ визнається розрахунковим документом, який підтверджує валові витрати суб'єкта господарювання та надає можливість на підставі належним чином оформлених податкових накладних скористатися правом на податковий кредит з податку на додану вартість.

У свою чергу, надані позивачем до перевірки фіскальні чеки, копії яких знаходять у матеріалах справи (т. 2 а.с. 2 - 10), не містять таких обов'язкових реквізитів, що пред'являються до розрахункового документу, як найменування товару, кількість товару, вартість одиниці виміру товару.

Зазначення у касовому чеку лише найменування товару «продукти» або «овочі в асортименті» без конкретизації найменування придбаних товарів та зазначення загальної суми вартості цих продуктів без визначення вартості одиниці конкретного товару є порушенням норм Положення №614, та позбавляє ці фіскальні чеки статусу розрахункових документів у розумінні Положення № 614.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом України у постановах від 04 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» до МДПІ про скасування рішення та від 19 вересня 2011 року у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам» до ДПІ про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд критично відноситься до посилання позивача на фактичне здійснення господарських операцій, що підтверджується належним чином оформленими витратними накладними та податковими накладними, оскільки ці документи первинного бухгалтерського обліку не є касовими документами, які б підтверджували саме витрати платника податків.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач довів суду, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2012 року № 00007301710/0 та № 00003801710/0 він діяв у порядку, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством. У свою чергу доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С ТА Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 17 червня 2013 року.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін