Постанова № 32009749, 19.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 902/487/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): представник Мастюк Є.П.

відповідача (позивача за зустрічним позовом): представник не з'явився

третя особа: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача (позивача за зустрічним позовом) Військової частини А 0215 на рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.13р. у справі № 902/487/13 (суддя Яремчук Ю.О.)

за первісним позовом Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт"

до відповідача Військової частини А 0215

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення 985181,40 грн.

за зустрічним позовом Військової частини А 0215

до відповідача Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення 11114,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №902/487/13 від 18.04.13р. первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з військової частини А 0215 на користь державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" 985 181,40 грн. заборгованості, 19 703,64 грн. судового збору.

Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" на користь військової частини А 0215 ( Командування Повітряних Сил України) 4327,37 грн. пені, 680,87 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем за первісним позовом повністю доведено факт наявності боргу в сумі 985 181,40 грн., що підтверджується актами приймання надання послуг, актом звірки взаєморозрахунків та відповіддю на претензію, в якій зазначено про визнання позову. Водночас, судом з'ясовано, що відповідачем не здійснено проплату заборгованих коштів, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем доказів щодо погашення боргу суду не надано. Також позивачем за зустрічним позовом при обрахуванні пені не враховано норми Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, суд здійснивши перерахунок пені відповідно до вищевикладених вимог, прийшов до висновку, що до стягнення підлягає 4327,37 грн. пені за період з 02.12.2012 року по 20.12.2012 року (система "Ліга"). В решті пені відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Військова частина А 0215 звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 18.04.13р. у справі 902/487/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що рішення є необґрунтованим та таким, що потребує додаткового з'ясування обставин справи, які мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Представником позивача (відповідача за зустрічним позовом) подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.13р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представники відповідача (позивача за зустрічним позовом) та третьої особи у судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомленні належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвал суду, а.с. - 168, 169).

Зазначене процесуальне питання винесене на обговорення.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) висловився за розгляд апеляційної скарги без участі скаржника.

Оскільки явка відповідача (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання обов'язковою не визнавалася, апелянт належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.13р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Щодо заявленого первісного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2012 року між військовою частиною А 0215 (Міністерство оборони України) та державним виробничо-технічним підприємством «Граніт» було укладено договір на закупівлю послуг за державні кошти № 133/12.

Відповідно до п.1.1. договору - виконавець зобов'язується у 2012 році надати послуги за номенклатурою, у кількості та у терміни відповідно до Специфікації послуг (додаток № 1 до договору). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п.1.2. договору - найменування послуг: апаратура радіолокаційна, радіонавігаційна та радіоапаратура дистанційного керування, код 33.20.2 - згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97, а саме: послуги з ремонту чарунок до РЛС та КЗА (далі послуги). Кількісні характеристики послуг, що надаються за договором: у відповідності до Специфікації послуг (додаток 1).

Відповідно до п. 1.4. договору - виконавець здійснює надання послуг за цим договором, після отримання від замовника (командира військової частини А0215) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору (за поданням командира військової частини А 1517, письмово погодженого з командиром військової частини А 0215- Т), яким замовник визначає обсяги закупівлі послуг, у відповідності до специфікації послуг (додаток 1).

Відповідно до п.3.1. договору сума цього договору становить 987 894, 90 грн., в т.ч. ПДВ 20% у розмірі 164 649,15 грн. До договору було укладено додаток № 2 - протокол погодження ціни, в якому ціна зазначена 987 894,90 грн.

Відповідно до п.4.1. договору - замовник здійснює розрахунки з виконавцем за надані послуги шляхом:

- прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця через відповідні реєстраційні рахунки замовника, відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій обл.;

- використання всіх форм (методів) розрахунків, визначених чинним законодавством України за взаємною (письмовою) згодою сторін.

Основною формою оплати є оплата за фактом виконання послуг, після надання документів на оплату відповідно до п.4.2. договору на адресу замовника.

Відповідно до п.4.2. договору - розрахунок за надані послуги здійснюються за фактом їх надання протягом 2012 бюджетного року, згідно з чинним законодавство, після отримання замовником (представником замовника - командиром військової частини А 0215-Т) документів на оплату:

рахунок-фактура;

акту приймання наданих послух ( на кожний наряд окремо), затвердженого виконавцем та замовником. Форму акту наведено в додатку 3 до цього договору;

актів приймання-передавання ( на кожний наряд окремо), затверджених представниками замовника - командирами військових частин: А4324, А 1880, А 1451, А 1620, А 1656. Форму актів наведено в додатку 4 цього договору. Посвідчення 4993 ВП МОУ.

Відповідно до п.4.3. договору - рахунок - фактура та податкова накладна оформлюється на замовника (командира військової частини А 0215) (м. Вінниця).

Податкова наклад надається замовнику відповідно до чинного законодавства на час проведення розрахунків.

Відповідно до п.4.5. договору - після закінчення виконання послуг за цим договором (або по факту його припинення) сторони у 30-ти денний строк проводять остаточну звірку взаєморозрахунків з підписанням акту про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків (додаток 5), який є підтвердженням взаємного виконання зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.5.1. договору - термін надання послуг: до 120 календарних днів після отримання від замовника письмового повідомлення виконавцем про готовність до виконання умов договору передбаченого п.14. договору, але не пізніше 01.12.2012 року. Дострокове надання послуг дозволяється за письмовою згодою замовника.

Відповідно до п.5.2. договору - місце надання послуг: надання виконавцем послуг замовнику здійснюється на підприємстві виконавця. Місцезнаходження виробів: військова частина А 4324, Львівська обл., Пустомитівський район., с. Липники; військова частина А 1880, Київська обл., м. Васильків; військова частина А 1451, м. Харків; військова частина А 1620, м. Одеса; військова частина А 1656, м. Севастополь.

Відповідно до п. 5.7 договору - після надання послуг, одночасно із затвердженням актів приймання - передавання, представниками замовника - командирами військових частин А 4324, А 1880, А 1451, А 1620, А 1656, (додаток 4), оформлюються акти приймання наданих послуг (додаток 3), які затверджуються виконавцем та замовником.

Відповідно до п. 5.8. договору - датою виконання послуг виконавцем за даним договором є остання дата затвердження акту приймання наданих послуг (додаток 3) замовником та актів приймання - передавання виробів представниками замовника - командирами військових частин А 4324, А1880, А 1451, А 1620, А 1656 (додаток 4).

Відповідно до умов договору 28.08.2012 року на адресу ДВТП «Граніт» від військової частини А 0215 надійшло повідомлення вих. № 350/138/1216/ПС від 06.08.2012 року про готовність до виконання умов договору.

Позивачем були повністю здійснені послуги передбачені договором, про що було складено акти приймання наданих послуг на загальну суму 985 181,40 грн., а саме:

актом приймання надання послуг № б/н від 21.12.2012 року на суму 129 162,60 грн.;

актом приймання надання послуг № б/н від 21.12.2012 року на суму 77 606,10 грн.;

актом приймання надання послуг № б/н від 21.12.2012 року на суму 81 585,90 грн.

актом приймання надання послуг № б/н від 21.12.2012 року на суму 115 776,00 грн.;

актом приймання надання послуг № б/н від 21.12.2012 року на суму 151 594,20 грн.;

актом приймання надання послуг № 101 від 30.11.2012 року на суму 57 164,40 грн.

актом приймання надання послуг № 102 від 30.11.2012 року на суму 75 978,00 грн.;

актом приймання надання послуг № 103 від 30.11.2012 року на суму 75 978,00 грн.;

актом приймання надання послуг № 104 від 30.11.2012 року на суму 162 448,20 грн.;

актом приймання надання послуг № 105 від 30.11.2012 року на суму 57 888,00 грн.

В актах приймання наданих послуг містять висновок :«В результаті проведеної перевірки технічного стану чарунок до РЛС та КЗА встановлено їх придатність до подальшої експлуатації».

Враховуючи викладене, позивачем належним чином були виконані свої зобов'язання за договором.

Відповідачем свої зобов'язання по договору не виконані, не здійснено розрахунки.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2013 року на суму 985181,40 грн., який обопільно підписаний між сторонами та скріплений мокрими печатками сторін.

09.01.2013 року на адресу відповідача було направлено претензію № 17/23к з вимогою сплатити борг в сумі 985 181,40 грн.

Листом №350/1/166/нс від 31.01.2013 року відповідач надав відповідь на претензію позивача № 17/23к від 09.01.2013 року, в якій останній зазначив, що станом на 01.01.2013 року за обліковими даними Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області рахується зареєстрована бюджетна кредиторська заборгованість військової частини А 0215 перед державним виробничо - технічним підприємством "Граніт" за договором від 27.07.2012 року № 133/12 в сумі 985 181,40 грн., зазначену кредиторську заборгованість буде погашено після надходження коштів на відповідні цілі.

Несплата заборгованих коштів спонукало позивача звернутись з позовом до суду.

Щодо заявленого зустрічного позову.

Між військовою частиною А0215 (Командування Повітряних Сил України) та ДВТП "Граніт" 27 липня 2012 року було укладено договір закупівлі послуг за державні кошти №133/12.

В подальшому до даного договору сторонами укладались додаткові угоди від 05.09.2012 року № 1 та від 11.10.2012 року № 2.

За умовами договору виконавець зобов'язався надати послуги з ремонту чарунок до РЛС та КЗА (далі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити їх.

Кількісні характеристики послуг, що надаються за договором: у відповідності до специфікації послуг (додаток № 1 до договору).

Загальна сума договору (із врахуванням додаткової угоди від 11.10.12 № 2) становить 985 181,40 грн.

Надання послуг за цим договором здійснюється виконавцем після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі послуг, у відповідності до специфікації послуг.

Термін надання послуг: до 120 календарних днів після отримання від замовника письмового повідомлення виконавцем про готовність до виконання умов договору, але не пізніше 01.12.2012 року (специфікація послуг).

Датою виконання послуг виконавцем за даним договором є остання дата затвердження акту приймання наданих послуг замовником та актів приймання - передавання виробів представниками замовника - командирами військових частин А4324, А1880, А1451, А1620, А1656 .

06.08.2012 року відповідно до договору закупівлі послуг за державні кошти від 27.07.2012 року № 133/12 на адресу ДВТП "Граніт" було направлено повідомлення про готовність до виконання умов Договору.

Однак, у встановлений договором термін - 01.12.2012 року, виконавець свої зобов'язання у повному обсязі не виконав.

Відповідно до актів приймання наданих послуг, виконання послуг на загальну суму 555 724,80 грн. було здійснено лише 21 грудня 2012 року, а саме:

- згідно акту приймання наданих послуг з ремонту чарунок до РЛС та КЗА у кількості 37 одиниць, на загальну суму 115 776,00 грн., затвердженого замовником 21.12.2012 року;

- згідно акту приймання наданих послуг з ремонту чарунок до РЛС та КЗА у кількості 41 одиниць, на загальну суму 151 594,20 грн., затвердженого замовником 21.12.2012 року;

- згідно акту приймання наданих послуг з ремонту чарунок до РЛС та КЗА у кількості 36 одиниць, на загальну суму 129 162,60 грн., затвердженого замовником 21.12.2012 року;

- згідно акту приймання наданих послуг з ремонту чарунок до РЛС та КЗА у кількості 23 одиниць, на загальну суму 77 606,10 грн., затвердженого замовником 21.12.2012 року;

- згідно акту приймання наданих послуг з ремонту чарунок до РЛС та КЗА у кількості 18 одиниць, на загальну суму 81 585,90 грн., затвердженого замовником 21.12.2012 року.

Таким чином, позивач зазначає, що виконавцем порушено термін надання послуг на загальну суму 555 724,80 грн. на 20 днів.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання зазначених у договорі та специфікації послуг, з виконавця стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Розмір пені за порушення терміну надання послуг, що підлягає стягненню з ДВТП "Граніт" складає 11114,40 грн.

09.01.2013 року на адресу державного виробничо-технічного підприємства "Граніт» було направлено претензію про сплату пені за порушення терміну надання послуг з ремонту чарунок до РЛС та КЗА згідно договору від 27.07.12 № 133/12.

У своїй відповіді ДВТП "Граніт" не визнало претензію посилаючись на незабезпечення замовником умов для своєчасного надання послуг щодо затримок повідомлення про готовність до виконання договору і передачі чарунок в ремонт.

Згідно пункту 9.2 договору, у разі якщо сторони не дійдуть згоди у вирішенні спірного питання, встановленим порядком оформлюється та пред'являється претензія. У випадку повного або часткового відхилення претензії, спірне питання передається на розгляд відповідного господарського суду України.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, колегією суддів береться до уваги наступне.

Щодо заявленого первісного позову.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару та його оплати.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, який вважає, що позивачем повністю доведено факт наявності боргу в сумі 985 181,40 грн., що підтверджується актами приймання надання послуг, актом звірки взаєморозрахунків та відповіддю на претензію, в якій зазначено про визнання позову.

Водночас, судом з'ясовано, що відповідачем не здійснено проплату заборгованих коштів ні на час розгляду справи в суді першої інстанції, ні на час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем доказів щодо погашення боргу ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Отже, позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення основного боргу в розмірі 985 181, 40 грн. грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо заявленого зустрічного позову.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу (ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу (ГК) України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи із змісту статей 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

У відповідності до ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до умов договору, термін надання послуг: до 120 календарних днів після отримання від замовника письмового повідомлення виконавцем про готовність до виконання умов договору, але не пізніше 01.12.2012 року (специфікація послуг).

Однак, у встановлений договором термін - 01.12.2012 року, виконавець свої зобов'язання у повному обсязі не виконав.

Відповідно до актів приймання наданих послуг, які наявні в матеріалах справи, виконання послуг на загальну суму 555 724,80 грн. було здійснено лише 21 грудня 2012 року (акти приймання надання послуг від 21.12.2012р. б/н наявні у справі).

Відповідно до пункту 7.2 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання зазначених у договорі та специфікації послуг, з виконавця стягується пеня в розмірі 0,1% вартості Послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення пеню в розмірі 11 114,40 грн. за період з 01.12.2012 року по 20.12.2012 року.

Судом встановлено, що надання послуг з ремонту чарунок до РЛС та КЗА на загальну суму 555 724,80 грн. відповідачем було здійснено 21 грудня 2012 року, та прострочено термін встановлений договором на 19 днів (період з 02.12.2012 року - 20.12.2012 року), а не 20 днів. При цьому, суд зазначає, що період нарахування штрафних санкцій вказаний судом з врахуванням ст. 253 ГК України - (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Разом з тим, беручи до уваги норми чинного законодавства, відповідно до ч.3. ст. 343 господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем не враховано норми чинного законодавства та не перераховано пеню відповідно до подвійної ставки НБУ.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

У п.3 інформаційного листа ВГС України №01-06/224/2012 від 27.02.2012 року видно правову позицію з приводу нарахувань пені та зазначено, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Беручи до уваги викладене, що яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Позивачем при обрахуванні пені не враховано норми Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок пені відповідно до вищевикладених вимог, прийшов до правильного висновку, що до стягнення підлягає 4327,37 грн. пені за період з 02.12.2012 року по 20.12.2012 року (система "Ліга"). В решті пені відмовлено правомірно.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А 0215 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 18 квітня 2013 року у справі №902/487/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/487/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.