Рішення № 32009415, 17.06.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/36/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2013 Справа № 908/1394/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Біофарм" (61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 56)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" (69005, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 115 А)

про стягнення 13 869,30 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Загорська О.В., довіреність № б/н від 02.04.2013 р.;

від відповідача: Міхантьєв М.Д., довіреність № 12 від 01.03.2013 р.;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 22.04.2013 р. звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Біофарм" з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" 13 869,30 грн. заборгованості за договором поставки № 8 від 16.01.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України , ст.ст. 173, 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та на умови укладеного сторонами договору. Вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки № 8 від 16.01.2012 р. та згідно усних замовлень відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Біофарм" (далі - ТОВ "НВП Біофарм") було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" (далі - ТОВ "Осіріс-вет") ветеринарні препарати (товар) на загальну суму 17 539,20 грн. Однак, свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк, визначений у договорі, відповідач виконав частково, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 12 931,20 грн. За порушення строків виконання основного зобов'язання відповідачу нараховано 766,67 грн. пені, 3% річних у розмірі 155,40 грн. та 16,03 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1394/13, присвоєно справі номер провадження № 30/36/13, розгляд якої призначено на 23.05.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 23.05.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено на 17.06.2013 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2013 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості за спірним договором в заявленій сумі. Крім того, підтримав надане через канцелярію суду 23.05.2013 р. клопотання № 2205/1 від 22.05.2013 про відстрочення виконання рішення у даній справі на шість місяців.

Представник позивача проти клопотання про відстрочення виконання судового рішення у даній справі заперечив.

В судовому засіданні 17.06.2013 р. справу розглянуто в межах строку, передбаченого ст.69 ГПК України, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2012 року між ТОВ "НВП Біофарм" (постачальником, позивачем у справі) та ТОВ "Осіріс-вет" (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 8 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця ветеринарні препарати та вакцини (далі - товар) в асортименті, кількості та за ціною відповідно до замовлення покупця і згідно із накладними, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у терміни і в розмірі, що передбачені договором.

Згідно із п. 2.1. договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару вважається сукупність товарів, що поставляється постачальником покупцю по відповідній видатковій накладній.

Пунктом 2.2. договору сторони узгодили, що базові умови поставки товару узгоджуються сторонами для кожної партії товару окремо. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими на те представниками сторін видаткової накладної, що є невід'ємною частиною договору.

Поставка товару здійснюється постачальником не пізніше 10 (десяти) робочих днів від дати подання замовлення покупцем. Замовлення покупця вважається прийнятим постачальником, якщо останній виставив рахунок-фактуру (п. 2.3. договору). Разом з товаром постачальник передає покупцю сертифікат якості, оригінал рахунку-фактури, видаткові та податкові накладні (п. 2.4. договору). У замовленні покупця зазначаються: найменування, кількість та термін відвантаження товару, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від встановлених договором. Замовлення може бути передане у будь-який, зручний для обох сторін, спосіб: телефоном, факсом, електронною поштою, тощо (п. 2.5. договору).

Пунктом 2.6. договору сторони домовились, що поставка партії товару може здійснюватися на підставі замовлення покупця та згідно з видатковою накладною без оформлення відповідної специфікації. В такому випадку приймання покупцем товару в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видатковій накладній, є згодою покупця на придбання цього товару.

Відповідно до п. 3.3. договору, оплата кожної партії товару покупцем здійснюється: відстроченням платежу не більше, ніж на 10 (десять) календарних днів від дати поставки за п. 2.2. договору шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника.

У випадку порушення покупцем строків оплати товару, вказаного у п. 3.3. договору, він зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також сплачує неустойку (штраф, пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент її нарахування, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання за договором п.5.3. договору

Термін дії даного договору - з моменту його підписання і до 31.12.2014 р. Закінчення терміну дії цього договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що виникли з цього договору протягом терміну його дії, і не звільняє сторони від необхідності належного виконання та відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору поставки позивач своєчасно поставив відповідачу товар на загальну суму 17 539,20 грн. згідно наступних видаткових накладних: № 576 від 15.10.2012 р. на суму 4 608,00 грн.; № 596 від 23.10.2012 р. на суму 3 715,20 грн.; № 620 від 05.11.2012 р. на суму 4 608,00 грн.; № 642 від 21.11.2012 р. на суму 4 608,00 грн. (всі суми зазначені з урахуванням ПДВ).

Товар було отримано відповідачем у повному обсязі, будь-яких зауважень та претензій щодо поставленого позивачем товару відповідач не надав.

Станом на час подання позову до суду сума боргу була сплачена відповідачем частково, у розмірі 4 608,00 грн., решта боргу за поставлений товар в сумі 12 931,20 грн. залишилась несплаченою.

Позовні вимоги ТОВ "НВП Біофарм" про стягнення з ТОВ "Осіріс-вет" 13 869,30 грн. заборгованості за договором поставки № 8 від 16.01.2012 року, з яких: 12 931,20 грн. основного боргу, 766,67 грн. пені, 155,40 грн. 3% річних та 16,03 грн. втрат від інфляції є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі про постачання товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 12931,20 грн.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано. Присутній у судовому засіданні представник відповідача факт наявності заборгованості у вказаній сумі не заперечує.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12931,20 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 155,40 грн. - 3% річних з простроченої суми за період: з 25.10.2012 р. по 02.04.2013 р. та 16,03 грн. - втрат від інфляції за період: з листопада 2012 р. по березень 2013 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

В силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору; а тому інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Оскільки, відповідач повинен був після поставки позивачем товару оплатити його в повному обсязі, однак ТОВ "Осіріс-вет" даного обов'язку не здійснив, таким чином у позивача виникло право на стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми як наслідок відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) за отриманий, але не оплачений боржником товар.

На підставі вищевикладеного, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено розрахунок суми інфляційних втрат за період: листопад 2012 р.- березень 2013 р. на суму 16,03 грн.

Судом перевірено розрахунок позивача стосовно стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 16,03 грн.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що правильною сумою до стягнення є 153,90 грн., тому суд вважає, що дана вимоги підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 153,90 грн., тому в решті вимог про стягнення 3% річних (1,5 грн.) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 766,67 грн. пені за період: з 25.10.2012 р. по 02.04.2013 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що правильною сумою до стягнення є 769,48 грн. Заявлена сума пені не перевищує її правильний розмір, тому позов в цій частині підлягає задоволенню у розмірі 766,67 грн. (в межах заявлених вимог).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в сумі 12931,20 грн. - основного боргу, 766,67 грн. - пені, 153,90 грн. - 3 % річних, 16,03 грн. - інфляційних втрат. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

23.05.2013 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить відстрочити виконання судового рішення на шість місяців. Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на те, що підприємство відповідача з січня 2013 р. не здійснює господарчої діяльності, а якщо позивач здійснить звернення примусового виконання рішення по даній справі, це призведе до додаткового нарахування на суму боргу суми виконавчого збору тим самим здійснить додаткові фінансові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2013 р. заперечив проти заявленого клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет", проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено про те, що ТОВ «Осіріс-Вет» не є безпосереднім споживачем поставлених товарів. Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля ветеринарними препаратами та кормовими добавками. Товари закуплені у ТОВ «НВП Біофарм» в подальшому були відвантажені на адресу ТОВ «Агропромислова компанія», яка за отриманий товар кошти не перерахувала. На даний час подано два позови до господарського суду Запорізької області з метою стягнення заборгованості. За даними позовними заявами були порушені судові провадження № 3/49/13 та № 11/42/13.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надання відстрочки виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов'язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання відстрочки виконання рішення.

Будь-яких доказів в обґрунтування необхідності надання відстрочки виконання рішення, ускладнення його виконання або наявності обставин, які роблять неможливим його виконання відповідачем не надано. Звіт про фінансові результати за 2013 рік не є належним доказом в обґрунтування відстрочки виконання рішення, оскільки не свідчить про збитковість підприємства. Позови до господарського суду подані відповідачем у квітні та травні 2013р. тоді як заборгованість перед позивачем за отриманий товар виникла на початку 2012р.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги фінансовий стан обох сторін, строк існування заборгованості перед відповідачем, а також її систематичний характер, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення.

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Біофарм" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" (69005, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 115-А, код ЄДРПОУ 37301293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Біофарм" (61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 56; код ЄДРПОУ 36816072) 12931 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 20 коп. основного боргу, 153 (сто п'ятдесят три) грн. 90 коп. 3 % річних, 16 (шістнадцять) грн. 03 коп. втрат від інфляції, 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 67 коп. пені, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 31 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 20.06.2013р.