Постанова № 32008855, 14.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року 10:45 810/360/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ол-Лізинг» (далі – позивач, товариство) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2012 №0000722202 та №0000732202 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.05.2013).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, наведені в акті перевірки, є неправильними, а вказані податкові повідомлення-рішення - протиправними. Позивач не погоджується з висновками відповідача про безпідставне формування валових витрат по результатах взаємовідносин з ПП «Гранфіт» та ТОВ «Транс-Термінал», оскільки за цими господарськими операціями позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму, що підтверджується всіма необхідними первинними документами. Також, позивач не погоджується із висновками відповідача про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по результатах взаємовідносин з ТОВ «Автоєвразія», ПП «Гранфіт» та ТОВ «Транс-Термінал», оскільки господарські операції з цими контрагентами позивача підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Автоєвразія» проведено до анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Автоєвразія». Таким чином, дії відповідача щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є неправомірними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити. У своїх запереченнях зазначив, що оформлені господарські операції не пов’язані з господарською діяльністю, не направлені на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Надані до перевірки акти виконаних робіт не є підставою для відображення витрат в їх податковому обліку. Податкові накладні належним чином не оформлені, відтак суму податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Автоєвразія», ПП «Гранфіт» та ТОВ «Транс-Термінал» позивач не мав права включати до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

На підставі направлень від 14.11.2012 №1099, №1100, №1101, №1102, №1103, №1104, №1105, №1106, виданих Броварською ОДПІ Київської області Державної податкової служби, та відповідно до наказу від 01.11.2012 №1076 податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Лізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 320.09.2012, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.12.2012 №494/222/36301046 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України №334), ТОВ «Ол-Лізинг» занижено податок на прибуток на суму 177719 грн., в тому числі за І квартал 2010 р. в розмірі 90208 грн., ІV квартал 2010 р. – 87511 грн.; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон України №168), п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі – ПК України), ТОВ «Ол-Лізинг» занижено податок на додану вартість на суму 758525,07 грн., у тому числі за лютий 2010 р. в сумі 322516,67 грн., за травень 2010 р. – 366000 грн., за лютий 2011 р. – 70008,40 грн.

Так, перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ПП «Гранфіт» та з ТОВ «Транс-Термінал». Отримані послуги оформлені, зокрема, актами здачі-прийняття робіт, в яких не визначено, які саме інформаційно-консультаційні послуги, послуги з організації реклами, юридичні послуги оцінені сторонами за договором. Документи стосовно результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань до акту та звіту відсутні. Відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг, інформації про конкретні послуги, надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, використання їх підприємством у власній господарській діяльності. Акти здачі-прийняття робіт та звіт не є підтвердженням для включення витрат на інформаційно-консультаційні послуги, послуги з організації реклами, юридичні послуги до складу валових витрат. Отже, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток суму 360833 грн. за І квартал 2010 р. по взаєморозрахунках з ПП «Гранфіт» та безпідставно віднесено до складу валових витрат суму 360042 грн. за ІV квартал 2010 р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Транс-Термінал».

Перевіркою встановлено, що податкові накладні оформлені всупереч вимог чинного законодавства. Зокрема, в податковій накладній, виписаній ПП «Гранфіт», неможливо ідентифікувати хто саме її підписав, адже в графі «прізвище особи, яка склала податкову накладну» не зазначено прізвище та ініціали особи. Тому в порушення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариством завищено податковий кредит у зв’язку з віднесеним до податкового кредиту суми по податкових накладних, виписаних з порушенням встановлених норм.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 встановлено його заниження всього у сумі 758525,07 грн., у тому числі за лютий 2010 р. в сумі 322516,67 грн., за травень 2010 р. - 366000 грн., за лютий 2011 р. - 70008,40 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду якого висновки акту перевірки залишено податковим органом без змін.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 20.04.2012 №0000732202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 177719 грн. за основним платежем та на суму 44429,75 грн. за фінансовою санкцією, та №0000722202, яким збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на додану вартість на суму 758525 грн. за основним платежем та на суму 172130,25 грн. за фінансовою санкцією.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем їх оскаржено до суду.

У судовому засіданні досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Гранфіт», ТОВ «Транс-Термінал», а також ТОВ «Автоєвразія».

Так, судом установлено, що між позивачем та ПП «Гранфіт» укладено ряд письмових договорів. Так, 12.12.2009 позивачем укладено договір №1212 про надання послуг з ПП «Гранфіт», предметом якого є проведення рекламних кампаній в інтересах замовника-позивача. До договору додавався додаток №1. Між позивачем та ПП «Гранфіт» укладено договір №1512 про надання рекламних послуг від 15.12.2009. Предметом договору є надання ПП «Гранфіт» послуг по забезпеченню розміщення рекламно-інформаційних матеріалів позивачу по Україні. До договору додавався додаток №1, яким передбачалося період розміщення рекламних матеріалів (з 01.01.2010 по 25.02.2010), кількість карток та адреса розміщення. Крім того, до договору долучались макети продукції. Також, 10.02.2010 позивач уклав договір №1002 з ПП «Гранфіт» про надання юридичних послуг з додатком №1 до договору.

Факт надання послуг оформлювався чотирма податковими та видатковою накладними та рахунками-фактурами, які сторонами належним чином оформлено. Крім накладних та рахунком-фактури позивачем надано складений ПП «Гранфіт» звіт оцінки ефективності рекламної компанії ТОВ «Ол-Лізинг», проведеної в січні-лютому 2010 р. На підтвердження надання послуг сторонами оформлено належним чином три акти здачі-приймання робіт. На підтвердження виконання договору №1002 від 10.02.2010 на адресу ПП «Гранфіт» позивачем направлялись п’ять заявок про надання податкового роз’яснення. ПП «Гранфіт» надано п’ять податкових роз’яснень з питань діяльності позивача у галузі лізингу; проекти лізингових угод на російській, українській, українсько-англійській та російсько-англійській мовах. На виконання умов договору №1512 позивачем надано розроблені ПП «Гранфіт» проекти макетів рекламної продукції, а також фотозвіти про проведену рекламну компанію, плани.

Між позивачем та ТОВ «Транс-Термінал» 3 листопада 2010 р. укладено договір №1/11 про надання маркетингових послуг, предметом якого є надання послуг ТОВ «Транс-Термінал» з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять позивача на території України. Факт надання послуг оформлено складеними ТОВ «Транс-Термінал» звітами для індивідуального використання на замовлення ТОВ «Ол-Лізинг»: «дослідження ринку автомобілів (2009-2010р.)»; «діяльність лізингових компаній та стан ринку лізингових послуг»; «проект бізнес-плану лізингової компанії на 2011 рік»; «проект бізнес-плану лізингової компанії на 2011 рік», трьома актами здачі-приймання робіт, а також трьома податковими накладними.

ТОВ «Ол-Лізинг» 10 травня 2010 р. укладено договір №1 купівлі-продажу обладнання з ТОВ «Автоєвразія». Додатком №1 до договору була специфікація на придбаний товар. Додатком №2 до договору була домовленість на поставку запасних частин. На підтвердження факту поставки товару позивачу сторонами складено акт прийому-передачі до договору №1. Факт надання послуг оформлювався трьома податковими та трьома видатковими накладними, які сторонами належним чином оформлені. Подальша реалізація позивачем товару здійснена СП «Святогор», на підтвердження цього надано три видаткові накладні та чотири податкові накладні; реалізація товару підтверджена також карткою рахунку та платіжними дорученнями.

Крім того, судом досліджено договір від 16.08.2004 між ТОВ «Оптіма-Лізинг» та Six Gmbh Co про передачу права використання торгівельної марки. За умовами договору ТОВ «Оптіма-Лізинг» (користувач франшизи) отримано право на систему ведення бізнесу прокату автомобілів, яка у т.ч. включає в себе право використання на території України торгівельної марки «Sixt» та «Sixt rent a car». Користуючись наданим правом, ТОВ «Оптіма-Лізинг» 4 січня 2010 р, уклала договір субфранчайзингу із ТОВ «Ол-Лізинг». За умовами договору ТОВ «Оптіма-Лізинг» надав ТОВ «Ол-Лізинг» право використання у підприємницької діяльності комплекс виключних прав на фірмове найменування, комерційне позначення та знак для товарів послуг «Sixt»; право на рекламну продукції.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 18.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України та іншим законодавством.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У цій справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат, податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ПП «Гранфіт», ТОВ «Транс-Термінал» та ТОВ «Автоєвразія» підтверджується дослідженими доказами у справі: договорами, податковим та видатковими накладними, рахунками-фактури, різноманітними звітами, актами здачі-приймання робіт, заявками та податковими роз’ясненнями, проектами лізингових угод, проектами макетів рекламної продукції, фото звітами, планами, іншими доказами оплати послуг та їх подальшого використання у власній господарській діяльності, зокрема доказами подальшої реалізації товару іншому контрагенту.

Результати отриманих послуг позивачем у ПП «Гранфіт» та ТОВ «Транс-Термінал» за договорами №1002, №1212, №1512 та №1/11 використано позивачем у власній господарській діяльності. Вказані господарські операції підтверджуються належними первинними документами, які досліджено судом, що є підставою для віднесення витрат по отриманих послугах, здійснених по взаємовідносинах з ПП «Гранфіт» та ТОВ «Транс-Термінал». На думку суду, ці обставини свідчать про настання реальних наслідків, обумовлених правочином, як для позивача, так і для його контрагентів.

Суд відкидає посилання відповідача на те, що в первинних документах по взаємовідносинах позивача з ПП «Гранфіт», ТОВ «Транс-Термінал» та ТОВ «Автоєвразія» допущено окремі неточності, оскільки з інших даних вбачається реальність договорів, а наявні документи дозволяють встановити суть здійсненої господарської операції.

Крім того, суд відкидає доводи відповідача про те, що доказом відсутності реального виконання господарських операцій та права на видачу податкових накладних є те, що у ТОВ «Автоєвразія» у вересні 2010 р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, оскільки податкові накладні цим контрагентом позивача видано ще 18.05.2010, 24.05.2010 та 27.05.2010, тобто до анулювання вказаного свідоцтва.

Суд вважає, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг знати про те, що ТОВ «Автоєвразія», можливо, порушує вимоги податкового законодавства. Не надано відповідачем і доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування. В той же час, суд бере до уваги, що на час отримання податкових накладних від ПП «Гранфіт», ТОВ «Транс-Термінал» та ТОВ «Автоєвразія», останні були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит і валові витрати є безпідставним. Відтак, у зв’язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкові накладні, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Гранфіт», ТОВ «Транс-Термінал» та ТОВ «Автоєвразія».

З урахуванням наведеного суд вважає доведеним правомірність та обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту та до складу валових витрат коштів за наслідками взаємовідносин з ПП «Гранфіт», ТОВ «Транс-Термінал» та ТОВ «Автоєвразія».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2012 за №0000722202 та №0000732202.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в частині відповідно до задоволених уточнених позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000722202 та №0000732202 від 27.12.2012, видані Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 травня 2013 р.