Постанова № 32008794, 04.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2013 р. о 11:30

Справа №801/3969/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму у складі головуючого судді Кащеєвої Г. Ю. за участю секретаря судового засідання Багдасарян Н. В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК

до Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради

про стягнення 319200,96 грн.,

за участю представників сторін - не з'явилися.

Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить стягнути з відповідача 319200,96 грн. заборгованості, в тому числі й заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску за листопад 2012р. в сумі 101714,10 грн., за грудень 2012р. в сумі 100847,71 грн., за січень 2013р. в сумі 91026,35 грн., а також заборгованість по сплаті штрафних санкцій за рішенням №1159 від 25.12.2012р. в сумі 3092,71 грн., за рішенням №87 від 12.02.2013р. в сумі 940,01 грн., за рішенням №88 від 12.02.2013р. на суму 2108,06 грн., а також сум пені за рішенням №1159 від 25.12.2012р. в сумі 6813,61 грн., за рішенням №87 від 12.02.2013р. в сумі 737,78 грн., за рішенням №88 від 12.02.2013р. на суму 11920,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного Фонду України №21-5 від 27.09.2010р.

Відповідач в письмових запереченнях на адміністративний позов заперечує проти задоволення позовних вимог в частині нарахованих позивачем сум штрафних санкцій у зв’язку з перебуванням відповідача в судової процедурі санації. Так, згідно з письмовими запереченнями на адміністративний позов відповідач зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на момент введення мораторію) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження про банкрутство, про зазначається в ухвалі суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штрафи та пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань та обов’язкових платежів, податків та зборів. В обґрунтування своїх заперечень відповідачем до матеріалів справи була додана ухвала господарського суду АРК від 14.05.2010р., від 29.06.2010р., від 26.05.2011р. у справі №2-30/2634-2010 (а.с.40-43).

15.05.2013р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання від позивача про розгляд справи у його відсутність. Згідно із зазначеним клопотанням позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

07.06.2013р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання від відповідача про розгляд справи у відсутність його представника. Згідно із зазначеним клопотанням просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині нарахованих штрафних санкцій з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи,14.05.2010р. господарським судом АР Крим була постановлена ухвала про порушення провадження у справі №2-30/2634-2010 про банкрутство Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради з призначенням підготовчого засідання на 01.06.2010р. Одночасно зазначеною ухвалою був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов’язанням, строк виконання яких настав до дня порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с. 40).

Відповідно до ухвали підготовчого засідання від 29.06.2010р. відносно боржника була відкрита судова процедура банкрутства – санація строком на 12 місяців з урахуванням особливостей, передбачених ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с. 41-42).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.04.2013р. у справі №2-12/2634-2010 процедура санації боржника - Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради була продовжена до 12.10.2013р. (а.с. 56).

Відповідачем був наданий звіт про нараховані суми єдиного внеску за листопад 2012р., відповідно до якого відповідачем у справі була самостійно обчислена сума єдиного внеску, що підлягає сплаті в розмірі 101714,10 грн. (а.с. 4-5).

Крім того, відповідач самостійно обчислив суму єдиного внеску у звіті про нараховані суми внеску за грудень 2012р. в розмірі 100847,71 грн. (а.с. 6-7) та за січень 2013р. в сумі 91026,35 грн. (а.с.8-9).

Згідно з наданим відповідачем звітом за січень 2013р., останнім були самостійно визначені суми єдиного внеску в розмірі 91026,35 грн. (а.с. 8-9).

Оцінюючи заявлені позовні вимоги та заперечення відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Згідно з частинами 8, 12 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі Інструкція).

Нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками передбачені розділом 4 Інструкції.

Відтак, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць. (п.п. 4.3.6 п. 4.3 розділу 4 Інструкції).

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 передбачено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом.

Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

01.01.2013р. на ім’я відповідача була направлена вимога про сплату боргу №Ю-119/16 на суму 1 831 850,14 грн., в тому числі й 1 591 448,82 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску, 120520,05 грн. штрафних санкцій та 119 881,27 грн. пені, яка була отримана відповідачем згідно з поштовим повідомленням 16.01.2013р. (а.с. 10).

01.02.2013р. на ім’я відповідача була направлена вимога про сплату боргу №Ю-119/17 на суму 1921523,71 грн., в тому числі й 1 671216,07 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску, 123612,76 грн. штрафних санкцій та 126694,88 грн. пені, яка була отримана відповідачем згідно з поштовим повідомленням 11.02.2013р. (а.с. 11).

01.03.2013р. на ім’я відповідача була направлена вимога про сплату боргу №Ю-119/18 на суму 2016658,32 грн., в тому числі й 1750644,20 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску, 126660,83 грн. штрафних санкцій та 139353,29 грн. пені, яка була отримана відповідачем згідно з поштовим повідомленням 18.03.2013р. (а.с. 12).

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з ч. 14 зазначеної статті про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, зокрема:

- 25.12.2012р. було прийнято рішення за №1159 на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого до відповідача були застосовані штрафні санкції у розмірі 3092,71 грн. та нарахована пеня в сумі 6813,61 грн., яке було отримано відповідачем відповідно до поштового повідомлення 29.12.2012р. – а.с. 13;

- 12.02.2013р. було прийнято рішення за №87 на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого до відповідача були застосовані штрафні санкції у розмірі 940,01 грн. та нарахована пеня в сумі 737,78 грн., яке було отримано головним бухгалтером відповідача – а.с. 20;

- 22.02.2012р. було прийнято рішення за №88 на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого до відповідача були застосовані штрафні санкції у розмірі 2108,06 грн. та нарахована пеня в сумі 11920,63 грн., яке було отримано головним бухгалтером відповідача – а.с. 27.

Доказів щодо оскарження зазначених рішень в порядку ч. 14 ст. 25 Закону №2464 відповідачем суду під час розгляду справи не надано.

Дослідивши правове обґрунтування відповідача в частині відсутності у позивача правових підстав для нарахування пені та штрафних санкцій через застосування до відповідача мораторію, суд зазначає наступне.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 2 Закону №2464 встановлено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошовим зобов'язанням для цілей застосування цього Закону визначається, серед іншого, й зобов'язання боржника щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону в редакції, яка була чинною на момент прийняття 25.12.2012р. позивачем рішення за №1159 про застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 3092,71 грн. та нарахування пені в сумі 6813,61 грн., мораторій на задоволення вимог кредиторів вводився одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначалося в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- заборонялося стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховувалася неустойка (штраф, пеня), не застосовувалися інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У зв'язку з чим суд зауважує, що оцінюючи правомірність вимог позивача суд має відповідно до положень ст. 7-9 КАС України, встановити правомірність підстав звернення суб’єкту владних повноважень до суду з позовними вимогами про стягнення, а також вирішити адміністративний спір згідно з приписами ст. 11 КАС України на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 3 ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, не погоджуючись з рішенням позивача про застосування до відповідача штрафних санкцій та пені, відповідач мав оскаржити таке рішення в порядку, встановленому законом.

За інших обставин, враховуючи приписи ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" відповідне рішення органу пенсійного фонду України є документом, на підставі якого суми визначених штрафних санкцій та пені є недоїмкою та підлягають стягненню у встановленому законом порядку.

Стосовно правомірності прийнятих позивачем рішень 12.02.2013р. за №87, відповідно до якого до відповідача були застосовані штрафні санкції у розмірі 940,01 грн. та нарахована пеня в сумі 737,78 грн., та 22.02.2012р. за №88, відповідно до якого до відповідача були застосовані штрафні санкції у розмірі 2108,06 грн. та нарахована пеня в сумі 11920,63 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 19.01.2013р., яка була чинною на час прийняття рішень від 12.02.2013р. та 22.02.2013р. мораторієм на задоволення вимог кредиторів визнається зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 зазначеного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону в редакції від 19.01.2013р. дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

За таких обставин, рішення від 12.02.2013р. за №87, відповідно до якого до відповідача були застосовані штрафні санкції у розмірі 940,01 грн. та нарахована пеня в сумі 737,78 грн., та 22.02.2012р. за №88, відповідно до якого до відповідача були застосовані штрафні санкції у розмірі 2108,06 грн. та нарахована пеня в сумі 11920,63 грн., були винесені правомірно, оскільки на час їх винесення дія мораторію не поширювалася на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

За таких обставин, враховуючи ненадання відповідачем доказів з погашення заборгованості, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим підлягають задоволенню у повному обсязі, тому що не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 35457765; 98213, Ленінський район, м. Щокіне, 3) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК (98200, смт. Леніне, вул. Трудова, 2, ЗКПО 22259945) заборгованість у розмірі 319200,96 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.