Ухвала суду № 32007717, 19.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/805/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Людмили Володимирівни щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 36460565 від 08.02.2013 року та її скасовано.

Не погоджуючись з постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року по адміністративній справі № 2а-3667/09/2570 за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України суд постановив стягнути з Державної судової адміністрації України шляхом списання коштів з відкритого розрахункового рахунку у Головному управлінні Державного казначейства України № 35213015004024, МФО 820172, ОПЕРУ управління НБУ в м. Києві з урахуванням індексації на користь позивача - 9423,60 грн.

На підставі даної постанови суду 31.05.2010 року виданий виконавчий лист і направлений на виконання до відповідача.

По виконанню виконавчого листа відповідачем відкрито виконавче провадження і з 2010 року виконавчий лист знаходиться на виконанні у відповідача, що не заперечується сторонами.

29.12.2012 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа ( а.с.9).

28.01.2013 року позивачем повторно направлено на виконання виконавчий лист від 31.05.2010 року, але постановою від 08.02.2013 року відповідач відмовив у відкритті виконавчого провадження, посилаючись на пункт 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.25).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до пункту першого та другого статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначений чіткий перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: боржниками є також інші органи державної влади та їх посадові особи.

Зі змісту постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2013 року вбачається, що боржником зазначена Державна судова адміністрація України, місцезнаходження якої є місто Київ.

Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 року № 12, Державна судова адміністрація є органом в системі судової влади, отже в розумінні статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» підпадає під визначення інших органів влади.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що виконання виконавчого документа № 2а-3667/09/2570 покладається на Державну виконавчу службу України.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2013 року по виконанню виконавчого листа № 2а-3667/09/2570.

Також, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо необхідності скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 36460565 від 08.02.2013 року.

Враховуючи всі наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 21.06.2013 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.