Постанова № 32007220, 17.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 р. Справа №2а/0570/16672/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:10

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» до Східної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 23.11.2012 № 184, № 185

за участю представників сторін:

від позивача - Янушак О.М. - за довіреністю

від відповідача - Чернявська О.Д., Віноградов В.В. - за довіреністю

Приватне акціонерне товариство «АПК-ІНВЕСТ» звернулось до суду з позовом до Східної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 23.11.2012 № 184, № 185.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено митне оформлення комплектних об'єктів «Обладнання для системи годування, напування та утримання тварин у приміщенні свинокомплексу» за кодом 8436809900 УКТ ЗЕД (ставка мита - 0%), згідно заяв про дозвіл на класифікацію товарів та відповідних рішень Східної митниці.

Зазначає, що митним органом було здійснено документальну невиїзну перевірку митного оформлення об'єктів, імпортованих позивачем, та змінено код УКТ ЗЕД на окремі складові комплектного об'єкту, у зв'язку з чим, прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.11.2012, якими позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 270 440,43 гривень, та з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 54 094,50 гривень.

ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» вважає, що висновок відповідача про зміну коду, окремих складових комплексного об'єкту, та збільшення суми грошових зобов'язань здійснено необґрунтовано та з порушенням принципу здійснення повноважень органів державної влади, натомість рішення Східної митниці про визначення кодів товару не скасовані, є чинними та обов'язковим для виконання. Просив позов задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що в результаті документальної перевірки митного оформлення об'єктів, імпортованих позивачем, виявлено невірну класифікацію деяких складових, які безпосередньо не входять до складу комплектного об'єкту, однак заявлені декларантом як його складові. Так, за результатами опрацювання матеріалів митного оформлення, комплектний об'єкт «Обладнання для системи годування, напування та утримання тварин у приміщеннях свинокомплексу» класифіковано за кодом 8436809900 УКТ ЗЕД. Однак, серед складових частин комплектного об'єкту було виявлено обладнання, яке безпосередньо до нього не входить, та повинно було класифіковано в інших товарних позиціях УКТ ЗЕД, а саме в товарній підкатегорії 7309009000 (ставка мита - 7%) та в товарній підкатегорії 39259080 00 (ставка мита - 5%). Зазначає, що позивачем було порушено вимоги Закону України «Про Митний тариф України» в частині невірної класифікації товару згідно УКТ ЗЕД, що призвело до недоплати митних платежів у розмірі 270 440,43 гривень та податку на додану вартість. Просив відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що позивач - Приватне акціонерне товариство «АПК-ІНВЕСТ» зареєстровано як юридична особа 20.09.2006 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за кодом 34626750, що підтверджується копією довідки Головного управління статистики у Донецькій області серії АА № 546508 від 21.05.2012 (том 2 а.с. 80). Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції Протоколом Загальних зборів акціонерів від 10.04.2012 № 1 (том 2 а.с. 45 - 79).

Відповідач - Східна митниця Державної митної служби є юридичною особою публічного права, територіальним органом Державної митної служби України, тобто є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані Митним кодексом України.

Судом встановлено, що між Компанією «Ротекна» (Company of Rotecna, Spain) як Продавцем та ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» як Покупцем було укладено ряд контрактів на постачання «Комплексного обладнання для годування, напування і утримання свиней у приміщеннях свинокомплексу ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ», копії яких разом з додатками (специфікаціями, розрахунками вартості обладнання для кожної секції свинокомплексу, графіки постачання обладнання, умови оплати, тощо) наявні у матеріалах справи (том 1 а.с.76 - 98, 101 - 123, 126 - 145, 148 -166, 172 - 194).

З метою ввезення на територію України та митного оформлення вказаного товару позивач звернувся до Східної митниці із заявами про надання дозволу на класифікацію складових частин комплексного об'єкту «Обладнання для системи годування, напування та утримання тварин у приміщеннях свинокомплексу» за кодом УКТ ЗЕД 8436809900, на підставі яких митним органом були прийняті рішення про визначення коду комплектного обладнання за УКТ ЗЕД 8436809900, а саме: від 20.07.2009 № 70000/9/0028, від 14.07.2010 № 70000/0/0026, від 13.01.2011 № 70000/1/0004, від 31.03.2011 № 70000/1/0031, від 27.09.2011 № КО-700-000019-2011, (том 1 а.с. 72 - 73, 99 -100, 124 - 125, 146 - 147, 167 - 168).

З метою митного оформлення, позивачем до митного органу було подано вантажно-митні декларації з додатками № 700000005/9/009400, № 700000005/9/013076, № 700000005/9/013306, № 700000005/9/01330, № 700000005/9/013453, № 700000005/9/013455, № 700000005/9/013737, № 700000005/9/001690, № 700000005/9/003489, № 700000011/2010/004922, № 700000011/2010/005917, № 700000011/2010/005010, № 700000011/2010/005948, № 700000011/2010/006464, № 7000000/2010/006782, № 700000011/2010/007287, № 700000011/2011/000465, № 700000011/2011001033, № 7000000/2011/001135, № 700000011/2011001136, № 700000011/2011/001965, № 7000000/2011/002483, № 700000011/2011/004063, копії яких наявні в матеріалах справи. Згідно вказаних декларацій складові частини комплексного об'єкту було задекларовано позивачем у режимі ІМ-40, за кодом УКТ ЗЕД 8436809900 (ставка мита - 0%).

Листом Східної митниці від 24.10.2012 № 11-21/14428 (отримано згідно штампа вхідної кореспонденції 25.10.2012) позивача було повідомлено про проведення документальної невиїзної перевірки митного оформлення (том 1 а.с. 46).

З 25.10.2012 по 01.11.2012 Східною митницею була проведена перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 07.11.2012 № 61/2/700000005/0034626750 про результати документальної невиїзної перевірки ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» (том 1 а.с. 48 - 52).

Вказаним актом встановлено порушення Закону України від 05.04.2001 № 2371-III «Про Митний тариф в Україні» в частині невірної класифікації товару «Обладнання для системи годування, напування та утримання тварин у приміщеннях свинокомплексу» у розібраному/нерозібраному вигляді згідно УКТ ЗЕД (аркуш 4 акту).

До акту перевірки було зроблено розрахунок суми податкового зобов'язання по ВМД, які підлягали перевірці (додаток № 1 до акту) (том 1 а.с. 53 - 55).

09.11.2012 позивачем подано заперечення на акт перевірки (том 1 а.с. 56 - 57).

Листом від 20.11.2012 № 11-21/15726 Східна митниця надала відповідь на заперечення, за змістом якої загальна сума визначеного підприємству грошового зобов'язання була зменшена на суму, сплачену при здійсненні митного оформлення, в іншій частині висновки акту від 07.11.2012 № 61/2/700000005/0034626750 залишені без змін (том 1 а.с. 59 - 64).

На підставі акту перевірки, Східною митницею 23.11.2012 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 184 про визначення Приватному акціонерному товариству «АПК-ІНВЕСТ» суми податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 270 440,43 гривень, у тому числі за основним платежем - 231 150,95 гривень, за штрафними санкціями - 39 289,48 гривень;

№ 185 про визначення Приватному акціонерному товариству «АПК-ІНВЕСТ» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 54 094,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 46 230,20 гривень, за штрафними санкціями - 7 864,30 гривень (том 1 а.с. 70, 71).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до акту перевірки, складові комплексного об'єкта класифікуються за кодом 8436809900 згідно УКТ ЗЕД. При цьому до складу обладнання безпосередньо не входить система настилу для секцій опоросу, ПВХ панелей (перегородок), обладнання та елементів для пристроїв станків опоросу, оцинкованих ємностей для зберігання корму Згідно УКТ ЗЕД дані товари класифікуються відповідно до матеріалу, з якого вони вироблені: оцинковані ємності для зберігання корму з нержавіючої сталі необхідно класифікувати в товарній підкатегорії 7309009000, тому що являють собою допоміжне обладнання, призначене виконувати певні функції, а саме для накопичення та зберігання кормів для тварин; системи настилу для секцій опоросу, ПВХ панелей (перегородок), обладнання та елементів для пристроїв станків опоросу в товарній підкатегорії 3925908000, тому що являють собою допоміжне обладнання, призначене виконувати певні функції, та класифікуються відповідно до підпункту (b) пункту 11 примітки до товарної групи УКТ ЗЕД (конструкційні елементи, наприклад для підлог, стін, перегородок, стель тощо).

Позиція позивача ґрунтується на тому, що митним органом було неправомірно змінено коди УКТ ЗЕД окремих частин комплексного об'єкту, оскільки вони є складовими цілісного комплексу та не можуть використовуватись окремо.

Отже, предметом спору в даній справі є питання правомірності віднесення митним органом окремих складових частин імпортованого позивачем товару до кодів УКТ ЗЕД 7309009000 та 3925908000.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV (далі за текстом - МК України або Кодекс), що втратив чинність, але діяв до 1 липня 2012 року, тобто під час здійснення митного оформлення спірного товару.

Повноваження митних органів здійснювати класифікацію товарів, а також вимоги до такої класифікації згідно УКТ ЗЕД встановлені наступними приписами законодавства.

У відповідності до статті 313 МК України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Статтею 311 цього Кодексу визначено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», із врахуванням основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1863, УКТ ЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.

УКТ ЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

У відповідності до п. 1 розділу ІІ Порядку роботи відділу контролю митної вартості та класифікації товарів регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 № 667 (у редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2011 N 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 за № 968/14235, контроль правильності класифікації товарів, заявлених декларантом до митного оформлення, здійснюється посадовими особами, що мають доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовуються для виконання покладених завдань (уповноваженими особами підрозділу митного оформлення (далі - ПМО), які пройшли відповідну підготовку та/або стажування у відділі контролю митної вартості та класифікації товарів (далі - ВКМВК), посадовими особами ВКМВК, які перебувають у ПМО).

Згідно з п. 4 розділу ІІ цього Порядку, контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД під час митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом:

перевірки повноти опису товару у митній декларації згідно з установленими вимогами, у тому числі опису його упаковки;

перевірки відповідності відомостей про товар, заявлених у вантажній митній декларації (далі - ВМД), відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах;

визначення завдань для перевірки характеристик товару з метою його ідентифікації та класифікації згідно з УКТ ЗЕД у разі ініціювання проведення митного огляду посадовими особами ВКМВК або уповноваженими особами ПМО.

Згідно з п. 10 розділу ІІ цього Порядку, рішення приймається ВКМВК на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТ ЗЕД. У пункті 4 «Висновок» Рішення зазначаються опис товару та встановлений десятизначний код товару згідно з УКТ ЗЕД, які мають міститись у відповідних графах ВМД згідно з вимогами Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за № 443/2247 (зі змінами).

Порядок прийняття рішення митним органом про класифікацію комплектного об'єкта на час здійснення митного оформлення спірного товару регулювався Порядком прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД, затвердженим наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 № 1219, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2006 за № 26/11900 (втратив чинність на підставі наказу Державної митної служби України від 31 січня 2011 року № 65) та Порядком здійснення митних процедур, пов'язаних із здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України в розібраному чи незібраному вигляді, затвердженим Наказом Державної митної служби України від 31.01.2011 № 65, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.03.2011 за № 435/19173 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 630).

Зазначеними нормативними актами передбачалось, що якщо задекларовані митному органу згідно контрольного списку складові комплектного об'єкту відповідно до вимог УКТЗЕД сукупно можуть бути класифіковані за одним товарним кодом згідно з УКТЗЕД, вказаним у Рішенні, то зобов'язання заявника щодо декларування КО вважається виконаним

Як встановлено судом вище, позивач декларував складові частини товару за кодом УКТ ЗЕД 8436809900 на підставі рішень Східної митниці про визначення коду товару від 20.07.2009 № 70000/9/0028, від 14.07.2010 № 70000/0/0026, від 13.01.2011 № 70000/1/0004, від 31.03.2011 № 70000/1/0031, від 27.09.2011 № КО-700-000019-2011, тобто діяв у відповідності до вимог законодавства, виконуючи приписи Митного кодексу України щодо обов'язковості рішень митного органу про визначення коду товару. Проте, митний орган, вважаючи такі дії позивача неправомірними, визначив у акті перевірки від 07.11.2012 нові коди УКТ ЗЕД по складовим частинам комплектного об'єкту, що завозився позивачем на митну територію України.

Суд зазначає, що на час проведення перевірки та оформлення акту перевірки діяв Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення комплектних об'єктів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 630, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.2012 за № 1025/21337, пунктом 3.13 якого передбачено, що якщо задекларовані митним органом згідно з контрольним списком складові комплектного обладнання відповідно до вимог УКТ ЗЕД сукупно можуть бути класифіковані за одним товарним кодом згідно з УКТ ЗЕД, вказаним у Рішенні, то зобов'язання щодо декларування комплектного обладнання, наданого декларантом або уповноваженою особою на декларування, вважається виконаним.

В іншому випадку митний орган на підставі статті 69 Митного кодексу України визначає код згідно з УКТ ЗЕД кожної задекларованої складової комплектного обладнання та вживає заходів, передбачених пунктом 54.3 статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України.

Таким чином, у разі, якщо на думку митного органу, складові комплектного об'єкту не могли бути визначені за одним кодом УКТЗЕД, то митний орган повинен був діяти на підставі статті 69 Митного кодексу України, якою передбачено саме прийняття відповідного рішення про визначення коду товару. Право митного органу визначати код товару у акті перевірки вказаною статтею Митного кодексу України не передбачено.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, відповідачем не були витребувані додаткові документи про характеристики товару, які мають значення для його класифікації згідно з УКТ ЗЕД (наприклад, техніко-технологічну документацію на товари, зокрема оригінали або завірені відправником (одержувачем) копії матеріалів про фізико-хімічні властивості, основні технологічні стадії виробництва та призначення (використання) товарів тощо), а також не був проведений огляд товару, що безпосередньо передбачено п.п. 8, 9 Порядку роботи відділу контролю митної вартості та класифікації товарів регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 № 667 (у редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2011 № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 за № 968/14235.

Стосовно питання правильності визначення митним органом іншого коду складових частин спірного товару суд зазначає наступне.

Законом України «Про митний тариф» від 05.04.2001 року № 2371-III (далі Закон № 2371), в редакції, чинній на час митного оформлення, встановлено, що митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до Указу Президента України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів»від 17.05.2002 року № 466/2002 (далі - Указ № 466) Україна приєдналась до вказаної системи.

Згідно з пунктом «а» статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.1983 року, що є частиною національного законодавства України, кожна Договірна Сторона Конвенції зобов'язується, за виключенням випадків застосування положень (а) даного параграфу, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності даної Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов'язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без будь-яких доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об'єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.

Відповідно до пункту 1 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428 (далі - Порядок № 428) цей Порядок визначає процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Як передбачено Порядком № 428 та Міжнародною конвенцією про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.1983, Держмитслужба приймає рішення про проведення деталізації товарів в УКТ ЗЕД на національному рівні та запровадження додаткових одиниць виміру.

Відповідно до розділу XVI «Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя» Закону № 2371, до групи 8436 віднесене інше обладнання для сільського господарства, садівництва, лісового господарства, птахівництва або бджільництва, включаючи обладнання для пророщування насіння з механічним або нагрівальним обладнанням; інкубатори та брудери для птахівництва.

Частини машин повинні класифікуватися згідно з такими правилами: частини, що є виробами, включеними до будь-якої товарної позиції групи 84 або 85 в усіх випадках повинні класифікуватися у відповідних для них товарних позиціях; інші частини, призначені тільки або головним чином для одного типу машин чи для ряду машин тієї самої товарної позиції класифікуються разом з цими машинами або включаються до товарних позицій 8409, 8431, 8448, 8466, 8473, 8503, 8522 і 8529 або 8538 відповідно. Комбіновані машини (комбайни), які складаються з двох або більше машин, що становлять єдиний агрегат, та інші машини, призначені виконувати дві чи кілька доповнюючих або не пов'язаних між собою різних функцій, повинні класифікуватися за тією машиною або основною функцією, яка є головною у цьому виробі, якщо в контексті не зазначено інше. У разі якщо машина (включаючи комбінацію машин) складається з окремих комплектуючих вузлів (незалежно від того, розміщені вони окремо чи з'єднані між собою трубопроводами, трансмісійними механізмами, електричними кабелями чи іншими пристроями), призначених для забезпечення одночасного виконання чітко визначених функцій, що включені до однієї з товарних позицій групи 84 або 85, таку машину потрібно класифікувати у товарній позиції, що відповідає визначеній функції.

Отже, для визначення та віднесення товару до підгрупи коду 8436 УКТЗЕД суттєвими є наявність ознак товару, зокрема, можливість використання товару тваринництві, а також неможливість використання окремо, а тільки у складі єдиного агрегату та/або машини. Такі ознаки встановлюються документами, які містять характеристики товару, необхідні для його класифікації.

Згідно з пунктом 2 (b) Основних правил інтерпретації Українського класифікатору товарів Зовнішньоекономічної діяльності, затверджених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України» від 21.12.2010 року № 2829-VI (далі - Основні правила) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Згідно з пунктом 3 Основних правил, у разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі якщо кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

У судовому засіданні позивачем надано технічну документацію на вказане обладнання, а саме: схеми роботи системи кормопостачання шайба-ланцюг, специфікацію обладнання безцентрової системи обладнання, специфікацію обладнання станку утримання для блоку опоросу, технологічний опис роботи комплексу для годування та утримання тварин в приміщеннях свинокомплексу ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» з деталізацією технічних функцій для його окремих складових (том 2 а.с. 138 - 189).

З аналізу зазначених вище норм законодавства та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Східна митниця не мала права відносити системи настилу для секцій опоросу, ПВХ панелей (перегородок), обладнання, задекларованого за відповідними ВМД, що є складовими частинами «Обладнання для системи годування, напування та утримання тварин у приміщенні свинокомплексу», до товарних підкатегорій 8436809900 та 7309009000.

Судом встановлено, що використання зазначених компонентів окремо неможливо, оскільки у такому випадку не створюється кінцевий продукт - «Обладнання для системи годування, напування та утримання тварин у приміщенні свинокомплексу». Твердження відповідача, що ємність для корму, підлога та перегородки можуть бути самостійними предметами у системі, спростовуються деталізацією технічних функцій цих окремих складових, а саме: роздача корму у системі здійснюється механічним шляхом, яка встановлюється на початку лінії кормороздачі; підлога спеціально обладнана підігрівом для свиноматки та утримання порося; перегородки в зборі пластикових і чавунних щілинних підлог сприяють створенню належного мікроклімату у період годування приплоду. Таким чином, складові, щодо яких митниця визначила інший код за УКТ ЗЕД, використовуються виключно у взаємозв'язку з іншими частинами комплектного об'єкту.

Обґрунтованість висновку суду підтверджується також висновком № 451/14 судової інженерно-технічної експертизи від 14.05.2013, за змістом якого до складових частин комплектного об'єкту «Обладнання для системи годування, напування та утримання тварин у приміщеннях свинокомплексу» відносяться: оцинкована ємність для корму 28,21м3, яка входить в комплектну без центрову спіральну систему годування; оцинкована ємність 16,67м3, яка входить в комплектну систему годування та утримання для корпусу опоросу маточника і встановлена на початку кормораздачі; пластикова щілинна підлога 60*50см; пластикова щілинна підлога 60*60; пластикова щілинна підлога 60*40; перегородки ПВХ 50*170; перегородки ПВХ 50*200; перегородки ПВХ 50*240; перегородки ПВХ 50*650; заглушка до настилу підлоги; Т-профіль, опора для пластикової підлоги; анкерний болт для ПВХ. Зазначені частини відповідають вимогам конструкторської документації та входять до складу комплексного об'єкту за прямим призначенням розробника.

«Обладнання для системи годування, напування та утримання тварин у свинокомплексі» призначене для годування, напування та утримання тварин у свинокомплексі.

Оцинкована ємність для корму з бункером із нержавіючої сталі 28,21 м3, призначена для зберігання і роздачі корму в секціях у корпусу карантину, утриманню свиноматок № 1, утримання свиноматок № 2, утримання кнурів № 1 і відгодівлі № 1. Оцинкована ємність для корму з бункером з нержавіючої сталі 16,67м3, призначена для зберігання і роздачі корму в корпусі опоросу.

Оцинковані ємності для корму з бункером із нержавіючої сталі 28,21м3 і 16,67 м3 оснащені наступним механічним устаткуванням (деталями): одинарний випускний отвір ємності для корма площею перерізу 55 мм; подвійний випускний отвір ємності для корму площею розрізу 55 мм; металева направляюча засувка; одинарний лоток ємності для корму; подвійний лоток ємності для корму; подовжувач ємності для корму. Оцинкована ємність для корму з бункером з нержавіючої сталі 16,67 м3 додатково оснащена пере хідником (ємності для корму/блок переносу).

Оцинковані ємності та обладнання «Для системи годування, напування та утримання тварин у свинокомплексі» об'єднані у єдиний агрегат (комплектний об'єкт).

Система настилу для секцій опоросу та ПВХ панелі є функціональними вузлами, що приймають безпосередньо участь під час годування, напування та утримання тварин (том 2 а.с. 32 - 49).

Судом не приймаються до уваги заперечення представника відповідача на висновки судової інженерно-технічної експертизи від 14.05.2013 451/14 з наступних підстав.

За змістом наданих заперечень, відповідач зазначає, що експертом було досліджено документи, які булі відсутні на час здійснення класифікації та митного оформлення товару. Проте, як було зазначено судом вище, митний орган не скористався своїм правом, та не витребував у позивача необхідні документи для класифікації товару, як це передбачено пунктами 8 - 9 Порядку роботи відділу контролю митної вартості та класифікації товарів регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідач також вказує на невідповідності висновків експерта вимогам УКТ ЗЕД. Проте, за ухвалою суду про призначення експертизи від 31.01.2013 питання щодо відповідності задекларованого позивачем товару відповідному коду за УКТ ЗЕД перед експертом не ставилось. Експертиза призначалась судом з метою вирішення питання, чи є обладнання, відносно якого митницею визначені нові коди за УКТ ЗЕД, складовими частинами комплектного об'єкту «Обладнання для системи годування, напування та утримання тварин у приміщеннях свинокомплексу».

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 статті 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 82 КАС України, експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Крім того, статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд, оцінюючи висновок № 451/14 судової інженерно-технічної експертизи від 14.05.2013 в сукупності з іншими доказами по справі, вважає його належним та допустимим доказом у даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач при заповнюванні вантажних митних декларацій вірно визначив товарну позицію декларуємого товару за одним кодом УКТ ЗЕД 8436809900, оскільки використання зазначених компонентів окремо (а не в складі комплектного об'єкту - «Обладнання для системи годування, напування та утримання тварин у приміщенні свинокомплексу») неможливо.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів перед судом правомірність своїх податкових повідомлень-рішень, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи вищевикладене, а також те, що під час судового розгляду справи не знайшов підтвердження факт порушень з боку ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» вимог митного та податкового законодавства, суд приходить до висновку про відсутність у митного органу підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Необґрунтованість визначення позивачу податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями виключає можливість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить визнати протиправними та, водночас, скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови. При цьому, скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

При цьому суд зазначає, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Таким чином, наслідком висновку про визнання протиправним акта індивідуальної дії є необхідність його скасування.

Враховуючи те, що судом за наслідками розгляду справи встановлено протиправність податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 23.11.2012 № 184, № 185, суд приходить до висновку про необхідність їх скасування. Отже, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати, пов'язані з проведенням судової інженерно-технічної експертизи у розмірі 4 952,64 гривні, та судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 2 146,00 гривень.

Керуючись статтями 2 - 15, 17 - 18, 33 - 35, 41 - 42, 47- 51, 56 - 59, 69 - 71, 79, 86, 87, 94, 99, 104 - 107, 110 - 111, 121, 122 - 143, 151 - 154, 158, 162, 163, 167, 185 - 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» до Східної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 23.11.2012 № 184, № 185 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Східної митниці від 23 листопада 2012 року форми «Р» № 184 про збільшення Приватному акціонерному товариству «АПК-ІНВЕСТ» суми податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 270 440 (двісті сімдесят тисяч чотириста сорок) гривень 43 копійки, у тому числі за основним платежем - 231 150 (двісті тридцять одна тисяча сто п'ятдесят) гривень 95 копійок, за штрафними санкціями - 39 289 (тридцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 48 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Східної митниці від 23 листопада 2012 року форми «Р» № 185 про збільшення Приватному акціонерному товариству «АПК-ІНВЕСТ» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 54 094 (п'ятдесят чотири тисячі дев'яносто чотири) гривні 50 копійок, у тому числі за основним платежем - 46 230 (сорок шість тисяч двісті тридцять) гривень 20 копійок, за штрафними санкціями - 7 864 (сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 30 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» судові витрати, пов'язані з проведенням судової інженерно-технічної експертизи у розмірі 4 952 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 64 копійки.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17 червня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.