Постанова № 32006188, 10.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа № 906/411/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Філіпова Т.Л. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.2013 року у справі №906/411/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

про стягнення 830949,37 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Єгорова В.С.;

відповідача - Захарчук І.С.;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про стягнення 830949,37 грн., у тому числі 735396,36грн. основного боргу, 69420,15грн. пені, 23553,20грн. - 3% річних, 2579,66грн. - інфляційних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.04.2013 року (суддя Соловей Л.А.) вказаний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 705396,36грн. основного боргу; 41652,09грн. пені; 23553,20грн. 3% річних; 2579,66грн. інфляційних; 16018,98грн. судового збору. У позові в частині стягнення 30000,00грн. основного боргу та 27768,06грн. пені - відмовлено.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, що на виконання умов договору №7-2012-ТЕ-1134-Н від 04.01.2012 року за період з січня по квітень 2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" поставило відповідачу природний газ в об'ємі 729351 м3 на загальну суму 954866,36грн. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий газ розрахувався невчасно та не в повному обсязі, в результаті чого станом на 15.10.2012 року його борг склав 781966,36грн. У зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні на підставі договору №14/5419/12 від 15.10.2012 року, позивачем 17.12.2012р. було направлено на адресу відповідача вимогу №26/2-389-12 про сплату заборгованості у сумі 781966,36грн. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу перед новим кредитором - ПАТ "НАК" Нафтогаз України" виконав частково, в результаті чого виник борг у сумі 705396,36грн., який суд визнав обґрунтованим та задоволив позов в цій частині. Перевіривши розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що він є правильним, оскільки пеня в сумі 69420,15 грн. нарахована відповідно до вимог чинного законодавства. Проте, суд скористався своїм правом наданим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 41652,09 грн. Крім того, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних, суд прийшов до висновку, що розрахунки є арифметично вірними та не суперечать положенням договору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині зменшення розміру пені на 27768,08 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апелянт зокрема зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, оцінити причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні позову ПАТ "НАК" Нафтогаз України" відмовити.

У відзиві вказує на те, що відповідач являється надавачем послуг населенню смт. Новогуйвинське з теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Стягнення в повному обсязі штрафних санкцій з відповідача потягне за собою тяжке фінансове становище для підприємства, неможливість надання в повному обсязі послуг населенню та може призвести до банкрутства підприємства.

Представник третьої особи не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та Новогуйвинським виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством укладено договір №7-2012-ТЕ-1134-Н на постачання природного газу за регульованим тарифом, згідно п. 1.1 якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (далі - договір) (а.с.10-13).

Додатком №2 до даного договору сторони визначили обсяги постачання природного газу по місяцях 2012 року (а.с.15).

У розділі 2 договору погоджено обсяги та умови постачання газу.

Так, відповідно до п. 2.6 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірника акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживачу, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.8, 2.9 договору).

Згідно із п. 4.1 договору розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Пунктом 4.2 договору визначено, що у випадках, передбачених законодавством, до ціни на природний газ додаються: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ; тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання газу за регульованим тарифом та додаток на додану вартість.

Відповідно до п. 10.1 договір набирає чинності з 1 січня 2012 року та укладається на строк до 1 січня 2013 року.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

13.08.2012 року сторони уклали додаткову угоду, відповідно до п. 1 якого погоджено вважати договір №7-2012-ТЕ-1134-БО від 04.01.2012 року таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01.09.2012 року (а.с.17).

Як правильно встановлено судом першої інстанцій, на виконання договору протягом січня - квітня 2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" поставило відповідачу природний газ на загальну суму 954866,36грн., що підтверджується рахунками на сплату вартості природного газу (послуг транспортування) №ОУ-000195 від 30.01.2012 року, №ОУ-0005488 від 29.02.2012 року, №ОУ-0009241 від 30.03.2012 року, №ОУ-0012460 від 28.04.2012 року, а також актами приймання - передачі природного газу від 01.02.2012 року, від 01.03.2012 року, від 02.04.2012 року, від 26.04.2012 року.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порядок та строк оплати послуг визначений сторонами в п. 4.6, 4.7 договору, згідно з якими оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору, виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У той же час, як вбачається із виписки ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" по операціям з Новогуйвинським ВЖРЕКП, а також із акту звірки взаєморозрахунків за період 09 місяців 2012 року, розрахунок за поставлений природний газ останній належним чином не виконав, в результаті чого його борг склав 781966,36грн.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що 15.10.2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (первісний кредитор) та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №14/5419/12, згідно п. 1.1 якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора "Новогуйвинське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство" за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №7-2012-ТЕ-1134-Н від 04.01.2012 у сумі 781966,36грн. (а.с.29-30).

Пунктами 2.1, 2.3 договору про відступлення права вимоги встановлено, що первісний кредитор зобов'язаний в термін до 19.10.2012р. передати новому кредитору оригінали документів, які підтверджують право вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору відступлення права вимог письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" листом від 16.10.2012р. повідомило божника про укладення з ПАТ "НАК" Нафтогаз України" договору про відступлення права вимоги №14/5419/12 (а.с.32), що відповідачем не заперечується.

Також, на виконання п.2.2 договору про відступлення права вимоги, 19.10.2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оформили акт приймання-передачі документів.

З огляду на приписи ст.ст. 513, 514, 515 ЦК України та умови укладеного договору про відступлення права вимоги від 15.10.2012 року, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ "НАК" Нафтогаз України" отримало право вимоги до Новогуйвинського ВЖРЕКП про стягнення заборгованості в сумі 781966,36грн., яка виникла на підставі договору №7-2012-ТЕ-1134-Н від 04.01.2012р.

У зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні, позивачем 17.12.2012р. було направлено на адресу відповідача вимогу №26/2-389-12 про сплату заборгованості у сумі 781966,36грн.

Зважаючи на часткове погашення відповідачем боргу на суму 46570 грн., позивач звернувся із позовом про стягнення 735396,36грн. основного боргу.

Як вбачається із платіжних доручень № 72 від 15.02.2013 року та № 102 від 01.03.2013 року Новогуйвинське ВЖРЕКП здійснило часткове погашення заборгованості у розмірі 30000,00грн., що також підтверджено позивачем у запереченні на відзив та довідці про стан заборгованості від 18.04.2013 року (а.с. 81-83, 84).

Однак, враховуючи, що заяви про зменшення позову до суду першої інстанції подано не було, останній правомірно розглянув спір у межах заявлених вимог.

Крім того, з огляду на те, що відповідач здійснив погашення заборгованості у розмірі 30000,00грн. до моменту пред'явлення позову, місцевий господарський суд правомірно відмовив у позові в цій частині.

У решті відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості природного газу не виконав, внаслідок чого допустив прострочення його виконання в сумі 705396,36грн. (735396,36грн. - 30000грн.).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 610, 611 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Житомирської області про стягнення із відповідача 705396,36 грн. основного боргу.

Що стосується стягнення з Новогуйвинського ВЖРЕКП 69420,15 грн. пені, 23553,20 грн. - 3 % річних та 2579,66 грн. інфляційних, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує зі змісту п. 7.4.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.1.2 договору про відступлення права вимоги №14/5419/12, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

За порушення відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманого природного газу позивачем на підставі п. 7.4.2 договору, п. 1.2 договору про відступлення права вимоги, здійснено нарахування 69420,15 грн. пені, у тому числі 20145,49грн. за період з 04.02.2012 року по 03.08.2012 року (за зобов'язаннями січня 2012 року), 27001,53грн. за період з 04.03.2012 року по 03.09.2012 року (за зобов'язаннями лютого 2012 року), 16582,62 грн. за період з 04.04.2012 року по 03.10.2012 року (за зобов'язаннями березня 2012 року) та 5690,50 грн. за період з 04.05.2012 року по 03.11.2012 року (за зобов'язаннями квітня 2012 року).

Колегією суддів встановлено, що позивачем правильно здійснено нарахування 69420,15 грн. пені з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в межах шестимісячного строку щодо кожного підписаного акту окремо та у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У той же час, розглядаючи вимогу в частині стягнення пені, суд першої інстанції скористався своїм правом наданим ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України та зменшив її розмір на 40 %.

Поряд з цим, у апеляційній скарзі НАК "Нафтогаз України" як на підставу скасування рішення місцевого господарського суду від 23.04.2013 року посилається на те, що суд не обґрунтував винятковості даного випадку виходячи з інтересів сторін.

Колегія суддів не погоджується із вказаним твердженням апелянта, з огляду на наступне.

Вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що зі змісту ст. 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів; за порушення грошових зобов'язань, крім пені, нараховані інфляційні та річні; кінцевим споживачем основної кількості послуг, для забезпечення надання яких було поставлено природний газ, є населення, через низький ступінь розрахунків якого і виникла заборгованість у відповідача, з огляду на що суд правомірно реалізував своє право на зменшення розміру пені на 40 %.

Підстав для переоцінки доказів та вірно встановлених судом обставин справи колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим вважає, що судом правомірно стягнуто з відповідача 41652,09 грн. пені, що відповідає вимогам співрозмірності та враховує інтереси позивача та відповідача.

Стосовно вирішення судом першої інстанції спору в частині розміру 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів встановила, що надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та 3% річних є арифметично вірними та відповідають вимогам чинного законодавства. Отже, місцевим господарським судом правильно стягнуто з відповідача інфляційних втрат в сумі 2579,66 грн., а також 23553,20 грн. - 3 % річних.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.2013 р. у справі №906/411/13 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №906/411/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Савченко Г.І.