Постанова № 32006127, 10.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа№ 910/2242/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників:

від позивача: Бучацька О.М. - за довіреністю,

Пономарьова О.С. - за довіреністю

від відповідача: Павицька Т.Б. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. (дата складання рішення 17.04.2013р.)

по справі №910/2242/13 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України"

до Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт"

про стягнення 22 610,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державний заклад "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" про стягнення 22 610,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про співробітництво та взаємодопомогу №35 від 29.04.11р., за яким позивач надав відповідачу послуги з обстеження та лікування працівників відповідача, проте відповідач за вказані послуги повністю не розрахувався у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" на користь Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" борг в сумі 18 127,88 грн. та судовий збір в сумі 1 379,38 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі №910/2242/13 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у справі №910/2242/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" прийнято до апеляційного провадження та призначено її до розгляду на 10.06.2013р.

07.06.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 10.06.2013р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. - без змін.

Частиною 1 ст.101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно із ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 29.04.2011р. між Державним закладом "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (відповідач) укладений договір про співробітництво та взаємодопомогу №35 (а.с. 12-13), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання по обстеженню та лікуванню (крім проведення обов'язкових медичних оглядів) працівників відповідача, які направлені в поліклініку та стаціонар відповідно з профілем відділень: терапевтичне, кардіологічне, гастроентерологічне, хірургічне, гінекологічне, неврологічне.

Згідно з п.2.1 договору позивач зобов'язувався: забезпечити кваліфіковане медичне обстеження і лікування працівників відповідача в залежності від характеру і плину їх захворювання; госпіталізувати хворих у відділення згідно їх захворювання; проводити експертизу тимчасової та стійкої непрацездатності хворих, надавати листки непрацездатності; надавати висновки про стан здоров'я та рекомендації про продовження лікування поза межами лікувальної установи.

Відповідно до п.2.2 договору відповідач зобов'язався: надати список загальної кількості працівників; перераховувати лікарні за кожного працівника по 300 грн., загальною сумою в рік 47 100,00 грн. (300,00х157 чол.), перераховуючи 11 800,00 грн. щоквартально, але не пізніше 10-го числа на початку кожного кварталу; по можливості, надавати допомогу лікарні на придбання медикаментів, обладнання, інвентарю, ремонту приміщення і комунальних мереж та інше.

Згідно з п.3.1 договору даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2012р.

Відповідно до п.4.2 договору дія договору не може бути припинена достроково за ініціативою однієї із сторін без письмового повідомлення про це іншої сторони за один місяць до очікуваної дати припинення договірних відносин.

На виконання умов договору відповідач надав позивачу список працівників станом на 15.07.2011р. у кількості 154 особи.

Доказів дострокового припинення у встановленому порядку дії договору про співробітництво та взаємодопомогу №35 від 29.04.2011р. сторонами суду не надано, тому він є чинним для сторін та діяв протягом встановленого у ньому строку.

Як вказує позивач протягом дії договору він надавав відповідачу послуги по обстеженню та лікуванню працівників відповідача, вказаних у списку, що підтверджується звітами, даними обліку наданих медичних послуг в поліклініці.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не розрахувався з позивачем, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 22 610, 91 грн.

14.12.2012р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу №7/896 від 12.12.2012р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В грудні 2012р. Державною фінансовою інспекцією в м. Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2010р. по 01.10.2012р., якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 12.12.12.р. №05-30/2370.

25.12.2012р. Державною фінансовою інспекцією в м. Києві направлено на адресу позивача лист "Щодо усунення порушень виявлених ревізією" №26-05-14-14/16516, в якому Державна фінансова інспекція в м. Києві вимагала, зокрема, забезпечити стягнення з відповідача коштів в сумі 22 610,91 грн. за фактично надані послуги.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та виходить з наступного.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема з господарського договору (ст.174 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на виконання умов договору про співробітництво та взаємодопомогу № 35 від 29.04.2011р. позивач надав відповідачу послуги по обстеженню та лікуванню працівників відповідача, вказаних у списку, що підтверджується звітами (разом з копіями медичних карток та журналом обліку прийому хворих), даними обліку наданих медичних послуг в поліклініці.

Проте, відповідач свої зобов'язання по перерахуванню відповідачу обумовлених договором коштів в сумі 11800 грн. щоквартально, але не пізніше 10 -го числа на початку кожного кварталу, не виконав.

Доводи скаржника про те, що список його працівників був підписаний не уповноваженою особою та не був погоджений сторонами, а тому договір є неукладеним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки договір не містить умови щодо погодження сторонами списку працівників, а лише зазначено обов'язок відповідача його надати; сам список працівників не є істотною умовою договору щодо якої сторони мали дійти згоди та не є правочином, тому посилання скаржника на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України є безпідставними.

Сторонами у відповідності до ст. 180 ГК України були погоджені усі істотні умови договору, а саме щодо його предмету, обов'язків сторін, строку дії, ціни договору.

Посилання скаржника на ненадання позивачем документів на підтвердження отримання працівниками відповідача медичних послуг не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Твердження відповідача, що позивач надав медичні послуги лише 6 особам, а тому сума, що мала бути сплачена складає 1800 грн. ( 6 x 300) не відповідає фактичним обставинам та умовам договору, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані медичні послуги по стаціонару - 6 працівникам відповідача та 16 працівникам - по поліклініці. Відповідно до п.2.2. договору відповідач зобов'язався перераховувати позивачу за кожного працівника по 300 грн. загальною сумою в рік 47 100 грн. (300 x 157 чол.), перераховуючи 11 800 грн. щоквартально, але не пізніше 10 - го числа на початку кожного кварталу. Тобто, за умовами договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу фіксовану суму коштів в розмірі 11 800 грн. кожного кварталу, незалежно від кількості осіб, які отримували медичні послуги.

Доказів перерахування коштів на виконання умов укладеного між сторонами договору №35 від 29.04.2011р. відповідачем суду не надано.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 22 610,91 грн. за невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 29.04.2011р. №35, частина боргу в сумі 4 483,03 грн. нарахована позивачем за послуги, надані у січні-березні 2011р., тобто до укладення сторонами договору, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 4 483,03 грн. господарським судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог частково на суму 18127,88 грн., є законним та обґрунтованим.

Згідно з ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належним чином доведено порушення відповідачем його законних прав.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами та матеріалами справи та не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі №910/2242/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі №910/2242/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2242/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Ільєнок Т.В.

Коротун О.М.