Рішення № 32004140, 12.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р.Справа № 922/1594/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут Укроргверстатінпром", м. Харків до ТОВ "Харківська агропромислова спілка", м. Харків про стягнення 90169,16 грн. за участю представників:

позивача - Шишкін О.Ю. за довіреністю № б/н від 14.12.2010 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Інститут Укроргверстатінпром", позивач, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська агропромислова спілка", відповідача, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 90169,16 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що між сторонами 07.09.2010 р. був укладений договір спільного користування будинком та прибудинковою територією. Станом на 31.12.2012 р. невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором призвело до виникнення у нього перед позивачем заборгованості в розмірі 90169,16 грн.

Ухвалою суду по справі від 18.04.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "28" травня 2013 р. о(об) 10:40.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 28.05.2013 р., через канцелярію господарського суду 28.05.2013 р. за вх. № Д 377/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 28.05.2013 р. за вх. № 19261, надав документи згідно супровідного листа, які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 27.05.2013 р. за вх. № 19124, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому відповідач вказував, що за згодою сторін витрати на обслуговування будівлі та комунікацій, прибирання території та охорону будівлі були виключені з переліку таких, які підлягають компенсації (виключення з договору п. 4.2.5 відповідно до протоколу розбіжностей № 1). Щодо витрат з оплати обслуговування ліфтів, шахт ліфтів, компенсації спожитої в ліфтах та на сходах (сходових площадках) електроенергії, оплати праці слюсаря з обслуговування та ремонту ліфтів, то відповідач, в порушення, умов п. 4.2.4 договору, не надавав розрахунків з визначенням вказаних витрат пропорційно до кількості працівників відповідача відносно кількості працівників інших власників та орендарів в будинку № 16 по Червоношкільній набережній у м. Харкові.

У судовому засіданні призначеному на 28.05.2013 р. була оголошена перерва до 06.06.2013 р. о 11:40.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 06.06.2013 р., через канцелярію господарського суду 06.06.2013 р. за вх. № Д 412/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

У судовому засіданні призначеному на 06.06.2013 р. була оголошена перерва до 12.06.2013 р. о 11:30.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 12.06.2013 р. за вх. № Д 446/13, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник відповідача про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 12.06.2013 р. за вх. № 21651, надав платіжне доручення про сплату судового збору з відміткою про зарахування судового збору до державного бюджету, яке судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

07.09.2010 р. між сторонами був укладений договір спільного користування будинком та прибудинковою територією з протоколом розбіжностей № 1 за договором спільного користування будинком та прибудинковою територією (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що у зв'язку з придбанням нерухомого майна згідно договору № 482 від 06.08.2004 р. сторони домовилися здійснювати спільне утримання та користування будинком, розміщеним за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, комунальними послугами, внутрішніми будинковими інженерними мережами та системами, місцями загального користування, прибудинковою територією та спільно брати участь у витратах, пов'язаних з утриманням зазначених об'єктів в порядку і на умовах, що визначені в договорі.

Згідно з п. 1.2. договору позивач, який має укладені договори з постачальниками комунальних послуг та інших інженерних послуг, включаючи наступні, але не обмежуючись ними: телекомунікації, поставку, електроенергії, води, водовідведення, тепла, вивезення сміття, виконує функції єдиного платника за вказані послуги, якщо відповідач не укладав окремих договорів, за якими на зазначені послуги надаються йому і оплачуються ним окремо від позивача.

Згідно з п. 1.3. договору зобов'язання по утриманню будинку, прибудинкової територією, приміщень і зон загального користування (включаючи сходові марші, вестибуль, прибирання зон загального користування, прибирання та утримання зовнішнього вигляду будівлі і території, догляд і ремонт інженерного та технічного обладнання і всіх внутрішніх систем спільного користування, включаючи телекомунікації, електропостачання, водопостачання, теплопостачання, обслуговування ліфтів та інших) приймає на себе позивач, якому відповідач зобов'язується компенсувати частину витрат пропорційно площі, яку він займає в будівлі, яка визначається в розрахунку.

Згідно з п. 1.4. договору, обов'язки по користуванню будівлею (включаючи сходові марші, вестибуль, ліфт) відповідач зобов'язується оплачувати щомісяця.

Також, п.2.2.4. договору було передбачено, що відповідач взяв на себе обов'язок компенсувати позивачеві відповідну частину його витрат, якщо такі були ним понесені в процесі експлуатації і утримання будинку, прибудинкової території у розмірі, пропорційно займаній площі, відповідно до розрахунків.

Судом встановлено, що такі розрахунки є невід'ємною частиною рахунків, які щомісяця надавалися позивачем відповідачу для оплати.

Згідно з п. 2.3. договору позивач має право вимагати від відповідача відшкодування частини витрат згідно з розрахунком, понесених ним у процесі експлуатації та утримання будівлі та прибудинкової території.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в процесі дії договору і реалізації його умов сторонами відповідач в односторонньому порядку відмовився оплачувати ряд витрат, які позивач несе у зв'язку з експлуатацією та утриманням будівлі розташованого за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, а саме відповідач протягом усього терміну дії договору не оплачує наступні витрати по утриманню будинку: прибирання службових приміщень та території, охорони будівлі, обслуговування комунікацій, а деякі витрати такі як оплата обслуговування ліфтів, шахт ліфтів, компенсації споживаної в ліфтах і на сходах електроенергії, оплати роботи слюсаря з обслуговування та ремонту ліфтів оплачує вибірково. Наведені факти підтверджуються розрахунками компенсації витрат на утримання будівлі і прибудинкової території для ТОВ "Харківська агропромислова спілка" з жовтня 2010 року по грудень 2012 року та виписками банків щодо сплати грошових коштів відповідачем за цей період. Свої дії відповідач пояснює тим, що в процесі укладення договору від 07.09.2010 р. з договору, за ініціативою позивача, були виключені п. 4.2.3., п. 4.2.5, і саме це, на його думку, знімає з нього обов'язок оплачувати ті чи інші витрати по експлуатації та утриманню будинку. При цьому позивач вказує, що п. 4.2.5. договору в редакції запропонованій відповідачем при укладенні договору дублював положення п.1.3. договору та на думку позивача ускладнював реалізацію положень договору щодо розміру компенсацій витрат понесених позивачем і саме з цієї причини був виключений з договору.

Разом з цим вивченням умов договору з урахуванням протоколу розбіжностей судом було встановлено, що договір з урахуванням протоколу розбіжностей містить загальні умови компенсації відповідачем витрат на утримання будівлі та прибудинкової території, зокрема ці положення містяться в п.1.3., п.1.4., п.2.2.4., п. 2.3. договору, в яких передбачений як розмір компенсацій, так і порядок їх оплати. Таким чином, відповідач, помилково посилаючись на виключення з договору конкретизуючи положень, порушив свої зобов'язання за договором, оскільки загальними положеннями договору передбачалося часткове відшкодування позивачу відповідних витрат.

За таких обставин посилання відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких в позові має бути відмовлено, не приймаються судом до уваги.

Згідно наданого позивачем до суду розрахунку, який не спростований відповідачем, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.12.2012 р. становить 90169,16 грн.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу суми заборгованості за договором у розмірі 90169,16 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості за договором у розмірі 90169,16 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1803,39 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська агропромислова спілка" (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, код ЄДРПОУ 31060583, п/р 26009703312043 в АТ "ОТП БАНК" МФО 300528) на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут Укроргверстатінпром" (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, код ЄДРПОУ 00224900, п/р 260002842 в ПАТ "Мегабанк" МФО 351629) заборгованість в сумі 90169,16 грн. та суму судового збору у розмірі 1803,39 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.