Рішення № 32004016, 20.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7872/13 20.06.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» про стягнення коштів в розмірі 5 715 гривень 07 копійок

Представники:

від Позивача: Січкаренко Р.Г. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (надалі також - «Позивач», «ПрАТ «СГ «ТАС») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (надалі також - «Відповідач», «ПрАТ «СК «Лафорт») про стягнення коштів в розмірі 5 715 гривень 07 копійок'.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № А 0279050 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Опель», державний реєстраційний номер ВК 9626 ВА, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер АА 5231 ВІ, яким скоєно ДТП, застрахована в ПрАТ «СК «Лафорт» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9790731, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2013 року порушено провадження у справі № 910/7872/13, розгляд справи призначено на 16 травня 2013 року.

В судовому засіданні 16 травня 2013 року представник Позивача надав суду усні пояснення по суті спору. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належними чином, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 13 травня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, Позивач сплатив згідно з заявою страхувальника та умов Договору № А 0279050 від 03.07.2012 року страхове відшкодування в розмірі 5 715,07 грн., однак в матеріалах справи відсутні докази сплати зазначеної суми страхового відшкодування.

Таким чином, Суд з метою повного та всебічного розгляду справи, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку щодо витребування у Відповідача належних доказів щодо сплати суму страхового відшкодування в розмірі 5 715,07 грн. згідно з Договором № А 0279050 від 03.07.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 травня 2013 року відкладено розгляд справи на 06 червня 2013 року.

04 червня 2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Позивача письмові пояснення до позовної заяви, в яких зазначено, що Позивач сплатив страхове відшкодування за Договором № А 0279050 від 03.07.2012 року у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Опель», держ.номер ВК 9626 ВА, на підставі Рахунку № АПС-001154 від 09.10.2012 року ТОВ «Авто-Планета Україна», що є офіційним документом підтвердження розміру завданої шкоди, сам факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 67214 від 29.11.2012 року на суму 3 471 гривня 59 копійок, відомістю № 4291112 від 29.11.2012 року по Договору № А 0279050 від 03.07.2012 року на суму 3 440 гривень 62 копійки та довідкою про надходження страхових платежів по Договору № А 0279050 від 03.07.2012 року, відповідно до якої за даним ДТП - тобто страховим випадком Позивач вирахував з страхового відшкодування суму в розмірі 2 274 гривні 45 копійок, тобто кошти, які мав сплачувати частинами Гелай С.М. згідно графіку зазначеного в п.5 Договору № А 0279050. Отже, у відповідності складеного страхового акту № 31706Р/24/2012 від 29.11.20121 року, страхове відшкодування розраховувалось та сплачувалось наступним чином: 5 715 гривень 07 копійок (сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті), де = 2 274 гривні 45 копійок (сума несплачених страхових платежів ,яка була зарахована в рахунок погашення несплачених страхових платежів відповідно до графіку та умов договору страхування) + 3 440 гривень 62 копійки (сума, яка виплачена по вказаному страховому випадку, який настав після ДТП 26 вересня 2012 року).

У зв'язку з перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року справу № 910/7872/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" про стягнення коштів у розмірі 5 715, 07 грн., передано для розгляду судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року справу № 910/7872/13 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І., розгляд справи призначено на 20.06.2013 року.

У зв'язку з виходом судді Чинчин О.В. з відпустки, Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року справу № 910/7872/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" про стягнення коштів у розмірі 5 715, 07 грн., передано для розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року справу № 910/7872/13 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., розгляд справи призначено на 20.06.2013 року.

В судовому засіданні 20 червня 2013 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року у справу № 910/7872/13.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20 червня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2012 року між ПрАТ «Страхова група «ТАС» (Страховик) та Гелайем Сергієм Миколайовичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № А 0279050, предметом якого є страхування транспортного засобу «Опель», державний реєстраційний номер ВК 9626 ВА.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2012 року на улиці Героїв Дніпра, 1 в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Опель», державний реєстраційний номер ВК 9626 ВА, під керуванням Гелайя Сергія Миколайовича та транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер АА 5231 ВІ, під керуванням Полторацького Ігоря Васильовича.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Опель», державний реєстраційний номер ВК 9626 ВА.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2012 року у справі № 3-7527/12 Полторацького Ігоря Васильовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 340 гривень 00 копійок.

Відповідно до страхового акту № 317068/24/2012 від 29 листопада 2012 року та Розрахунку суми страхового відшкодування, Позивачем розраховано суму страхового відшкодування в розмірі 5 715 гривень 07 копійок.

Як вбачається зі страхового акту № 317068/24/2012 від 29 листопада 2012 року та Довідки про надходження страхових платежів по договору № А 0279050 (страхувальник Гелай С.М.), Позивач вирахував зі страхового відшкодування суму в розмірі 2 274 гривні 45 копійок, тобто кошти, які мав сплачувати частинами Гелай С.М. згідно графіку зазначеного в п.5 Договору № А 0279050

Відповідно до Платіжного доручення № 67214 від 29.11.2012 року та відомості № 4291112 від 29.11.2012 року по Договору № А 0279050 від 03.07.2012 року, Позивач виплатив страхувальнику по страховому випадку, який настав після ДТП 26 вересня 2012 року, 3 440 гривень 62 копійки

Таким чином, Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 5 715 гривень 07 копійок де 2 274 гривні 45 копійок (сума несплачених страхових платежів, яка була зарахована в рахунок погашення несплачених страхових платежів відповідно до графіку та умов договору страхування) + 3 440 гривень 62 копійки (сума, яка виплачена по вказаному страховому випадку, який настав після ДТП 26 вересня 2012 року)

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер АА 5231 ВІ, на момент настання страхової події була застрахована Відповідачем на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9790731, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1 000 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої 5 715 гривень 07 копійок.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту № А 0279050 відшкодовано на користь страхувальника 5 715 гривень 07 копійок.

Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Вина особи, яка керувала транспортним засобом «Деу», державний реєстраційний номер АА 5231 ВІ встановлена у судовому порядку Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2012 року у справі № 3-7527/12.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Суд зазначає, щореальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Як вбачається з інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ стосовно Полісу № АВ/9790731, яка міститься в матеріалах справи, Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9790731 передбачено, що франшиза становить 1 000 гривень 00 копійок.

Таким чином, Суд зазначає, що відсутні законні підстави для стягнення з Відповідача 1 000 гривень 00 копійок, що становить розмір франшизи за Полісом № АВ/9790731.

Враховуючи визначені Полісом № АВ/9790731 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 4 715 гривень 07 копійок (5 715 гривень 07 копійок розмір страхового відшкодування - 1 000 гривень 00 копійок франшиза за Полісом № АВ/9790731).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вулиця Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, р/р 26500422 в АТ "РайффайзенБанкАваль", МФО 300335, код ЄДРПОУ 30115243) 4 715 (чотири тисячі сімсот п'ятнадцять) гривень 07 копійок.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вулиця Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, р/р 26500422 в АТ "РайффайзенБанкАваль", МФО 300335, код ЄДРПОУ 30115243) 1 419 (одну тисячу чотириста дев'ятнадцять) гривень 45 копійок судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 21 червня 2013 року.

Суддя О.В. Чинчин