Постанова № 32000186, 20.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року 12 год. 24 хв. Справа № 813/2100/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалош В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Васьківа І.В.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС, про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 року № 0000482210, №0000502210, № 0000512210, № 0000562210, а також рішення ДПС у Львівській області від 21.12.2012 року № 327410/10/10-2005/2086 та рішення ДПС України № 3651/6/10-2115 від 07.03.2013 року.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС від 26.11.2012 року № 0000482210, №0000502210, № 0000512210, № 0000562210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про наявність в умовах договорів на надання послуг з ремонту рухомого складу, укладених з Укрзалізницею, складових елементів договору міни, а відтак заниження ціни послуг з ремонту рухомого складу, не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам. Крім того, на думку позивача передача в оренду рухомого складу нерезиденту за межами митної території України, згідно умов ст. 186 Податкового Кодексу України, не підпадає під дію пп.«б» п.151.1 ст. 151 Податкового Кодексу України та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Також, позивач вважає неправомірними висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій державного підприємства із контрагентами,а отже нікчемності укладених правочинів, та про порушення вимог Бюджетного кодексу України та Порядків відрахування державним унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу).

Ухвалою суду від 22.03.2013 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 20.06.2013 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та уточненнях до позовної заяви, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи для належного отримання відповіді з Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Суд вважає, що відповідач належним чином, в силу приписів ст.ст. 33-35 КАС України, повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неприбуття представника відповідача суд не вважає поважними, а відтак, справу можливо розглядати у відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст.71 КАС України.

Позиція представника відповідача наведена у запереченні від 24.04.2013 року, де він зазначає, що аргументи, викладені у позовній заяві, та уточненні позовних вимог не спростовують наявності порушень відображених в акті перевірки позивача, та неправомірності винесених податкових повідомлень-рішень ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС. Відтак, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби в період з 10.09.2012 року по 19.10.2012 року було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства. За даними перевірки складено акт перевірки № 1852/22-10/20770332 від 26.10.2012 року.

На основі акту перевірки, податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення - рішення, а саме:

- № 0000482210 від 26.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств і організацій в розмірі 6 011 576,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 616 062,00 грн., всього - 6627638,00 грн. Підставою для нарахування зазначених вище сум є порушення вимог п. 1.32 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 6.1. ст. 6, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.36, п.п.14.1.56, п.п. 14.1.228 п.14.1 ст.14, п. 135.4 ст.135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1, п.138.4 ст., п.п. 138.8.1, п. 138.8, ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», додаток №1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», додаток №1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», п.1-3 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України та п.1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р. № 138.;

- № 0000512210 від 26.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 4 438 066,00 грн. та штрафні санкції в розмірі - 1 826 997,00 грн., всього - 6265063,00 грн. Підставою для нарахування зазначених вище сум, є порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.14.1.10, п.п. 14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.п. 186.1, 186.2, 186.3, 186.4, п.п.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України;

- № 0000492210 від 26.11.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4 684 278,00 грн. Підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є порушення п.1.32 ст.1, п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 6.1. ст. 6, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.56, п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст.14, п.135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п.138.1.1, п.138.4, п.п.138.8.1, п. 138.8, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України;

- № 0000502210 від 26.11.2012., яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - частина прибутку в розмірі 462 300,00 грн. Підставою для нарахування зазначених вище сум є порушення ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», додаток №1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», додаток №1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», п.1-3 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) та порушення п. 1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р. № 138.

Із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями підприємство не погодилось та звернулось із скаргою ЮВ-316 від 05.12.2012 року до Державної податкової служби у Львівській області. Рішенням ДПС у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 21.12.2012 року № 327410/10/10-2005/2086: залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС від 26.11.2012 року № 0000482210, №0000512210, № 0000502210; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС від 26.11.2012 року № 0000492210; застосовано 104926,00грн. штрафних (фінансових) санкцій по частині прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, відповідно до п.123.1 ст.123, пункту 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а скаргу ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» - частково без задоволення.

На підставі згаданого рішення ДПС у Львівській області про результати розгляду первинної скарги, ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС 27.12.2012 року прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000562210, яким збільшено податкове зобов'язання - штрафні санкції в розмірі 104 926,00 грн. за платежем частина прибутку.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням ДПС у Львівській області про результати розгляду первинної скарги в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС від 26.11.2012 року № 0000482210, № 0000512210, № 0000502210, та застосування 104 926,00грн. штрафних (фінансових) санкцій по частині прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, відповідно до п.123.1 ст.123, п. 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, підприємством 04.01.2013року подані повторні скарги за № ЮВ-4 та № ЮВ-5 до Державної податкової служби України та Міністерства доходів і зборів України відповідно.

За результатами їх розгляду, Державна податкова служба України 07.03.2013року прийняла рішення про результати розгляду скарг за № 3651/6/10-2115, яким: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС від 26.11.2012. №0000482210, № 0000512210 з урахуванням рішення ДПС у Львівській області (податкове повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС від 27.12.2012. №0000562210) в частині визначення грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток по операціях із реалізації послуг нижче собівартості та у відповідній частині штрафні санкції і в зазначеній частині рішення ДПС у Львівській області, прийняте за результатами розгляду первинної скарги. В іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області та рішення ДПС у Львівській області, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС від 26.11.2012 року № 0000482210, №0000502210, № 0000512210, № 0000562210, позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідачем встановлено, що у періоді що підлягав перевірці, ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» проводило капітальні ремонти та модернізацію вагонів, ремонти колісних пар вантажних вагонів для Укрзалізниці та підприємств підпорядкування Укрзалізниці. Згідно умов укладених договорів на проведення ремонтів, що були надані до перевірки підприємством, зокрема, непридатні вісі виключені із інвентарю, колеса б/в, деталі буксового вузла залишаються у Виконавця. Виконавець (визначає їх вартість відповідно до вимог наказів та вказівок Укрзалізниці виходячи з вартості металобрухту та відшкодовує Замовнику у порядку, визначеному чинним законодавством України.

В період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року відповідно до наданих розрахункових та фактичних калькуляцій на проведення капітального ремонту та модернізації вагонів, ремонтів колісних пар вантажних вагонів для Укрзалізниці, ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» зменшувало шляхом заліку розрахункову ціну виконаних ремонтів на суму зворотних відходів (по ціні металобрухту) без ПДВ, що залишались у Виконавця - ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» за згодою Замовника - Укрзалізниці.

Відповідно до наданих в ході перевірки довідок про фактичні повернені відходи по капітальному ремонту та модернізації вагонів, ремонту колісних пар для Укрзалізниці за 9 місяців 2011 року (квітень-грудень 2011 року) та за І півріччя 2012 року, фактичних калькуляцій на проведення ремонтів, помісячних розшифрувань собівартості випущеної продукції в розрізі замовлень, встановлено оприбуткування непридатних частин виробів за ціною металобрухту на балансових рахунках 2010, 2092 методом «сторно».

Позивачем зменшено собівартість реалізованих послуг ремонтів в частині вартості реалізованих нових суцільнокатаних коліс на суму оприбуткованих непридатних елементів (осей, виключених з інвентарю, коліс б/в, деталей буксового вузла), проте до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ з повної вартості придбання нових суцільнокатаних коліс, що дорівнює сумі неоплаченого ПДВ від обороту зустрічної поставки матеріальних активів в межах обміну. Таким чином, передача права власності на вартість непридатних осей, виключених з інвентарю, коліс б/в, деталей буксового вузла від Укрзалізниці до іншого власника позивачем здійснювалась в обмін на еквівалентну суму боргових зобов'язань за виконані ремонти по ціні металобрухту.

Перелік кодів та назв відходів систематизовано у Державному класифікаторі відходів, який затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 29.02.1996 р. № 89. Згідно з цим наказом до відходів належать, зокрема, залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворені в процесі виробництва продукції або виконання робіт і які втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості (відходи виробництва).

Непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів, відповідно до Закону України «Про металобрухт» є металобрухтом.

Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством (ст.4 Закону України «Про металобрухт»).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про металобрухт»:

- заготівля металобрухту - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом;

- купівля та/або реалізація металобрухту - діяльність, пов'язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

Отримані від Укрзалізниці в порядку заліку непридатні частини виробів (металобрухт за визначенням) в подальшому реалізовувались як металобрухт та при реалізації відображались як звільнені від оподаткування податком на додану вартість згідно п.23 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення ПКУ. Враховуючи, що вартість непридатних осей, виключених з інвентарю, коліс б/в, деталей буксового вузла, переданих Укрзалізницею як компенсація вартості послуг ремонту, поставлених позивачем, є зустрічною поставкою матеріальних активів в межах обміну, відповідно підприємством занижено базу оподаткування податком на додану вартість на вартість отриманих у межах обміну непридатних частин виробів всього в сумі 7 686 048 грн., що призвело до заниження ПДВ в сумі 1 537 209 грн.

Відповідно до пп. 14.1.10. п.14.1 ст. 14 ПК України бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

Згідно з пп. 14.1.203. п.14.1 ст. 14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Як вбачається з матеріалів справи передача права власності на вартість непридатних осей, виключених з інвентарю, коліс б/в, деталей буксового вузла від Укрзалізниці до іншого власника позивачем здійснювалась в обмін на еквівалентну суму боргових зобов'язань за виконані ремонти по ціні металобрухту. Відтак, в даному випадку мали місце бартерні (товарообмінні) операції.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пп. 186.2.1. п. 186.2 ст. 186 ПК України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме:

а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно визначено, що вартість непридатних осей, виключених з інвентарю, коліс б/в, деталей буксового вузла, переданих Укрзалізницею як компенсація вартості послуг ремонту, поставлених позивачем, є зустрічною поставкою матеріальних активів в межах обміну, відповідно підприємством занижено базу оподаткування податком на додану вартість на вартість отриманих у межах обміну непридатних частин виробів всього в сумі 7 686 048 грн., що призвело до заниження ПДВ в сумі 1 537 209 грн.

Також перевіркою встановлено, що ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» здійснював надання послуг по оренді та технічне утримання рухомого складу нерезидентам.

Загальна сума отриманих доходів від надання в оренду та за технічне утримання рухомого складу резидентам та нерезидентам за січень-лютий 2012 року склала - 24 374 028 грн., з них згідно наданих до перевірки документів, поданих декларацій з ПДВ оборот по наданим послугам з оренди (технічного утримання) нерезидентам становить 2 522 681 грн.

В декларації з податку на прибуток оборот по наданим послугам з оренди (технічного утримання) нерезидентам позивачем відображено в рядку 3 «операції, що не є об'єктом оподаткування».

Відповідно до пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

При цьому, операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ визначені ст. 196 ПК України. Так, згідно з пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.

Враховуючи викладене, а також те, що такі господарські операції позивача стосувались надання послуг по оренді та технічне утримання рухомого складу нерезидентам, відповідач правомірно визначив заниження ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень - лютий 2012 року.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість встановлено факти оформлення позивачем операцій з придбання ТМЦ та послуг у ТзОВ «Транс Агентство Метал», ДП «Металінвест», ТзОВ «Оріон ЛТД», ТзОВ «Галтехпостач», ТзОВ «Транс Агентство Сервіс», ПП «Критерій-100», ПП «Будспецсервіс», ПП «Укрметтрейд», ПП «Баварія Ф», ПП «Колодій», ПП Павленко Є.О., що не мали реального характеру і фактично не відбулись. Господарські операції поставки товарів та послуг не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Єдиною метою таких господарських операцій є отримання податкової вигоди. Таким чином, ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» завищено податковий кредит на загальну суму - 1 579 281 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент вчинення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею З цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначаються в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

За частиною 1 пункту 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому за підпунктом 7.5.1 статті 7 того ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит- це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд бере до уваги те, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту (зобов'язання) та валових витрат (валових доходів). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась спрямована не на реальне настання правових наслідків, а на формування платниками податкового кредиту та валових витрат.

Судом встановлено, що первинні документи, представлені позивачем в обґрунтування своїх тверджень, хоча і оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», однак не відображають реального характеру господарських операцій, що відбулись між ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» та ТзОВ «Транс Агентство Метал», ДП «Металінвест», ТзОВ «Оріон ЛТД», ТзОВ «Галтехпостач», ТзОВ «Транс Агентство Сервіс», ПП «Критерій-100», ПП «Будспецсервіс», ПП «Укрметтрейд», ПП «Баварія Ф», ПП «Колодій», ПП Павленко Є.О.

Крім того, суд, досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту х податку на додану вартість, приходить до висновку, що позивач не спростував тверджень відповідача щодо неможливості реального здійснення господарських операцій з урахуванням часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товару або здійснення діяльності.

Суд вважає, що наявність податкових накладних, на які посилається позивач, дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не є очевидним доказом її виконання. Само по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

Крім того, позивачем не представлено документального підтвердження подальшого використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що правочини позивача із зазначеними вище контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а вчинені з метою незаконного формування податкового кредиту.

Щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства при нарахуванні частини прибутку (доходу) судом встановлено наступне.

Податковим органом виявлено, що позивачем занижено нарахування частини прибутку на загальну суму 462 300 грн. Так, протягом 3-4 кварталів 2010 року, 2011 року та І півріччя 2012 року підприємством здійснювались відрахування на утримання ДАЗТУ в цільовий фонд ДАЗТУ «Укрзалізниці» згідно затверджених сум відрахувань.

Відрахування на утримання апарату управління «Укрзалізниці» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року склало 3 082 000 грн.

Позивач стверджує, що Укрзалізниця має право видавати накази про перерахування підприємствами, які входять до її складу, коштів на утримання апарату управління. Такі витрати передбачені у фінансових планах підприємства у складі інших операційних витрат, які щороку складаються та затверджуються відповідно до ст. 75 Господарського кодексу України. На підставі планових сум відрахувань на утримання Державної адміністрації залізничного транспорту, відділ централізованих розрахунків та розрахунків за виконані роботи та послуги управління і бухгалтерського обліку та звітності щоквартально виписує повідомлення (авізо) і підприємствам галузі щодо суми на утримання Укрзалізниці. ЦФБІ згідно із затвердженим кошторисом витрат щоквартально виписує і передає Управлінню справами повідомлення на суму фінансування на утримання апарату Укрзалізниці.

Відповідно до п. 7.16 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валових доходів кошти, отримані Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницею), а також залізницями від підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, які перебувають у функціональному підпорядкуванні Укрзалізниці та залізниць, що перераховуються ними за рахунок чистого прибутку, який залишається в розпорядженні таких підприємств за результатами звітного періоду після сплати всіх зобов'язань, у тому числі податків, зборів (обов'язкових платежів), строк погашення яких настав.

Згідно Положення про порядок формування та використання цільового фонду на утриманій апарату Державної адміністрації залізничного транспорту України (згідно протоколу засідання Ради Укрзалізниці) № 21 від 27.01.2009 року, в якому зазначено, що відповідно до п. 7.16 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кошти, отримані Укрзалізницею від підприємств, які перебувають у функціональному підпорядкуванні Укрзалізниці, не включаються до валових доходів.

При цьому, позивач суму відрахувань до Цільового фонду в бухгалтерському обліку відображає у складі витрат «інші витрати операційної діяльності» бухгалтерським записом за дебетом субрахунку 9496 і кредитом субрахунку 682 «Внутрішні розрахунки», що суперечить наведеним положенням п.7.16 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пункт 7.16 ст. 7 Закону визначає відображення в податковому обліку всіх відрахованих коштів структурними підрозділами Укрзалізниці (підпорядкованими підприємствами) та отриманих Укрзалізницею, тобто Закон визначає відображення як коштів перерахованих (вилучених), так і коштів отриманих.

Згідно з п.1.43 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибулі підприємств» інші терміни ніж визначені в ст. 1 Закону «використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, зазначених Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів».

Чистий прибуток - це прибуток, який запишається в розпорядженні підприємств за результатами звітного після сплати всіх зобов'язань, у тому числі податків, зборів (обов'язкових платежів), строк погашення яких настав.

Статтею 15 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що у розпорядженні підприємства залишається частина економічного (балансового) прибутку після сплати податків (обов'язкових платежів), відсотків за банківськими кредитами та облігаціями, виплати обов'язкової суми дивідендів, а саме: прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти до кредитних банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Відтак, нерозподілений прибуток - це частина загального прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після проведення первинного розподілу.

Нерозподілений прибуток - сума чистого прибутку із рядка 220 Звіту про фінансові результати (форма № 2), яка збільшує кінцеве сальдо рядка 350 Балансу (форма № 1).

Вторинний розподіл прибутку - подальший розподіл вищевказаної суми.

Таким чином, всі відрахування що здійснюються підприємствами за рахунок чистого прибутку, що залишається в його розпорядженні дебетує рахунок 443.

Поряд з цим відповідно до П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати»:

- чистий прибуток розраховується, як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, а також податків від надзвичайного прибутку;

- прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків);

- прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Таким чином, на суму прибутку від операційної діяльності впливає розмір інших операційних витрат, що відображається у рядку 090 фінансового звіту «Про фінансові результати».

У статті «Інші операційні витрати» відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також всі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати» визначено, що операційна діяльність - основна цільність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою я діяльністю; основна діяльність - це операції, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, що є головною метою створення підприємства.

Враховуючи викладене, витрати пов'язані з утриманням, не можуть бути визнані витратами, що забезпечують основну діяльність, в результаті якої підприємством буде отримана економічна вигода, тому не відноситься до складу інших операційних витрат основної (операційної) діяльності, що зменшують чистий прибуток, а є зменшенням власного капіталу.

Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку визначено, що: власний капітал це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань; зобов'язання це заборгованість підприємства, що виникла в результаті минулих подій та погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до розділу 8 статуту позивача використання прибутку, який залишається після сплати податків, здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану та вимог чинного законодавства України. При цьому, підприємство утворює за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд, фонд розвитку, виробництва, споживання (оплати праці), резервний та інші фонди. Порядок визначення нормативів відрахувань до цільових фондів Підприємства, їх граничні розміри та порядок формування і використання встановлюються законом.

У Наказі від 02.01.2008 року № 1 «Про затвердження Облікової політики ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» (із змінами та доповненнями) нічого не зазначено про відрахування на утримання Укрзалізниці з посиланням на рахунок бухгалтерського обліку 94.

Положення про Раду Державної адміністрації залізничного транспорту України, яке затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.10.2005 № 640, та Положення «Про Державну адміністрацію залізничного транспорту України» не передбачають порядок відрахувань та розміри відрахувань на утримання «Укрзалізниці».

Відтак, суд приходить до висновку, що положення щодо створення цільового фонду по утриманню апарату Укрзалізниці, порядку вилучення коштів на утримання апарату та їх використання не розроблено і організацією вищого рівня не затверджено, Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженим постановою КМУ від 29.02.1996 року № 262, створення фонду не передбачено, як і не передбачено статутами Залізниць (підприємств) здійснення таких перерахувань на утримання «Укрзалізниці». Оскільки сума відрахувань на утримання апарату «Укрзалізниці» віднесена позивачем до складу операційних витрат, на загальну суму 3082000 грн., в результаті чого ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» занижено суму чистого прибутку (доходу), яка підлягала сплаті до загального фонду Держаного бюджету України за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року на загальну суму 462300 грн.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення неправомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 25 червня 2013 року.

Суддя В.М. Сакалош