Постанова № 31999825, 10.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2013 року 11:07 № 826/6066/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС

про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, який в подальшому було замінено на належного відповідача - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС (надалі - відповідач або податковий орган), про визнання дій неправомірними щодо проведення перевірки та щодо віднесення інформації про результати вимірів, скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2013р. № 0000013930.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовано незаконним діями відповідача при проведенні фактичної перевірки щодо використання результатів заміру залишків нафтопродуктів, як вихідних даних при визначенні не оприбуткованих в касі товарів. Також, позивач звертав увагу на відсутність підстав для проведення перевірки.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що підставою для проведення перевірки були подані звіти РРО підприємства з нульовими показниками, акт заміру залишків нафтопродуктів складений та підписаний працівником позивача, що свідчить про законність проведення перевірки та прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що невідокремленими структурними підрозділами ПАТ «Укрнафта» Вінницької, Полтавської, Чернігівської та Рівненської областей подано звіти про використання РРО за грудень 2012 року з нульовими показниками по РРО, на підставі чого Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено фактичну перевірку на автозаправній станції № 09/011 ПАТ «Укрнафта» у м. Києві, на проспекті Червонозоряному 115, за результатами якої складено акта від 23.01.2013 р. № 0001/26/65/39/00135390.

Згідно з висновками акту перевірки зазначено ПАТ «Укрнафта» порушено:

- п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1993р. невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у фіскальному денному звіті РРО на загальну суму 0,69 грн.;

- п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР, а саме: незабезпечення ведення в установленому порядку обліку товарних запасів (автомобільного бензину А-95 у кількості 1 623,07 л) на загальну вартість 17 366 грн. 85 копійок.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2013 року з 15 год. 08 хв. по 15 год. 20 хв. оператором 4-го розряду ОСОБА_1, в присутності оператора 3-го розряду ОСОБА_2, проведено виміри фактичних залишків нафтопродуктів на АЗС у резервуарах об'ємом 20 т. Виміри проводились метроштоком в одиницях та перераховано згідно гранульованих таблиць в літри (додаток 1 до акту перевірки).

Згідно з вимірами, залишки нафтопродуктів склали:

- А95+ (по метро штоку 125,3 од.) - 11 234 л.;

- А95 (по метро штоку 112.5 од.) - 8 993 л.;

- А92 (по метро штоку 120,6 од.) - 10 660 л.;

- ДП (по метро штоку 129,1 од.) - 11 270 л.

Згідно даних Х-звіту РРО від 16.01.2013 фіскальний номер 2665005771 залишки нафтопродуктів склали:

- А95+ -11 130.94 л.

- А95 - 7 297.93 л.

- А92 - 10 561,47 л.

- ДП - 11 124,88 л.

Враховуючи вище викладене, фактичний залишок нафтопродукту автобензину А95 (враховуючи погрішність вимірювання) під час проведення вимірювання склав 8 921 л.

Вартість продажу нафтопродукту автобензину А95 на 16.01.2013 року становила 10 грн. 70 коп. Таким чином, на АЗС у продажі знаходився не облікований у встановленому порядку автобензин А95 у кількості 1 623,07 л. на загальну вартість 17 366 грн. 85 коп.

Таким чином, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивач порушив визначений законодавством порядок обліку товарних запасів.

07.02.2013 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» отримало податкове повідомлення-рішення № 0000013930 від 05.02.2013 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 734,70 грн.

Розмір штрафних санкцій, застосованих до позивача, складає: 34 734, 70 грн. (34 733,70 грн. + 1 грн.). ПАТ «Укрнафта» погодився з порушенням щодо невідповідності суми грошових коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 69 коп. та сплатив штраф у розмірі 1,00 грн.

Застосування штрафних санкцій в розмірі 34 733,70 грн. є спірною між сторонами.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2. ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б такої обставини, як неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

У даному випадку підставою для виходу на перевірку стало подання суб'єктом господарювання - ПАТ «Укрнафта» звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій за грудень 2012 року з нульовими показниками.

Для проведення фактичної перевірки відповідачем було надано: направлення на проведення перевірки №№ 28,29 та 30 від 16.01.2013 року та копію Наказу «Про проведення фактичної перевірки» №41 від 16.01.2013 року, що не заперечується позивачем.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для перевірки позивача, відповідно посадові особи Центрального офісу діяли в межах чинного, законодавства та правомірно, з підстав визначених п.80.2 ст.80 ПК України, здійснили вихід на перевірку.

Щодо тверджень позивача про неправомірність використання здійснених замірів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб. Розпорядчим документом керівника підприємства установлюються терміни початку та завершення робіт з інвентаризації.

Згідно з п. 4.3.2.7 Інструкції вимірювання рівня нафти або нафтопродукту здійснюються двічі. У разі виявлення розбіжностей між результатами двох вимірювань понад допустиму похибку (± 2 мм) вимірювання необхідно повторювати доти, доки різниця між результатами трьох поспіль проведених вимірювань не буде в границях допустимої похибки вимірювання. При цьому за результат вимірювань береться середнє арифметичне, значення результатів трьох найближчих вимірювань.

Як вказує позивач, 16.01.2013 р. службові особи Центрального офісу запропонували працівникам ПАТ «Укрнафта» - здійснити вимірювання об'ємів залишків нафтопродуктів у резервуарах на АЗС. Вимірюванню об'єму залишків на АЗС виконувались матеріально відповідальними особою, які не є членами інвентаризаційної комісії та не мали досвіду в проведенні інвентаризації. Також, позивач зазначає, що посадовими особами Центрального офісу було відмовлено від участі у проведенні вимірювання рівня нафтопродуктів на автозаправній станції уповноваженій особі ПАТ «Укрнафта» - начальнику відділення реалізації нафтопродуктів Скрипнику В.М. Крім того, позивач вказує, що податковим органом було взято до уваги результатами лише одного вимірювання, з трьох проведених.

Оцінюючи зазначені доводи, беручи до уваги подані сторонами докази, враховуючи показання свідків, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний акт фактичних залишків нафтопродуктів, підписаний оператором 3-го розряду ОСОБА_2, на підстав якого розраховано та застосовано спірну суму штрафних санкцій. Інших актів ні від позивача ні від відповідача до суду не надходило.

Допитані в залі судового засідання свідки - оператор 3-го розряду ОСОБА_2 та оператор 4-го розряду ОСОБА_1, пояснили, що було здійснено 2-3 заміри (точно не пам'ятають), акт за результатами першого був підписаний ОСОБА_2 Акт за результатами другого заміру, показники якого зі слів позивача значно менші, ОСОБА_1 підписати відмовилась.

Таким чином, жодних документальних доказів на підтвердження відмінних від першого заміру результатів, матеріали справи не містять. Разом з тим, суд бере до уваги наявність здійснення інших замірів, що відповідає вимогам Інструкції. Суд звертає увагу на те, що законодавством не передбачено обов'язок податкового органу формувати акт фактичної перевірки (включаючи додатки до нього) з актів проведених замірів, не підписаних особою, яка їх проводила.

Також, свідки пояснили, що начальник відділення реалізації нафтопродуктів Скрипник В.М. не перебував на зв'язку, відповідно його викликати не було нагоди, у зв'язку з чим заміри проводились ОСОБА_1

Враховуючи викладене, доводи позивача щодо недопуску до інвентаризації відповідачем Скрипника В.М. суд вважає такими, які не відповідають дійсності, оскільки відповідач надав можливість запросити начальника, його зайнятість не може бути підставою не проводити перевірку.

Крім того, відповідно до п. 13.4 Інструкції відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її здійснення покладається на керівника підприємства.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не мав відношення до інвентаризації, а тому вимог чинного законодавства України щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на АЗС податковий орган не порушував.

Також суд звертає увагу на те, що проведення згаданих замірів по своїй суті не було інвентаризацією, оскільки для її проведення передбачена спеціальна процедура, визначена в Інструкції, зі особливостями ініціювання, провадження та затвердження результатів.

По суті, проведені заміри та складений за їх результатами акт - це інформація, надана податковому органу для проведення фактичної перевірки працівниками АЗС в порядку, відмінному від проведення інвентаризації, у зв'язку з чим правила інвентаризації на механізм надання такої інформації не поширюються.

Згідно з п.12 ст. 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) та забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до ст. 20 Закону №265/95 до суб'єктів господарювання, то здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідачем надано достатньо кількість доказів для підтвердження правомірності підстав проведення перевірки та застосування штрафних санкцій.

В свою чергу, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оскільки Підприємством не надано доказів на їх підтвердження, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 18.06.2013р.