Постанова № 31999772, 21.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2013 року 810/901/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» (далі - ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України (далі Броварська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 22.10.2012 № 0000422202.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки ним правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами господарської діяльності на підставі виданої ТОВ «Осіборі» податкової накладної.

Разом з цим, позивач вважає, що твердження відповідача про відсутність ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» та ТОВ «Осіборі» за вказаним місцезнаходженням є безпідставним та необґрунтованим, оскільки не підтверджені належними доказами, а відтак, є лише припущенням осіб, які здійснювали перевірку.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що відповідно до інформації наявної у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, стан позивача та його контрагента постачальника ТОВ «Осіборі» - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» та у податковій накладній від 01.06.2012 № 1 відсутній код товару.

Оскільки позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2012 року суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 01.06.2012 № 1, яка виписана ТОВ «Осіборі» з порушенням вимог щодо форми податкової накладної та порядку її заповнення, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства.

У судове засідання 18.06.2013 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 18.06.2013 не з'явився. Разом з цим, матеріали справи містять інформацію про повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не надано.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та ту обставину, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос», код ЄДРПОУ 14274600, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Броварської міської ради 19.11.1991.

У період з 17.09.2012 по 21.09.2012 посадовою особою Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» (код ЄДРПОУ 14274600) з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та додану вартість в частині взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Осіборі» (код ЄДРПОУ 35709806) за період з 01.06.2012 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складений акт від 24.09.2012 №629/222/14274600 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 4 та підпункту 12.3 пункту 12 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, що призвело до завищення значення рядка 19 податкової накладної з податку на додану вартість на загальну суму 816667,00 грн.

Висновок податкового органу про завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року, за його твердженням, пов'язується із відсутністю позивача та його контрагента постачальника товарів ТОВ «Осіборі» за місцезнаходженням та відсутністю у графі 4 податкової накладної від 01.06.2012 № 1, яка видана позивачеві ТОВ «Осіборі», коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що відповідно до інформації, наявної у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, стан позивача та його контрагента постачальника ТОВ «Осіборі» - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

У зв'язку з цим, посадові особи Броварської ОДПІ дійшли висновку, що незважаючи на наявність у податковій накладній від 01.06.2012 № 1, яка виписана ТОВ «Осіборі», заповнених граф 4 та «місцезнаходження (податкова адреса) продавця», «місцезнаходження (податкова адреса) покупця», дана податкова накладна не містить достовірної інформації щодо податкової адреси позивача та ТОВ «Осіборі», що є порушенням вимог Порядку заповнення податкової накладної.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 22.10.2012 №0000422202, відповідно до якого позивачеві зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 816667,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації у Київській області Державної податкової служби України (скарга від 30.10.2012 № 227/ФБ) та у подальшому до Державної податкової служби України (скарга від 16.01.2013 № 08/ФБ).

Рішенням Державної податкової служби у Київській області від 29.12.2012 №3242/10/10-201/737-1710 та рішенням Державної податкової служби України від 04.02.2013 № 1702/6/10-2115, скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 22.10.2012 № 0000400002 залишено без задоволення, а податкове-повідомлення рішення без змін (а.с.22-41).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами судом встановлено, що відповідачем не оспорюється факт здійснення позивачем та ТОВ «Осіборі» господарської операції, за результатами якої була оформлена дана податкова накладна від 01.06.2012 № 1, яка виписана ТОВ «Осіборі», її зв'язок з господарською діяльністю сторін договору, їх статус як платників податку на додану вартість та правильність здійснення розрахунків між ними.

У ході розгляду справи судом встановлено, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення є твердження відповідача про безпідставність формування податкового кредиту внаслідок відсутності у податковій накладній від 01.06.2012 № 1, яка виписана ТОВ «Осіборі» на користь позивача, заповнених граф щодо місцезнаходження покупця та продавця, а також коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Як вбачається з Акта перевірки, між покупцем - ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» та постачальником - ТОВ «Осіборі» укладено договір від 30.05.2012 №300512, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця пально-мастильні матеріали, а покупець у порядку та на умовах даного договору, прийняти товар та оплатити його вартість. Відповідно до пункту 2.1 договору покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100 % попередньої оплати партії товару.

На виконання умов даного договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Осіборі» грошові кошти у розмірі 4900000,00 грн. (банківська виписка від 01.06.2012 № 1), а ТОВ «Осіборі» виписало на користь позивача податкову накладну від 01.06.2012 № 1 на загальну суму 4900000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 816666,67 грн.

Відповідно до даних Акта перевірки, суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту за червень 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 є Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках, зокрема, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форму податкової накладної та порядок її заповнення, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 № 1333/20071 (далі - Порядок заповнення податкової накладної).

Відповідно до пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави I розділу II Кодексу та статей 29 і 93 Цивільного кодексу України. У графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору проставляється відповідно до вимог пункту 3 цього Порядку.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи судом було зобов'язано державного реєстратора Подільської районної у м. Києві державної адміністрації надати суду інформацію щодо місцезнаходження ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» та ТОВ «Осіборі» та наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особа та/або про відсутність за місцезнаходженням даних суб'єктів господарювання станом на 01.06.2012.

На виконання вимог ухвали суду державним реєстратором Подільської районної у м. Києві державної адміністрації були надані відповідні витяги з системного аналізу записів яких вбачається, що станом на 01.06.2012 ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» був зареєстрований за адресою: м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 2 «А», офіс 54 (запис про зміну місцезнаходження на адресу м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-в було здійснено 03.04.2008 та 19.09.2011) (а.с.126); ТОВ «Осіборі» - м. Київ, Святошинський район, вул. Булгакова, 16 (а.с. 164) (запис про зміну місцезнаходження відсутній).

Таким чином, судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на дату складання податкової накладної від 01.06.2012 № 1, яка виписана ТОВ «Осіборі» на користь позивача, місцезнаходженням ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» є м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 2 «А», офіс 54, а місцезнаходженням ТОВ «Осіборі» є м. Київ, Святошинський район, вул. Булгакова, 16. Вказана інформація відображена у відповідних розділах податкової накладної від 01.06.2012 № 1, яка виписана ТОВ «Осіборі» на користь позивача.

Судом також встановлено, що податкова накладна від 01.06.2012 № 1, яка виписана ТОВ «Осіборі» на користь позивача, містить заповнену графу 4 «код товару згідно з УКТ ЗЕД», а саме, цифри 2710194110, як то вимагають положення підпункту 12.3 пункту 12 Порядку заповнення податкової накладної.

Жодних доказів того, що позивачем не вірно вказано код підакцизного товару - дизельне паливо ULSD 10-ppm (масова частка сірки до 10мг/кг) згідно з УКТ ЗЕД суду не надано.

Тобто, податкова накладна містить в собі всі заповнені обов'язкові реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу та пунктом 4 Порядку заповнення податкової накладної.

Крім цього, дана податкова накладна відповідає формі, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379.

Крім цього, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, податкова накладна від 01.06.2012 № 1, яка виписана ТОВ «Осіборі» на користь позивача, включена до Єдиного реєстру податкових накладних. Так, дана обставина підтверджується квитанцією №1 з якої вбачається, що зазначеній податковій накладній призначено реєстраційний номер 9034633268 (зворотній бік а.с.88) та витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №7162306 (а.с.135).

Це означає, що зазначена податкова накладна відповідає вимогам, визначеним статтею 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної; підтверджує факт виникнення у позивача права на податковий кредит, а тому віднесення позивачем податку на додану вартість згідно отриманої податкової накладної до податкового кредиту у червні місяці 2012 року є правомірним.

Крім цього, відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, посадовим особам податкового органу за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, всупереч зазначеним приписам податкового законодавства, відповідачем не зазначено в чому саме конкретно полягало порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на єдиний доказ порушення позивачем вимог положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 4 та підпункту 12.3 пункту 12 Порядку заповнення податкової накладної, на наявність у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту інформації, відповідно до якої стан ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» та ТОВ «Осіборі» - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на відсутність позивача та його контрагента постачальника за місцезнаходженням, повинно бути надано належні докази на обґрунтування даних обставин.

Так, нормативно-правовим актом що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV.

Згідно статті 1 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі, окрім іншого, містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Всупереч приписам чинного законодавства відповідачем на неодноразову вимогу суду не було надано жодних доказів про наявність у Єдиному державному реєстрі записів про відсутність за місцезнаходження або про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу щодо ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» та ТОВ «Осіборі», станом на 01.06.2012.

Відповідачем також не надано доказів направлення, станом на 01.06.2012, державному реєстратору повідомлень встановленого зразка про відсутність ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» та ТОВ «Осіборі» за їх місцезнаходженням.

Разом з цим, судом встановлено, що стосовно ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» та ТОВ «Осіборі» взагалі не вносились записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням або про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (а.с. 162-164).

Відповідно до частини першої статті 18 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на зазначене та беручи до уваги, що відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу є інформацією яка підлягає внесенню в Єдиний державний реєстр і тільки після її внесення може вважатися достовірною, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту відсутності ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» та ТОВ «Осіборі» за їх місцезнаходженням та, як наслідок, внесення недостовірних відомостей до податкової накладної.

Також, суд звертає увагу на те, що відсутність юридичної особи (платника податків) за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, тощо. Водночас, незнаходження юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є підставою для визнання податкових накладних такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Крім того, інформація в базі даних податкового органу про відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням за своїм статусом не є остаточною, а підлягає у відповідному порядку та за встановленою формою направленню державному реєстратору для вжиття належних заходів шляхом надіслання рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження відповідного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач довів суду належними та достатніми доказами правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї із сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми «В4» від 22.10.2012 № 0000422202.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 21.06.2013