Рішення № 31998081, 14.06.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 436/7138/12

Провадження 2/206/32/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди,

встановив:

27 вересня 2012 року позивач звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за результатом розгляду кримінальної справи, розслідуваної слідчим віддлом УСБУ в Дніпропетровській області, постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2012 року ОСОБА_1 на підставі акта амністії була звільнена від кримінальної відповідальності, провадження по кримінальній справі було закрито, а цивільний позов - залишено без розгляду. Але амністія не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Позивач по вказаній кримінальній справі був визнаний цивільним позивачем та банком було заявлено позов на суму 445 582, 15 грн. ОСОБА_1, працюючи головним економістом валютного відділу, в період з 01 жовтня 2007 року по 30 квітня 2010 року шляхом несанкціонованих дій завдала позивачу шкоду на загальну суму 445482,15 грн. Відповідач заволоділа грошовими коштами позивача у сумі 85000,00 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 85000 грн. шкоди, заподіяної злочином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судовому засіданні не визнали позов, зазначивши що в постанові про визволення ОСОБА_1 не вказано, що вона вчинила злочин, також вона не підписувала договір про повну матеріальну відповідальність, грошовими коштами не заволодівала. Відповідач вважала, що матеріальну відповідальність перед банком повинні нести касири, які видали грошові кошти невстановленим особам.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав, встановлених у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 29 серпня 2012 року Самарським районним була винесена постанова, відповідно до якої ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1, ч.2 ст.190 КК України, а кримінальну справу - закрито, цивільний позов у зв'язку із закриттям кримінальної справи не вирішувався (а.с.8-10).

17 вересня 2008 року ОСОБА_1 була переведена на посаду головного економіста відділу валютних операцій з 15 вересня 2008 року, відповідно до наказу №180-к (а.с.13).

15 червня 2006 року ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 уклали типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, про те що відповідач несе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених йому установою банку цінностей (а.с. 8).

Наказом від 19 березня 2007 року №65 ОСОБА_1 надано право користуватися таємними ключами електронного цифрового підпису (ЕЦП) (а.с.15).

21 червня 2010 року була винесена постанова про проведення виїмки у матеріалів особистої справи ОСОБА_1 у філіалі №8420 ОАО «Ощадбанк України» (а.с.76).

Відповідно до протоколу виїмки документів від 21 червня 2010 року у філіалі №8420 ОАО «Ощадбанк України» було виявлено та вилучено в тому числі типовий договір від 15.06.2006 року (а.с.77-78).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №932-13, складеного 19 квітня 2013 року, рукописний запис «ОСОБА_1.» та підпис від її імені в графі «Працівник» у типовому договорі про повну індивідуальну майнову відповідальність від 15 червня 2006 року між Лівобережним відділенням №8420 ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачкою, виконані не нею, а другою особою. Підпис виконаний з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 (а.с.108-120).

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду звільняється від її відшкодування якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто диспозицією зазначеної правової норми чітко визначено, що підставами для відшкодування матеріальної шкоди є деліктна поведінка однієї особи по відношенню до іншої, факт настання такої шкоди, як юридичний наслідок, причинний зв'язкою між деліктною поведінкою особи та фактом настання матеріальної шкоди, а також вина завдавача шкоди.

Відповідно до зазначеної вище постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська, ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, 05 липня 2002 року була призначена на посаду бухгалтера відділу неторгових операцій. 17 квітня 2008 року її перевели на посаду головного економіста валютних операцій. 19 березня 2007 року згідно з наказом №65 для роботи в автоматизованій банківській системі банку, ОСОБА_1 був наданий секретний ключ « 06ucmh36»для накладення підпису на електронні платіжні документи. 02 квітня 2008 року ОСОБА_1 був наданий доступ до локальної мережі під логіном «опер 2» та право ведення касових операцій. 24 березня 2008 року ОСОБА_1 був наданий новий ключ « 01DN0611». ОСОБА_1 підписала зобовязання щодо нерозголошення пароля, і що всі електронні банківські документи, підписані її електронним цифровим підписом, вважатимуться такими, що підписані нею.

Наприкінці 2009 року у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння грошовими коштами банку шляхом одержання грошових коштів у касі банку за допомогою пластикової картки будь-кого з клієнтів банку, перерахувавши грошові кошти з транзитного рахунку №2924 1792 003 ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунок клієнта з метою поповнення баланса рахунку.

Робоче місце ОСОБА_1 знаходилося у приміщенні філії - Лівобережного відділення №8420 ВАТ «Ощадбанк» за адресою вул. Космонавтів, 2 у м.Дніпропетровську, де їй у службове користування було виділено персональну ЕОМ (компьютер), підключеної до автоматизованого програмного комплексу, за допомогою якого здійснюється управління рахунками названої філії зазначеного банку. Крім того, згідно займаної посади, лише на компьютері ОСОБА_1 у даній філії було встановлено та налагоджено спеціальне програмне забезпечення «PL», призначене для передачі конфіденційної інформації по пластиковим карткам.

Маючи доступ до автоматизованої банківської системи, ОСОБА_1 відшукала клієнта банку - ОСОБА_2, на ім'я якого була випущена пенсійна пластикова картка НОМЕР_1, яку клієнт не одержував і тривалий час не користувався грошовими коштами, що перебували на рахунку, також не звертався для одержання зазначеної картки або її заміни. В той же час ОСОБА_1 із корисливих спонукань заволоділа пенсійною пластиковою карткою НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 Маючи доступ до автоматизованої банківської системи, за допомогою наданого їй логіна, пароля та електронного цифрового підпису, з використанням робочого компьютера та встановленого на ньому програмного забезпечення, ОСОБА_1 перевела необхідну суму грошових коштів з транзитного рахунку на рахунок клієнта банку ОСОБА_2

26.08.2009 року ОСОБА_1, знаходячис в касі ТВБВ № 0100 філії - Лівобережного відділення №8420 ВАТ «Ощадбанк» (вул. Кожем'яки, 17 у м.Дніпропетровську), шляхом введення в оману касира зазначеного відділення ОСОБА_6 та старшого касира-контролера ОСОБА_4 та завідуючу ОСОБА_5, використовуючи шляхом обмана невстановлену слідством особу, яку представила переліченим співробітникам банку як ОСОБА_2, незаконно, з використанням пластикової картки на ім'я ОСОБА_2, одержала в касі банку 50000,00 грн. та обернула їх на свою користь. Слідством було встановлено, що ОСОБА_2 зазначені грошові кошти не одержував, до установи банку не звертався і присутній при одержанні грошових коштів не був.

Крім того, 25.09.2009 року ОСОБА_1 повторно, перебуваючи в касі філії - Лівобережного відділення №8420 ВАТ «Ощадбанк» (вул. Космонавтів, 2 у м.Дніпропетовську), шляхом введення в оману касира Турчиної, використавши невстановлену слідством особу, яку представила касиру як ОСОБА_2, за допомогою пластикової картки на ім'я останнього, одержала в касі банку з рахунку даного клієнта 35000,00 грн. При цьому на другому примірнику касового чека на видачу зазначених грошових коштів ОСОБА_1 власноручно записала неіснуючі (вигадані нею) паспортні дані ОСОБА_2, який у дійсності вищезазначені грошові кошти не одержував, з цього питання до утанови банку не звертався і при видачі грошових коштів присутній не був.

При розгляді зазначеної криміналльної справи стосовно ОСОБА_1 судом було встановлено, що вона вчинила злочин середньої тяжкості, її дії квалифікована за ч.1 ст. 190 КК України - незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману на суму 50000,00 грн.,, та за ч.2 ст. 190 КК України - незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, на суму 35000,00 грн., загалом сума матеріальної шкоди склала 85000,00 грн.

ОСОБА_1 була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Змістом ч. 2 ст. 14 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Стаття 61 ЦПК України визначає, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Крім того статтею 64 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Так, вищезазначену постанову у кримінальній справі суд приймає як доказ, що доводить вину відповідачки щодо заволодіння грошовими коштами банку, а звільнення від кримінальної відповідальності на підставі акта амністії не є реабілітуючою обставиною.

Матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 підтверджено, що остання мала доступ до секретної інформації банку, чим скористалася і нанесла позивачу матеріальну шкоду у розмірі 85 000 грн. Враховуючи, що відповідачкою не було доведено, що шкоду завдано не з її вини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 повинна відшкодувати банку матеріальну шкоду у розмірі 85000,00 грн.

Що стосується тієї обставини, що відповідач ОСОБА_1 не підписувала договору про повну матеріальну відповідальність перед банком, то даний позов подано не з підстав відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання своїх трудових обов'язків, а з підстав спричинення шкоди, завданої злочином, що і знайшло повне підтвердження.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 850,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-61, 64, 66, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (і.н.НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) в особі територіального відокремленого безбалансового відділення І типу №10003/0422 філії - Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», матеріальну шкоду в розмірі 85000,00 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 (і.н.НОМЕР_2) на користь держави судовий збір у розмірі 850,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.О. Сухоруков