Ухвала суду № 31997690, 18.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р.Справа № 1570/5998/2012

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю Прокуратури м.Одеси про визнання бездіяльності протиправною та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених податків та зборів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Вестра» звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» 9881495,74 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачених до бюджету Приватним підприємством «Вестра» у загальній сумі 9881495,74 грн., які були зараховані до бюджету.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства «Вестра» задоволений повністю. Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених Приватним підприємством «Вестра» мита у загальній сумі 9881495,74 грн., які були зараховані до бюджету. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» (65088, м.Одеса, вул..Люстдорфська дорога будинок 92/94, Код ЄДРПОУ 32028708) надмірно сплачених до бюджету Приватним підприємством «Вестра» у загальній сумі 9881495,74 грн. (мито - 2875332,21 грн. та податок на додану вартість - 7006163,53 грн.), які були зараховані до бюджету.

В апеляційних скаргах Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Прокуратури Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Прокуратури Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що 16.02.2012 року ПП «Вестра» (Покупець) укладено Контракт №ВЕАА/12 з компанією «RANDLUX SALES INC» (Продавець), згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Одеса, СІР Іллічівськ (у редакції INCOTERMS-2000).

Відповідно до вказаного контракту Компанією «RANDLUX SALES INC» позивачу були поставлені товари загальною фактурною вартістю 49015828,44 гривень згідно інвойсів. Вказані інвойси скріплені печаткою продавця.

Позивачем до Південної регіональної митниці були підготовлені та подані вантажні митні декларації, відповідно до яких задекларовані товари, поставлені ПП «Вестра» згідно вищезазначених інвойсів. Фактурна вартість товарів згідно інвойсів (ціна договору) зазначена в деклараціях, загальна фактурна вартість товарів в зазначених деклараціях склала 49015828,44 грн..

Митна вартість товарів визначена в цих декларації згідно шостого методу визначення митної вартості та складає 81171313,68 гривень. Вказані обставини щодо фактурної та митної вартості товару сторони не оспорюють.

Відповідно до рядку 47 митних декларацій нараховані та сплачені платежі у загальній сумі 25044417,68 грн., які в свою чергу зараховані митним органом до доходів Державного бюджету України.

ПП «Вестра» звернулося до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, в якої зазначило, що в результаті збільшення вартості товару збільшено суму мита та ПДВ сплаченого ПП «Вестра», внаслідок чого до бюджету через Південну митницю та ГУДКСУ в Одеській області надмірно сплачено грошові кошти (мито та податок на додану вартість) у розмірі9881495,74 грн. (мито - 2875332,21 грн. та податок на додану вартість - 7006163,53 грн.). Надмірно сплачені грошові кошти (мито та ПДВ) за заявою ПП «Вестра» повернуто не було.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зробив висновок про те, що митна вартість товару зазначена позивачем в ВМД за шостим (резервним) методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Конституцією України (ст.67) закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Преамбулою Митного Кодексу України (в редакції 2002 року, яка діяла на час митного оформлення позивачем товару) визначено, що митний кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому Законом порядку (п.15 ст. 1). Принципами митного регулювання є законність та додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (п.п.3, 7 ст. 4).

Отже, діяльність митних органів має бути спрямована, зокрема, на забезпечення захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, а такий захист прав та інтересів полягає, серед іншого, й в забезпеченні сплати податків і зборів виключно в розмірах, встановлених Законом, а не надмірно.

Відповідно до ст.265 МК України (в редакції від 13.03.2012р.) митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Відповідно до ст. 57 МК України - визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, декларантом (позивачем) були подані до митниці необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки-фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42), які у своїй сукупності документально підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору), крім того, ці документи відповідають приписам ст.VII Генеральної угоди.

Крім того, в контракті № ВЕАА/12 з компанією «RANDLUX SALES INC» відповідно до якого позивачу поставлявся товар, визначено умови поставки - СІР Одеса, СІР Іллічівськ ( у редакції ІНКОТЕРМС -2000).

В ІНКОТЕРМС Офіційних правилах тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2000 року) визначено, що посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін. ОІР поставка («вартість, страхування та фракт») означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, при цьому продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки до названого порту призначення, укласти договір страхування та сплатити страхові внески, здійснити митне очищення товару для експорту та інші витрати щодо поставки товару.

Таким чином, ПП «Вестра» були надані до Південної митниці усі документи, які підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору).

Крім того, факт надмірної сплати позивачем митних платежів та податку підтверджується висновком судово-економічної експертизи №10089 від 25.03.2013 року, відповідно до якого вартість товарів, зазначених в ВМД, наявних в матеріалах справи у розмірі 49015828,44 грн., на які нараховані митні платежі Південою митницею при оформленні ВМД на поставку товару Компанією «RANDLUX SALES INC» на адресу ПП «Вестра» у відповідності до умов Контракту у розмірі 25044417,68 грн. документально не обґрунтовані даними про вартість поставленого товару, відображеного у наданих на дослідження інвойсах і специфікаціях, та нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товару, відображеного в графах 12 і 47 ВМД. ПП «Вестра» надмірно сплатила до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні ВМД на поставку товарів Компанією «RANDLUX SALES INC» на адресу ПП «Вестра» у розмірі 9881495,74 грн. (мито - 2875332,21 грн. та податок на додану вартість - 7006163,53 грн.).

Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами апелянтів та приходить до висновку, що митна вартість, яка була визначена підприємством, а саме за шостим (резервним) методом не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, з урахуванням наявності у позивача всіх документів, які підтверджують правильність обчислення ціни товару за першим методом, а саме: договорів, інвойсів, митних декларацій, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ, а Південні митниця, як суб'єкт владних повноважень не виконала покладеного на неї обов'язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Південної митниці в частині застосування до спірних правовідносин норм Митного Кодексу України в редакції від 13.03.2012р., оскільки як обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні суду, правовідносини, які виникли між сторонами по даній справі регулюються Митним кодексом України від 11.07.2002 року, а також Митним кодексом України від 13.03.2012 року, які набрав чинності з 01.06.2012 року, а також прийнятими на виконання положень МК України, іншими нормативно-правовими актами, які стосуються митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також визначення митної вартості товарів, сплати митних платежів.

Крім того, порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011 року №845, у якому зазначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.

Згідно п.19 вказаного Порядку, безспірне списання коштів, сплачених та зарахованих до доходів до Державного бюджету України здійснюється на підставі відповідних виконавчих документів органими Державної казначейської служби України, у зв'язку з чим, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що поновлення прав платника податків, який надмірно сплатив до Державного бюджету України кошти здійснюється шляхом винесення судом рішення про стягнення такої суми з Державного бюджету України на користь такого платника податків.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відсутність підстав для повернення з бюджету спірної суми за відсутності висновку митного органу, оскільки судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення надмірно сплаченої суми з Державного бюджету України правильно застосовано норми «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» та обґрунтовано зазначено, що дія «Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи», на який посилається апелянт, не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Інші доводи апеляційних скарг Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Прокуратури Одеської області колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вважає, що вони ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтами норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, які в свою чергу були правильно застосовані судом першої інстанції з урахуванням усіх обставин по справі при прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Прокуратури Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 червня 2013 року.

Головуючий:

Судді: