Постанова № 31997489, 21.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року справа №805/5386/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,

секретар: Святодух О.Б.,

за участю сторін: від позивача ОСОБА_6, від відповідача Володіна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного реєстратора Андреєвої Тетяни Валеріївни на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 р. у справі № 805/5386/13-а за позовом ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, Державного реєстратора Андреєвої Тетяни Валеріївни про скасування рішення від 27.03.2013 року та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, Державного реєстратора Андреєвої Тетяни Валеріївни про скасування рішення від 27.03.2013 року та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 р. у справі № 805/5386/13-а позов задоволено.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Експерт - Юрист» від 12.02.2009 року визнано за ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно - двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі цього рішення, заявою від 25.03.2013 року позивач звернулась до реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо реєстрації права власності на вищезазначене майно.

Рішенням від 27.03.2013 року № 1181061 відповідач відмовив ОСОБА_5 у реєстрації права власності на зазначене майно, посилаючись на те, що рішення третейського суду не є правовстановлюючим документом, на підставі якого повинно проводиться державна реєстрація речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції.

Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Тобто, третейські суди не входять до судової системи України.

Частиною 1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІУ від 01.07.2004 року визначає порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний реєстратор під час прийняття рішення про державну реєстрацію керується у своїй роботі Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 та іншими нормативно-правовими актами.

Пункт 27 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року містить перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація речових прав на нерухоме майно:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2009 року № 914/5 рішення третейських судів у справах, які відповідно до Закону України «Про несення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05.03.2009 № 1076-17 не підвідомчі третейським судам, у тому числі у спорах щодо нерухомого майна, прийняті до набрання чинності Законом і не виконані до 31 березня 2009 року (зокрема, не здійснено державної реєстрації прав власності на нерухоме майно), не є підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного реєстратора Андреєвої Тетяни Валеріївни на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 р. у справі № 805/5386/13-а за позовом ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, Державного реєстратора Андреєвої Тетяни Валеріївни про скасування рішення від 27.03.2013 року та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 р. у справі № 805/5386/13-а - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, Державного реєстратора Андреєвої Тетяни Валеріївни про скасування рішення від 27.03.2013 року та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору покласти на позивача.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 червня 2013 року. Постанова у повному обсязі буде складена 25 червня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді : Гаврищук Т.Г.

Білак С.В.