Ухвала суду № 31996819, 14.05.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"14" травня 2013 р.Справа № 924/221/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів:

Виноградова В.В.( головуючий) , Муха М.Є., Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 смт.Дунаївці

до 1. Дунаєвецької селищної ради, смт. Дунаївці

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, смт. Дунаївці,

про визнання незаконним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р.;

визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 - фізична особа-підприємець

ОСОБА_7 - за угодою від 04.03.2013р.

від відповідача - 1: Коротинська І.Б. - за довіреністю від 04.03.2013р. №11

від відповідача- 2: ОСОБА_13 - за довіреністю від 28.04.2012р.

встановив: позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним рішення 18 - ї сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р. "Про встановлення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 безстрокового платного земельного сервітуту", визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між ФОП ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою.

Розпорядженням керівника апарату суду, погодженого головою господарського суду Хмельницької області за № 324/13 від 14.05.2013 року у зв'язку із складністю справи № 924/221/13-г за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 смт.Дунаївці до Дунаєвецької селищної ради, смт. Дунаївці, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, смт. Дунаївці про визнання незаконним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р.; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою, призначено подальший розгляд справи у колегіальному складі суддів: Виноградова В.В. (головуючий) , Муха М.Є., Танасюк О.Є.

За таких обставин справу № 924/221/13-г необхідно прийняти до провадження у колегіальному складі суддів: Виноградова В.В. (головуючий), Муха М.Є., Танасюк О.Є.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради від 06 липня 2012 року 5-18/2012, між ФОП ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою 27 липня 2012 року було укладено договір про встановлення земельного сервітуту, згідно якого ФОП ОСОБА_6 було встановлено безстроковий платний земельний сервітут відносно земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1485 га, що належить на праві власності Дунаєвецькій селищній раді та орендується фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 10.07.2010р. щодо частини цієї земельної ділянки площею 0,0135 га. шляхом надання права цілодобового проходу, проїзду представників, працівників, покупців, замовників та відвідувачів пункту техобслуговування автомобілів ФОП ОСОБА_6 і їх транспортних засобів по зазначеній земельній ділянці, права встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд на зазначеній земельній ділянці.

Вважає, що оспорюване рішення та договір порушують права та інтереси позивача, не відповідають вимогам ст. 100 Земельного кодексу України, ст. 402 ЦК України , ст. 24 Закону України "Про оренду землі", оскільки позбавляють права користування земельною ділянкою, яка надана в оренду на 49 років за договором від 10.07.2010р., обмежує право на зайняття підприємницькою діяльністю на орендованій земельній ділянці.

Звертає увагу на те, що згідно проекту землеустрою ФОП ОСОБА_6 не є суміжним землекористувачем із позивачем. Вважає, що оскільки земельна ділянка перебуває у користуванні позивача, тому договір земельного сервітуту повинен укладатися з ним.

Зазначає, що при укладенні договору оренди з відповідачем, на орендовану земельну ділянку були вже накладені обмеження та обтяження щодо її використання. Стверджує, що спірні рішення та договір про встановлення земельного сервітуту унеможливлюють використання орендованої земельної ділянки.

На думку позивача обґрунтування, щодо встановлення необхідності земельного сервітуту, потреби в земельній ділянці для заїзду до приміщення мийки станції технічного обслуговування є безпідставними, оскільки при проектуванні чи навіть при пуску в експлуатацію мийки, власник - ФОП ОСОБА_6 мала би завчасно передбачити таку потребу і звернутись до Дунаєвецької селищної ради з відповідною заявою.

Посилаючись на ст. 93, 100 ЗК України, ч.2 ст. 403, ст. 792, ЦК України, ст.ст.1,13 Закон України „Про оренду землі", п.2.3 узагальнень судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах , пов'язаних із земельними правовідносинами, викладених в листі ВГСУ від 01.01.2010р., позивач стверджує, що сервітут встановлюється за договором між особою, яка потребує його встановлення і власником у випадку, коли земельна ділянка знаходиться у його безпосередньому володінні. Коли право володіння земельною ділянкою знаходиться у іншої особи на законній підставі, то право на укладення такого договору належить виключно легітимному володільцю, тобто не Дунаєвецькій селищній раді, а користувачу земельної ділянки щодо якої встановлений сервітут - ОСОБА_4. ( письмові пояснення від 18.03.2013р.)

Акцентує увагу на тому, що п. 2.2. Рішення та п. 3.1. Договору передбачена і встановлена подвійна плата за одну й ту ж саму земельну ділянку, оскільки за орендовану земельну ділянку позивач сплачує орендну плату, а ФОП ОСОБА_6 оплачує платежі за встановлення сервітуту в розмірі орендної плати за земельну ділянку, відведену під сервітут.

Звертає увагу, на відсутність доказів , які б підтверджували необхідність у встановленні сервітуту для ФОП ОСОБА_6 та відсутність неможливості задоволення її потреби в інший спосіб.

Позивач стверджує, що оспорюване рішення безпідставне , необґрунтоване , незаконне, а договір в силу ст. 229 ЦК України є недійсним внаслідок помилки щодо обставин які мають істотне значення .При цьому вважає, що Дунаєвецька селищна рада під час укладання не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності , вийшла за межі своїх повноважень.

У письмових поясненнях від 14.05.2013р. позивач акцентує увагу на тому , що при розгляді питання про встановлення земельного сервітуту Дунаєвецька селищна рада повинна була поставити позивача до відома про розгляд такого питання, узгодити з позивачем можливість встановлення сервітуту та погодити розміри та конфігурацію земельної ділянки на яку має встановлюватись сервітут. Але Дунаєвецька селищна рада будь-яких погоджувальних документів з приводу встановлення сервітуту на надала, хоча мала зважити, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку.

Посилаючись на ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.2 ст.19 Конституції України, стверджує, що при вирішенні питання Дунаєвецька селищна рада не мала юридичних підстав на момент прийняття рішення вважати, що станція технічного обслуговування має діючу мийку, яка функціонує та необхідність заїзду в приміщення мийки має бути саме через орендовану земельну ділянку.

Вважає, що постійність проходу чи проїзду широкого кола осіб не гарантує належного збереження товарно-матеріальних цінностей. За цих обставин мав би бути укладений договір оренди земельної ділянки, а не договір про встановлення земельного сервітуту. Тому робить висновок, що в силу ст. 229 ЦК України - якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Вважає, що оспорюване рішення порушує умови п. 27 та п. 37 договору оренди земельної ділянки. стверджує що виносячи рішення про встановлення земельного сервітуту, Дунаєвецька селищна рада в цьому ж рішенні мала б зазначити і внесення змін до договору оренди земельною ділянкою укладеного із позивачем. Однак внесення таких змін знову ж потребувало б згоди орендаря в порядку п. 37 Договору оренди.

Стверджує, що оспорюване рішення Дунаєвецька селищна рада прийняла з перевищенням повноважень всупереч ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Зазначає, що договір про встановлення земельного сервітуту підлягає визнанню недійсним, оскільки укладено на підставі незаконного рішення Дунаєвецької селищної ради, без погодження з позивачем, чим порушено права передбачені ст.27 Закону України "Про оренду землі". Вважає, що договір про встановлення земельного сервітуту міг бути укладений і з власником автодороги та прилеглої до неї території на підставі п. 1.5. "Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування", відповідно до яких визначено що надання у тимчасове користування земельних ділянок уздовж автомобільних доріг загального користування здійснюється відповідно до чинного законодавства, а у разі розміщення об'єкта сервісу на землях, суміжних із землями дорожнього господарства, використання таких земель для облаштування під'їздів до об'єктів і виїздів з них здійснюється шляхом установлення земельною сервітуту. Тобто вважає, що відповідач міг укласти договір про встановлення земельного сервітуту і з власником автомобільної дороги, і такий земельний сервітут здійснювався б найменш обтяжливим способом (ч. 4 ст. 98 Земельного кодексу України).

Відповідач 1 - Дунаєвецька селищна рада у письмовому відзиві на позов та повноважний представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими. Зазначає, що у січні 2012 року орендар сусідньої земельної ділянки (АДРЕСА_2) фізична особа-підприємець ОСОБА_4 самовільно встановив огорожу на бетонному фундаменті висотою 2.2 м, яка перешкоджає фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 проходу та проїзду до приміщення автомийки, що підтверджується актом від 10.01.2012 р. У зв'язку з неврегулюванням питання в добровільному порядку . неможливістю користуватися майном у інший спосіб, ФОП ОСОБА_6 звернулась до власника земельної ділянки - Дунаєвецької селищної ради із заявою про встановлення земельного сервітуту. За результатами вирішення зазначеної заяви, відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради від 06 липня 2012 року № 5-18/2012, між ФОП ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою 27 липня 2012 року було укладено договір про встановлення земельного сервітуту, який було зареєстровано управлінням Держкомзему України в Дунаєвецькому районі 31.08.12р.

Стверджує, що оскаржуване рішення селищна рада прийняла в межах своїх повноважень та відповідно закону, зокрема ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12 Земельного кодексу України.

Акцентує увагу на тому, що спірна земельна ділянка, розташована в межах населеного пункту селища Дунаївці, тобто, на день винесення рішення по справі знаходилась у комунальній власності територіальної громади селища Дунаївці та відповідно селищна рада мала право розпорядження цією земельною ділянкою.

При укладенні договору на встановлення земельного сервітуту сторонами дотримано загальні вимога, додержання яких є необхідним для чинності правочину, які встановлені ст.203 ЦК України, а саме: положення укладеного між Дунаєвецькою селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 договору від 27 липня 2012 року на встановлення земельного сервітуту не суперечать жодному положенню законодавства, яким регламентовано даний вид правовідносин; пре укладенні договору на встановлення земельного сервітуту відповідальна особа-селищний голова Кухаренко А.А. діяв в межах власних повноважень; також ОСОБА_6 діяла як фізична особа-підприємець, яка не позбавлений права на укладення договорів; при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту сторони діяли вільно; відсутні будь- які фактичні дані, які б свідчили про спричинення впливу на волевиявлення будь-якої із сторін; договір на встановлення земельного сервітуту спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 Об'єктом сервітуту для задоволення потреб в проході-проїзді та встановленні будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд.

Щодо тверджень позивача про можливість ФОП ОСОБА_6 влаштувати заїзд з боку проїжджої частини і недоведеність обставин, про неможливість користування майном іншим способом, зазначає, що договір від 27 липня 2012 року вже є укладений і даним договором вже встановлене право користування чужим майном. Тому зазначена позивачем підстава не може слугувати підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним. Окрім того, облаштування заїзду на мийку з боку проїжджої частини є неможливим, що підтверджується листом Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області від 03.04.2012 р. за вих. № 559.

Робить висновок, що договір про встановлення земельного сервітуту від 27 липня 2012 року відповідає положенням діючого законодавства, а позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги про визнання недійсним даного договору та скасування земельного сервітуту, встановленого даним договором.

Стосовно площі земельного сервітуту, зазначає, що необхідність саме такої площі (0,0135 га) була встановлена комісією створеною Дунаєвецькою селищною радою після проведення геодезичної зйомки і зумовлена необхідністю заїзду-виїзду транспортних засобів з урахуванням розмірів мийки, а також необхідністю дотримання вимог з охорони праці під час монтажу (демонтажу) металевих будівельних риштувань передбачених законодавством України про охорону праці, СНиП Ш-4-80 та інструкцій заводів-виготовлювачів, відповідно до яких, для установлення риштувань навколо будівлі необхідна смуга землі по периметру стін завширшки близько 3 м.

Крім того, звертає увагу, що звернення ФОП ОСОБА_6, щодо обмеження заїзду на мийку було розглянуто тринадцятою сесією Дунаєвецької селищної ради про що свідчить рішення сесії № 2-13/2011 від 20.12.2011 p., згідно з яким ФОП ОСОБА_4 було запропоновано встановити строковий земельний сервітут на таку ж саму площу (0,0135 га).

Відповідача 2 -ФОП ОСОБА_6 у письмовому відзиві на позов та представник у судовому засіданні проти позову заперечує, вважаючи його необґрунтованим та таким , що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції стверджує, що рішення ради щодо встановлення земельного сервітуту ФОП ОСОБА_6 прийнято відповідно закону та в межах компетенції, відповідає ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" Звертає увагу, що земельна ділянка , яка є предметом спору , розташована в межах населеного пункту селища Дунаївці, тобто, на день винесення першим відповідачем рішення по справі знаходилась у комунальній власності сільської громади селища Дунаївці та відповідно селищна рада мала право розпорядження цією земельною ділянкою. Тому вважає. що підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради від 06 липня 2012 року №5-18/2012 немає.

Зазначає, що в січні 2012 року орендар суміжної земельної ділянки (АДРЕСА_2) фізична особа-підприємець ОСОБА_4 самовільно встановив огорожу на бетонному фундаменті висотою 2.2 м., яка перешкоджає проходу та проїзду до приміщення автомийки, яка належить ФОП ОСОБА_6, що підтверджується актом від 10.01.2012р. В зв'язку із самовільним обмеженням доступу до земельної ділянки і неможливістю вирішити дане питання в добровільному порядку, а також враховуючи неможливість користуватися своєю земельною ділянкою та майном розміщеним на ній у інший спосіб, ОСОБА_6 була змушена звернутися до власника цієї суміжної ділянки - Дунаєвецької селищної ради із заявою про встановлення земельного сервітуту. При цьому посилається на ст.ст. 395,401 ЦК України, ст.ст.98, 99 Земельного кодексу України.

Стверджує, що при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту сторонами (Дунаєвецькою селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6) дотримано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, які встановлені ст.203 Цивільного кодексу України, а саме: положення укладеного між Дунаєвецькою селищною радою та ФОП ОСОБА_6 договору від 27 липня 2012 року на встановлення земельного сервітуту не суперечать жодному положенню законодавства, яким регламентовано даний вид правовідносин; при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту відповідальна особа-селищний голова Кухаренко А.А. діяв в межах власних повноважень; також ОСОБА_6 діяла як фізична особа-підприємець, яка не позбавлена права на укладення договорів; при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту сторони діяли вільно; відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про спричинення впливу на волевиявлення будь-якої із сторін; укладений договір на встановлення земельного сервітуту спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 об'єктом сервітуту для задоволення потреб в проході-проїзді та встановленні будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд.

Не погоджується з твердженнями позивача, що сервітут для проходу-проїзду на спірній земельній ділянці не міг бути встановлений, оскільки без його встановлення цільове використання земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_6 є цілком можливим шляхом облаштування заїзду на мийку з боку проїжджої частини, оскільки згідно зі ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене, зокрема, щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом. Однак, зазначає, що договір від 27 липня 2012 року вже є укладений і даним договором вже встановлене право користування чужим майном. А отже, вказана позивачем підстава не може слугувати підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним. Окрім того, облаштування заїзду на мийку з боку проїжджої частини є неможливим, що підтверджується листом Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області від 03.04.2012 р. за вих. № 559.

З приводу тверджень позивача щодо необхідності укладення договору про встановлення земельного сервітуту безпосередньо з ним як орендарем, посилаючись на ст. 98, ч.ч.1, 2 ст. 100 Земельного кодексу України стверджує, що позивач, який не є власником земельної ділянки, не може встановлювати земельний сервітут і бути стороною у договорі про встановлення сервітутів. Акцентує увагу на тому, що право оренди не надає права розпоряджатися земельною ділянкою.

Також вважає безпідставними доводи позивача , що одночасна сплата орендної плати та плати за користування сервітутом є підставою для визнання рішення та договору недійсним.

Наголошує, що ще при викупі земельної ділянки ОСОБА_6 ставила питання щодо і тієї земельної ділянки, яка необхідна для заїзду-виїзду на частину якої встановлений сервітут. Однак, було відмовлено з тих підстав, що ця земельна ділянка передбачена для загального користування.

Окрім цього, представником відповідача - 2 надано суду заперечення на клопотання про призначення експертизи від 13.05.2013р. у якому зазначено, що клопотання є необґрунтованим та безпідставним , оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. В даному випадку абсолютно не вбачається потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, оскільки предметом доказування у цій справі є незаконність рішення селищної ради та недійсність договору про встановлення земельного сервітуту. Питання, що зазначені в клопотанні про проведення експертизи не мають ніякого відношення до предмета позову, а також, з'ясовувати ці питання не має необхідності, оскільки земельний сервітут вже встановлений на підставі рішення, яке на сьогоднішній день є законним, а також на підставі договору, який також на сьогоднішній день не визнаний недійсним.

Враховуючи вищенаведене , необхідність подання для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору сторонами витребуваних судом та додаткових доказів, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Прийняти справу 924/221/13-г до провадження колегією суддів: Виноградова В.В. (головуючий), Муха М.Є., Танасюк О.Є.

Розгляд справи відкласти на 12:00 год. "27" травня 2013 р.

Позивачу подати письмові пояснення з документальним підтвердженням щодо тверджень про укладення оспорюваного договору під впливом помилки.

Відповідачу - Дунаєвецькій селищній раді подати докази, які б підтверджували відсутність у ФОП ОСОБА_6 можливості задовольнити свої потреби користування майном іншим способом, як встановлено сервітутом, письмові пояснення на клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи по справі, докази , як були підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Відповідачу - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 - докази, які б підтверджували відсутність можливості задовольнити свої потреби користування майном іншим способом, як встановлено сервітутом,

Головуючий суддя В.В.Виноградова

Суддя М.Є. Муха

Суддя О.Є.Танасюк

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,2- позивачу (с.м.т. Дунаївці вул.Садова,7) ,

3- відповідачу 1 (смт. Дунаївці, вул.Леніна,20),

4 -відповідачу 2- ФОП - ОСОБА_6 (АДРЕСА_1) .