Рішення № 31996680, 20.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.2013р. Справа № 905/2660/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс», м.Маріуполь, Донецька область

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 20 493,47грн., пені у сумі 849,74грн., 3% річних у розмірі 169,95грн. та штрафу у сумі 4 098,69грн.

за участю:

від позивача: Сагіров М.П. (директор); Криворучко В.Ж.. (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_4 (свідоцтво НОМЕР_2);

У судовому засіданні відповідно до ст.77 Госопдарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 11.06.2013р. по 20.06.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс», м.Маріуполь, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 20 493,47грн., пені у сумі 849,74грн., 3% річних у розмірі 169,95грн. та штрафу у сумі 4 098,69грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки товару №1 від 24.11.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс», договору поставки товару №1 від 24.11.2012р., видаткових накладних.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 525, 526, 530, 622, 625 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 44, 54, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

16.05.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс», податкових накладних.

21.05.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію витягу з Єдиного державного реєстру стосовно статусу та місцезнаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

03.06.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано доповнення до позовної заяви №78 від 31.05.2013р.

Заявою від 20.06.2013р. Позивач просить доповнення до позовної заяви надані до суду з супровідним листом №78 від 31.05.2013р. не розглядати.

Заявою від 20.06.2013р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до суму стягнення суму пені у розмірі 572,69грн., суму 3% річних у сумі 114,54грн., інша частина позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 20 493,47грн., та штрафу у сумі 4 098,69грн. залишилася незмінною.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 20.06.2013р. №б/н, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судове засідання 20.06.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 20.06.2013р. №б/н.

Представник Відповідача у судове засідання 20.06.2013р. з'явився, проти позовних вимог заперечив.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2012 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки товару №1, відповідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) Покупцю визначений даним Договором товар (надалі іменується «товар»), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п.1.2 договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за даним Договором, ціна за одиниць товару, визначаються у накладних, які передаються Покупцю разом з товаром.

У пункті 1.4 договору встановлено, що загальна сума товару за даним Договором становить 20 493,47грн. (двадцять тисяч чотириста дев'яносто три гривні 47 копійок) з урахуванням ПДВ.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків за договором:

- розрахунки за поставлену партію товару здійснюються в готівковому (безготівковому) порядку протягом 20 (двадцяти) днів з моменту поставки (п.4.1 Договору);

Згідно п.5.2 договору Покупець за даним Договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну сплату - пеню за порушення строків сплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки, від суми боргу за кожен день прострочки.

Відповідно п.5.3 договору при повній або частковій несплаті за товар протягом 45 днів з моменту передачі товарів Покупець сплачує штраф у розмірі 20% вартості поставленої, але несплаченої повністю або частково вартості товару.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (п.7.1 Договору). Строк даного Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 договору та закінчується після повного його виконання, а у частині взаєморозрахунків - після повного їх закінчення (п.7.2 Договору).

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 20 493,47грн., що підтверджується видатковими накладними №276/1 від 25.11.2012р. на суму 3 840,74грн., №276/2 від 25.11.2012р. на суму 8 264,73грн., №276/3 від 25.11.2012р. на суму 7 317,80грн., №278 від 25.11.2012р. на суму 651,26грн., №309 від 28.11.2012р. на суму 418,94грн. Вказані накладні підписані з боку обох Сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки товару №1 від 24.11.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 20 493,47грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 20 493,47грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 20 493,47грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу складає 114,54грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог та період їх нарахування з 13.03.2013р. по 20.05.2013р., суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 114,54грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У п.5.3 договору Сторони встановили, що при повній або частковій несплаті за товар протягом 45 днів з моменту передачі товарів Покупець сплачує штраф у розмірі 20% вартості поставленої, але несплаченої повністю або частково вартості товару.

Факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов'язань з оплати за товар, поставлений Позивачем є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 20% у сумі 4 098,69грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені за несвоєчасну оплату встановлена безпосередньо у п. 5.2 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Суд перевіривши арифметичний розрахунок пені, дійшов висновку про задоволення пені за період з 13.03.2013р. по 20.05.2013р. у розмірі заявленому Позивачем 572,69грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс», м.Маріуполь, Донецька область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 20 493,47грн., пені у сумі 572,69грн., 3% річних у розмірі 114,54грн. та штрафу у сумі 4 098,69грн. задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс» (87515, м.Маріуполь, вул.Фонтанна, буд. 68, ЄДРПОУ 20319695, р/р 26007010086014 в ПАТ «УСБ», МФО 300023) заборгованість у розмірі 20 493,47грн., пеню у розмірі 572,69грн., 3% річних у сумі 114,54грн., штраф у сумі 4 098,69грн., судовий збір у розмірі 1 698,17грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.06.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.13р.