Постанова № 31995605, 10.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 р. Справа № 804/2506/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Фоменко О.В.,

за участю:

представників позивача: Поєдинка О.В., Скидан Л.Ф., Кірії О.К., Сахончик О.О.,

представників відповідача: Семенко Т.В., Шинкаренка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Комбінат «Придніпровський» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04 лютого 2013 року №0000032300 та №0000022300, якими позивачу було збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про завищення ним внаслідок цього сум податкового кредиту і сум валових витрат, оскільки позивач правомірно сформував податковий кредит та суму цих витрат на підставі відповідних первинних документів по реальним взаємовідносинам з ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7 Господарські відносини з цими контрагентами підтверджуються відповідними належним чином оформленими первинними документами і заперечень з боку перевіряючих щодо їх відповідності вимогам законодавства не було, при цьому у самому акті перевірки відповідач не заперечує факт наявності у позивача товару, отриманого за договорами закупівлі молочної сировини з вказаними контрагентами, а також факт використання цієї молочної сировини у виробництві позивача, однак, робить висновок про те, що ці товари є безоплатно отриманими. В той же час, такі висновки нічим не підтверджені та необґрунтовані. Разом з тим, правочини з вищенаведеними контрагентами недійсними в судовому порядку не визнавалися, доказів їх нікчемності відповідачем також не надано. Нереальність цих правочинів - є припущенням відповідача, яке базується лише на тому, що відповідно до отриманих відповідачем від інших органів державної податкової служби актів перевірок вищеозначених контрагентів у даних суб'єктів господарювання відсутнє необхідне виробниче обладнання, трудові ресурси, складські та торгівельні приміщення, транспорт, необхідний для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про відсутність наміру на здійснення реальних господарських операцій. При цьому з цих актів вбачається, що перевірці підлягали взаємовідносини вказаних контрагентів позивача з іншими контрагентами, а не з позивачем, разом з тим правилами податкового обліку не передбачено облік витрат в залежності від того, чи були вони враховані третіми особами, з якими платник податків жодним чином не пов'язаний, тому позивач не повинен відповідати за будь-які порушення податкового законодавства з боку своїх контрагентів і наявність таких порушень не є причиною для позбавлення позивача права на податковий кредит та віднесення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

У судовому засіданні представники позивача підтримали пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7, оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів перевірок цих контрагентів позивача, отримані від інших органів державної податкової служби, згідно яких встановлено, що дані суб'єкти господарювання за юридичною адресою відсутні, також у них відсутнє необхідне виробниче обладнання, трудові ресурси, складські та торгівельні приміщення, право власності на нерухоме майно, транспорт, сільськогосподарська техніка, що свідчить про відсутність наміру на здійснення реальних господарських операцій, а за результатами перевірок цих суб'єктів господарювання по взаємовідносинам з їх іншими контрагентами встановлено здійснення нереальних операцій по ланцюгу постачання. Враховуючи, що вказані контрагенти позивача фактично не постачали останньому молочну сировину, позивач безпідставно занизив доходи, що враховуються при об'єкті оподаткування податком на прибуток, за рахунок сум безоплатно отриманих товарів, придбання яких не підтверджено від цих суб'єктів господарювання. Також позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних за нереальними правочинами. Крім того відповідач зазначав, що ФОП ОСОБА_7 був засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2011р. за ухилення від сплати податків, оскільки, придбаваючи молоко у громадян, які не є платниками податку на додану вартість, за готівкові кошти, та маючи намір на ухилення від сплати податку на додану вартість за результатами календарних місяців ці взаємовідносини оформив, використовуючи підроблені документи на придбання молока у таких підприємств як ПП «МАЛРОС.НЕВ», ПП «КУРАРА ПЛЮС», ПП «ЮЛА.ИНК», ТОВ «ПКП ОНИ», з якими фактично ніяких господарських правовідносин не мав. Наведене свідчить про те, що ФОП ОСОБА_7 здійснював свою господарську діяльність поза межами правового поля. На підставі цього відповідач припускає, що взаємовідносини між позивачем і ФОП ОСОБА_7 є такі ж як і відносини ФОП ОСОБА_7 з вищезазначеними підприємствами, внаслідок яких ФОП ОСОБА_7 і був засуджений. У додаткових письмових запереченнях на позов відповідач також зазначав, що ним було отримано від Міністерства внутрішніх справ безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (ЦБДР та АС) лист від 25.04.2013р. №45/2013, наданий у відповідь на запит відповідача, з якого вбачається, що машини, номерні знаки яких зазначені у наданих позивачем товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7, мають типи кузовів - бортовий, фургон, автобус, сідловий тягач та причіп - цистерна, разом з тим, у договорах з вказаними контрагентами передбачено (пункт 2.3 договорів), що продавець зобов'язується відвантажувати молочну сировину в опломбованих цистернах, а, отже, перевезення молока у вказаних типах кузовів є неможливим, оскільки це не цистерни. Крім того відповідач вказував на те, що позивачем взагалі не було надано частину товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7 за червень-серпень 2010року.

Представники відповідача у судовому засіданні також заперечували проти задоволення пред'явленого адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Комбінат «Придніпровський» (далі - ПАТ «Комбінат «Придніпровський») (код ЄДРПОУ 01528186) перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у місті Дніпропетровську ДПС) як платник податків та, зокрема, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

На підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у місті Дніпропетровську ДПС від 25.12.2012р. №594 працівниками цього органу державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Комбінат «Придніпровський» з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Сан-Сет» (код ЄДРПОУ 37150640) за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., з ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_1) за період з 01.06.2010р. по 30.09.2010р.

За результатами означеної перевірки було складено акт №43/23-0/01528186 від 24.01.2013р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого ним занижено податок на додану вартість на загальну суму 2180528грн., а також порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, з урахуванням п.1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), в результаті чого останнім занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 5996464грн. Висновки зазначеного акту обґрунтовані тим, що позивачем протягом перевіряємого періоду було укладено угоди з ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів перевірок цих контрагентів, отриманих СДПІ по роботі з ВПП у місті Дніпропетровську ДПС від інших органів державної податкової служби, згідно яких встановлено, що дані суб'єкти господарювання за юридичною адресою відсутні, також у них відсутнє необхідне виробниче обладнання, трудові ресурси, складські та торгівельні приміщення, право власності на нерухоме майно, транспорт, сільськогосподарська техніка, що свідчить про відсутність наміру на здійснення реальних господарських операцій, а за результатами перевірок цих суб'єктів господарювання по взаємовідносинам з їх іншими контрагентами встановлено здійснення нереальних операцій по ланцюгу постачання. Враховуючи, що вказані контрагенти позивача фактично не постачали останньому молочну сировину, позивач безпідставно занизив доходи, що враховуються при об'єкті оподаткування податком на прибуток, за рахунок сум безоплатно отриманих товарів, придбання яких не підтверджено від цих суб'єктів господарювання. Також позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних за нереальними правочинами. Крім того в акті перевірки №43/23-0/01528186 від 24.01.2013р. значиться, що ФОП ОСОБА_7 був засуджений вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15.06.2011р. за ухилення від сплати податків, оскільки, придбаваючи молоко у громадян, які не є платниками податку на додану вартість, за готівкові кошти, та маючи намір на ухилення від сплати податку на додану вартість за результатами календарних місяців ці взаємовідносини оформив, використовуючи підроблені документи на придбання молока у таких підприємств як ПП «МАЛРОС.НЕВ», ПП «КУРАРА ПЛЮС», ПП «ЮЛА.ИНК», ТОВ «ПКП ОНИ», з якими фактично ніяких господарських правовідносин не мав. Наведене свідчить про те, що ФОП ОСОБА_7 здійснював свою господарську діяльність поза межами правового поля (т.1 а.с.14-55).

На підставі означеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у місті Дніпропетровську ДПС 04 лютого 2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000032300, яким ПАТ «Комбінат «Придніпровський» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2725660грн., з яких за основним платежем - 2180528грн. та за штрафними санкціями - 545132грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000022300, яким ПАТ «Комбінат «Придніпровський» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 7495580грн., з яких за основним платежем - 5996464грн. та за штрафними санкціями - 1499116грн. (т.1 а.с.10-13).

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин по операціям позивача у 2010 році з контрагентами ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7, Закону №334/94-ВР, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону (п.3.1 ст.3 Закону №334/94-ВР).

Згідно п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валовим витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) - є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, також чинного на час виникнення спірних правовідносин по операціях позивача з ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Комбінат «Придніпровський» з ТОВ «Сан-Сет» було укладено договір на закупівлі молочної сировини №129 від 15.06.2010р., згідно якого ТОВ «Сан-Сет», як продавець, зобов'язувався передати у власність ПАТ «Комбінат «Придніпровський», як переробнику, молочну сировину (молоко коров'яче) в порядку і на умовах, визначених цим Договором, а переробник зобов'язувався прийняти таку продукцію та оплатити її (т.1 а.с.59-61).

На аналогічних умовах позивачем було укладено договір на закупівлі молочної сировини №119 від 20.05.2010р. з ФОП ОСОБА_7 (т.1 а.с.64-66).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його вищеозначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договору закупівлі молочної сировини №129 від 15.06.2010р. з ТОВ «Сан-Сет», виписаних цим контрагентом податкових накладних, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, своду реєстру по журналу «Закупка молока» за грудень 2010 року, своду реєстру по сировині за грудень 2010 року, договору закупівлі молочної сировини №119 від 20.05.2010р. з ФОП ОСОБА_7 та протоколу узгодження ціни на молоко за 1т до цього договору, приймальних квитанцій за червень-грудень 2010 року, товарних накладних за червень-грудень 2010 року, на яких міститься штамп-перепустка із зазначенням, що усі матеріальні цінності, перераховані у теперішньому супровідному документі, перевірені і увезені на територію заводу; товарно-транспортних накладних, журналу контролю вхідної сировини (продукції) (т.1 а.с.59-251, т.2, т.3 а.с.1-198, т.4 а.с.62-73).

Крім того позивачем надано суду акт списання бланків ветеринарних свідоцтв форма2 на продукцію по ПАТ «Комбінат «Придніпровський» за 2010 рік у загальній кількості 250 штук (т.4 а.с.74).

Щодо наявності у позивача не всіх товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7 суду зазначає, що, оскільки обов'язок передати товар у власність позивача як переробника у пункті приймання покладається саме на продавця (ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7.), що закріплено укладеними з цими контрагентами договорах, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо переробника товару, а відтак, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності операцій. При цьому товарно-транспортна накладна є обов'язковою саме для підтвердження витрат господарської діяльності, у разі віднесення до них витрат на транспортування товару, що позивачем не здійснювалося. А при формуванні податкового кредиту за операціями з постачання товару з віднесенням до його складу сум ПДВ, включених у вартість цього товару, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом.

Відносно посилання відповідача на лист Міністерства внутрішніх справ безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (ЦБДР та АС) від 25.04.2013р. №45/2013, наданий у відповідь на запит відповідача, з якого вбачається, що машини, номерні знаки яких зазначені у наданих позивачем товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7, мають типи кузовів - бортовий, фургон, автобус, сідловий тягач та причіп - цистерна, разом з тим, у договорах з вказаними контрагентами передбачено (пункт 2.3 договорів), що продавець зобов'язується відвантажувати молочну сировину в опломбованих цистернах, а, отже, перевезення молока у вказаних типах кузовів є неможливим, оскільки це не цистерни, суд зазначає наступне.

Дійсно, пунктами 2.3 договорів, укладених з ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7, встановлено, що продавець зобов'язаний відвантажувати молочну сировину в опломбованих цистернах з правильно оформленими документами, в яких вага і якісні показники заповнюються тільки чорнилом (кульковою ручкою), за узгодженим сторонами графіком на приймальний пункт вказаний в пункті 1.2 даного Договору (склад ВАТ АА Придніпровський).

При цьому у вказаних пунктах не встановлено, що це має бути саме автоцистерна, разом з тим, поняття «цистерна» - це сховище для рідини, об'єм, якого може варіювати від декількох літрів до тисячі кубічних метрів.

Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, молочна сировина постачається на підприємство як у невеликих цистернах (великих бідонах), так і автоцистернами, при цьому всі вони мають бути опломбовані.

З огляду на це, твердження відповідача про неможливість перевезення молочної сировини у машинах з вказаними типами кузовів є безпідставними.

З акту перевірки ПАТ «Комбінат «Придніпровський» №43/23-0/01528186 від 24.01.2013р. вбачається та відповідачем не заперечується, що молочна сировина, отримана позивачем за договорами з ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7, була використана ним у власній господарській діяльності, а саме: оприбуткована на бухгалтерському рахунку Дт2010 та передана на виробництво молочних виробів, баланс молочної продукції Дт261 був доданий до матеріалів планової перевірки (додаток №12 до акту від 30.07.2012р. №272/23-0/01528186).

Також в акті перевірки позивача №43/23-0/01528186 від 24.01.2013р. зафіксовано процедуру проведення розрахунків ПАТ «Комбінат «Придніпровський» з ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7 за поставлену ними продукцію, які проводилися в безготівковій формі, отже необґрунтованим є висновок відповідача щодо безоплатності товару, отриманого позивачем від цих контрагентів, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження такої позиції.

Крім того відповідачем не заперечується, що при оформленні податкових накладних, виписаних ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7, було дотримано вимоги п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а первинні документи по взаємовідносинам позивача з цими контрагентами відповідають вимогам, передбаченим ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати по цивільно-правових правочинах були понесені позивачем у зв'язку із придбанням товару для його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу. У позивача наявні всі належні первинні документи, які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового кредиту.

Зміст укладених ПАТ «Комбінат «Придніпровський» договорів з ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7 не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7, оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів перевірок цих контрагентів позивача, отримані від інших органів державної податкової служби, згідно яких встановлено, що дані суб'єкти господарювання за юридичною адресою відсутні, також у них відсутнє необхідне виробниче обладнання, трудові ресурси, складські та торгівельні приміщення, право власності на нерухоме майно, транспорт, сільськогосподарська техніка, що свідчить про відсутність наміру на здійснення реальних господарських операцій, а за результатами перевірок цих суб'єктів господарювання по взаємовідносинам з їх іншими контрагентами встановлено здійснення нереальних операцій по ланцюгу постачання, судом до уваги не приймаються, оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Щодо відсутності у ТОВ «Сан-Сет» та ФОП ОСОБА_7 виробничого обладнання, трудових ресурсів, складських та торгівельних приміщень, права власності на нерухоме майно, транспорту, сільськогосподарської техніки, то означені доводи також не беруться судом до уваги, оскільки складські, торгівельні приміщення, транспорт та виробниче обладнання взагалі могли орендуватися вказаними суб'єктами господарювання за цивільно-правовими договорами з іншими контрагентами, а трудові ресурси залучатися також на підставі окремих цивільно-правових угод.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу) тощо.

Відносно посилання відповідача на вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15.06.2011р., яким ФОП ОСОБА_7 був засуджений за ухилення від сплати податків, суд зазначає наступне.

Так, означеним вироком встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_7 є придбання у громадян молока за готівкові кошти, його охолодження, лабораторний аналіз молока та його подальший продаж. Фактично вказану діяльність він з самого початку здійснював і здійснює в Запорізькій області в Гуляйпільському районі. Однак, підсудний ОСОБА_7, достеменно знаючі про істинні результати своєї фінансово-господарської діяльності за період з липня 2008 року по жовтень 2009 року, після закупки у населення-громадян, які не є платниками податку на додану вартість, молока за готівкові кошти, та маючи намір на ухилення від сплати податку на додану вартість, за результатами календарних місяців ці взаємовідносини оформив, використовуючи підроблені документи, на придбання молока у таких підприємств як: ПП «МАЛРОС.НЕВ», ПП «КУРАРА ПЛЮС», ПП «ЮЛА.ИНК», ТОВ «ПКП ОНИ», з якими фактично ніяких фінансово-господарських правовідносин не мав, з метою звільнення від обов'язку по сплаті податків, діючи умисно, в порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом заниження об'єкта оподаткування, повторно здійснюючи підробку, відобразив і вніс завідомо неправдиві відомості про результати фінансово-господарської діяльності по вказаним взаємовідносинам в податкові декларації (уточнюючі розрахунки) по податку на додану вартість за липень, серпень, жовтень 2008 року та травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року (т.4 а.с.23-39).

Вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15.06.2011р., залишений без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.08.2011р., був змінений ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.02.2012р., в частині щодо зниження ОСОБА_7 основного покарання за ч.3 ст.212 КК України, в іншому вирок змінено не було.

Таким чином, встановлені ним обставини в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, в силу ч.4 ст.72 КАС України, для суду є обов'язковими.

При цьому означеним вироком встановлено вчинення ОСОБА_7 злочину у вигляді ухилення від сплати податку на додану вартість саме у періоди: липень, серпень, жовтень 2008 року та травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року, в той час, як правовідносини між позивачем та цим контрагентом відбувалися у 2010 році. Вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15.06.2011р. жодних обставин щодо вказаних правовідносин з позивачем не встановлювалося.

З огляду на це, а також враховуючи, що згідно ст.61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер, означений вирок жодним чином не спростовує реальності операцій, здійснених ПАТ «Комбінат «Придніпровський» з ФОП ОСОБА_7

Також суд звертає увагу на те, що сам відповідач у своїх письмових запереченнях на позов зазначає, що на підставі обставин, встановлених вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15.06.2011р., відповідач саме припускає, що взаємовідносини між позивачем і ФОП ОСОБА_7 є такі ж як і відносини ФОП ОСОБА_7 з вищезазначеними підприємствами, внаслідок яких ФОП ОСОБА_7 і був засуджений.

Отже таке твердження відповідача є припущенням, яке є надуманим та нічим необґрунтованим.

З огляду на все вищенаведене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та про їх скасування, а отже про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (т.1 а.с.9), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби від 04 лютого 2013 року №0000032300 та №0000022300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський» (код ЄДРПОУ 01528186) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова