Постанова № 31995359, 12.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 р. Справа №805/6538/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 годин 17 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Ступар Ю.О., позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Бобришевої Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації про визнання порушення законодавства про звернення громадян, зобов'язання розглянути звернення, стягнення матеріальної шкоди в сумі 1000000,00 гривень та моральної шкоди в сумі 60000,00 гривень,

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2013 року позивачка, ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, Донецької обласної державної адміністрації, про визнання порушення законодавства про звернення громадян, зобов'язання розглянути звернення, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач порушив статтю 7 Закону України "Про звернення громадян", переславши звернення позивачки до Президента України на розгляд неналежному органу. Внаслідок чого їй були завдані матеріальні та моральні збитки. З посиланням на статті 50, 55 Конституції України, статті 6, 18 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 7, 25 Закону України "Про звернення громадян", позивачка просила визнати порушення вимог статті 7 Закону України "Про звернення громадян" відповідачем при розгляді її звернення до Президента України, зобов'язати відповідача розглянути її звернення до Президента України відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про звернення громадян", стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в сумі 1000000,00 гривень та моральну шкоди в сумі 60000,00 гривень.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, надала письмові заперечення. Пояснила, що письмові звернення, в яких порушені питання, що належать до повноважень відповідача передаються на розгляд керівним працівникам згідно з розподілом обов'язків. Звернення позивачки було передано на розгляд Артемівській районній державній адміністрації в порядку взаємодії з Луганською селищною радою, яка розташована на території Артемівського району. Відповідач не завдавав ані матеріальних, ані моральних збитків позивачці. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

5 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Президента України про забезпечення її права на безпечне для життя і здорове довкілля, гарантованого статтею 50 Конституції України, та права на зміну житлових умов (а.с. 12).

12 грудня 2012 року листом за № 22/139662-05 Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України повідомило позивачку від про те, що її звернення відповідно до вимог частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» надіслано за належністю до Донецької обласної державної адміністрації із супровідним листом (а.с. 15).

17 грудня 2012 року Донецька обласна державна адміністрація на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» надіслала заяву ОСОБА_1 від 5 грудня 2012 року на розгляд до Артемівської районної державної адміністрації.

11 січня 2013 року Артемівська районна державна адміністрація листом № К-2-274-14/01-12 повідомила ОСОБА_1 про те, що не має права на отримання додаткового житла (а.с. 16).

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР, в редакції Закону України від 16 травня 2013 року №245-VII, «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 7 Закону №393/96-ВР встановлено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 9 квітня 1999 року №586-XIV, в редакції Закону України від 6 листопада 2012 року №5477-VI, «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон №586-XIV) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Главою 2 Закону №586-XIV визначені основні галузеві повноваження місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких місцева державна адміністрація визначає і встановлює норми споживання у сфері житлово-комунальних послуг, здійснює контроль за їх дотриманням (стаття 18), забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства та організовує роботу з атестації об'єктів, сертифікації продукції, робіт і послуг підприємств і організацій житлово-комунального господарства (стаття 20), забезпечує в установленому порядку надання населенню субсидій на житлово-комунальні послуги (стаття 23).

Статтею 2 Закону №586-XIV встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, зокрема, взаємодію з органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків; ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

19 березня 2013 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №219/782/2013-а було встановлено, що Артемівська районна державна адміністрація здійснила розгляд звернення ОСОБА_1 за дорученням Донецької обласної державної адміністрації, в строки встановлені Законом України «Про звернення громадян» та надало відповідь, спираючись на дані Луганської селищної ради, в порядку встановленому законом в межах своїх повноважень (а.с. 18-19).

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що Донецька обласна державна адміністрація не порушила вимоги статті 7 Закону України «Про звернення громадян», переславши звернення ОСОБА_1 на розгляд Артемівській районній державній адміністрації.

За приписами статті 25 Закону України «Про звернення громадян» обов'язковою умовою відшкодування збитків громадянину у зв'язку з порушенням вимог цього Закону при розгляді його скарги є встановлені судом неправомірні дії або рішення органу чи посадової особи при розгляді скарги.

Відсутність документально доведених обставин порушення відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян» виключає можливість відшкодування позивачці матеріальної та моральної шкоди.

Суд не враховує покази позивачки про те, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №219/782/2013-а від 19 березня 2013 року було встановлено, що відповідач переслав її звернення неналежному органу з огляду на наступне.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №219/782/2013-а від 19 березня 2013 року була скасована постанова Артемівського міськрайонного суду через порушення статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спори з місцевими державними адміністраціями підсудні окружним, а не місцевим адміністративним судам (а.с. 19).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на відмову в задоволенні позову, судові витрати присудженню з Державного бюджету України на користь позивачки не підлягають.

Керуючись статями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 12 червня 2013 року.

Постанова в повному обсязі складена 17 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.