Рішення № 31995020, 18.06.2013, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/448/13-ц Провадження № 2/375/171/13 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2013 року Рокитнянський районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Гавенко О.Л.

при секретарі Куць В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення цистерни та відшкодування завданої шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду із вказаним позовом та посилалися на те, що позивач ОСОБА_1 розробив технологію та установку для виробництва дизельного та карбюраторного альтернативних видів палива. У 2006 році приступив до створення виробництва цих палив. Було закуплено десять цистерн загальною ємністю 265 м. куб, які знаходилися на складі колишнього СТОВ «Запрудянське» по вул. Корольова, 2 в с. Запруддя Рокитнянського району Київської області, правонаступником якої стала приватна сільськогосподарська агрофірма «Запрудянська». Договір купівлі-продажу цистерн від 14.07.2006 року було укладено на ім'я позивачки ОСОБА_2, як покупця і ОСОБА_4, як продавця. 06.04.2010 року позивачі виявили, що невідомими особами було викрадено цистерну 50 м. куб., крайню від вулиці Корольова в с. Запруддя Рокитнянського району та сусідню цистерну зрушено з місця. Із викраденої цистерни було злито на землю дизельне паливо в кількості 3,5 м. куб. Цього ж числа ОСОБА_1 звернувся із заявою про викрадення до Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області. Постановою Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області від 14.04.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи. Позивачі просили суд покласти відповідальність за завдану шкоду потерпілому у повному обсязі на відповідачів солідарно; зобов'язати відповідачів відновити пошкоджений фундамент, на яких були встановлені цистерни; зобов'язати ОСОБА_5 повернути позивачам викрадену цистерну, якщо у ній зберігалося дизельне паливо або бензин і встановити її на місце, з якого вона була викрадена, або відшкодувати її вартість станом на час розгляду справи; стягнути із ОСОБА_5 на користь позивача 42000 гривень на відшкодування доходів, які він міг би отримати за користування викраденою цистерною з 06.04.2006 року по 06.03.2013 року; стягнути із відповідачів солідарно на користь позивача 22800 гривень моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідачів відновити пошкоджений фундамент, на яких були встановлені цистерни; витребувати із чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_4 цистерну ємністю 50 м. куб., якщо у ній зберігалося дизельне паливо або бензин і встановити її на місце, з якого вона була викрадена, або відшкодувати її вартість станом на час розгляду справи; зобов'язати відповідачів відшкодувати збитки у зв'язку з пошкодженням цистерни ємністю 50 м. куб. солідарно; стягнути із ОСОБА_4 42000 гривень на відшкодування доходів, які він міг би отримати за користування викраденою цистерною з 06.04.2006 року по 06.03.2013 року; стягнути із відповідачів солідарно на користь позивачів 22800 гривень моральної шкоди. ОСОБА_1 підтримав свої уточнені позовні вимоги та показав суду, що він має вищу освіту і досвід роботи в хімічній промисловості більше 35 років, ним було розроблено технологію та установку для виробництва дизельного та карбюраторного альтернативних видів палива. У 2006 році приступив до створення виробництва цих палив. Було закуплено десять цистерн загальною ємністю 265 м. куб. на ім'я його дружини ОСОБА_2 Дані цистерни знаходилися на складі колишнього СТОВ «Запрудянське» по вул. Корольова, 2 в с. Запруддя Рокитнянського району Київської області, правонаступником якої стала приватна сільськогосподарська агрофірма «Запрудянська». Договір купівлі-продажу цистерн від 14.07.2006 року було укладено на ім'я позивачки ОСОБА_2 як покупця і ОСОБА_4 як продавця. 06.04.2006 року вони із дружиною виявили, що невідомі особи викрали цистерну ємністю 50 м. куб., крайню від вулиці Корольова та сусідню цистерну зрушено з місця. Із викраденої цистерни було злито на землю дизельне паливо в кількості 3,5 м. куб. Цього ж числа позивач звернувся із заявою про викрадення до Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області. Постановами Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області від 14.04.2010 року та від 25.12.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи. Щодо моральної шкоди, позивач пояснив суду, що він розробляв нову технологію виробництва альтернативних видів палива, на які витратив багато часу та зусиль, було закуплено цистерни для реалізації його задуму в життя, але в зв'язку із викраденням цистерни його задуми не здійснилися, на даному виробництві було поставлено крапку. Позивач вказував, що збирався отримати сертифікат відповідності по технології виробництва альтернативних видів палива, але не встиг цього зробити. Також вказав, що доказів придбання ними із дружиною палива в об'ємі 3,5 м. куб в нього немає. Також пояснив, що сам вирахував суму відшкодування доходів, які б відповідач міг би отримати за користування викраденою цистерною з 06.04.2006 року по 06.03.2013 року відповідно до відповіді на його запит ЗАТ «Міжнародної корпорації виробників альтернативного палива». Позивач вказував, що та цистерна, яка ніби то йому повернута відповідачами, не його, він виїжджав на місце знаходження даної цистерни і встановив, що дана цистерна має певні відмінності від його цистерни, а саме: має різьбу, має труби, одна з яких закрита гумовим куском труби, має сходинку. В його цистерні не було патрубка, був фланець, було написано «вогненебезпечно». Дана крадіжка нанесла йому важкі душевні страждання, тому він вважає, що має право також на відшкодування моральної шкоди, яку просив стягнути із відповідачів солідарно на його користь та користь його дружини в розмірі 22800 гривень.

ОСОБА_7, як представник позивача ОСОБА_1, в суді уточнені позовні вимоги позивача підтримала та просила суд зобов'язати відповідачів відновити пошкоджений фундамент, на яких були встановлені цистерни; витребувати із чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_4 цистерну ємністю 50 м. куб., якщо у ній зберігалося дизельне паливо або бензин і встановити її на місце, з якого вона була викрадена, або відшкодувати її вартість станом на час розгляду справи; зобов'язати відповідачів відшкодувати збитки у зв'язку з пошкодженням цистерни ємністю 50 м. куб. солідарно; стягнути із ОСОБА_4 42000 гривень на відшкодування доходів, які він міг би отримати за користування викраденою цистерною з 06.04.2006 року по 06.03.2013 року; стягнути із відповідачів солідарно на користь позивачів 22800 гривень моральної шкоди. Додатково пояснила, що дійсно цистерни були придбані на ім'я позивачки ОСОБА_2 і договір від 14.078.2006 року було оформлено від її імені, але, оскільки дане майно є спільним майном подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності, ОСОБА_1 має право звертатися до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

ОСОБА_7, як представник позивача ОСОБА_2, в суді уточнені позовні вимоги позивача підтримала за викладених у них обставин та показала, що ОСОБА_2 в зв'язку із викраденням цистерни понесла матеріальні та моральні страждання, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 позов не визнала та показала, що дійсно її довіритель ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_4 цистерну 50 м. куб. Коли брав дану цистерну, то не знав, що вона належить позивачам, коли про дізнався, то відразу повернув цистерну, вказувала, що даний факт підтверджується накладною та актом прийому-передачі цистерни. Цистерну одразу привезли на місце, вивантажили, передали ОСОБА_9. ОСОБА_3 взяв цистерну у ОСОБА_4 на підставі усної домовленості, тобто був добросовісним набувачем. Як вбачається із постанови про порушення кримінального провадження, ОСОБА_3 дізнався про те, що взяв не цистерну ОСОБА_4 лише в ході розслідування злочину. Вказала, що цистерну повернуто власникові та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_10 позов не визнав, показав, що ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_5, останній побачив цистерну ємністю 50 м. куб., попросив у ОСОБА_4 дану цистерну для використання під солярку, ОСОБА_4 дозволив взяти. Навмисного викрадення не було, домовленості про будь-які кошти за використання цистерни між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не було. Коли поступила заява про викрадення цистерни, то її було повернуто позивачам і поклали її там, де була олійниця позивача. Вказував, що ОСОБА_4 мав у власності цистерну 50 м. куб. і досі вона є у його власності, про що надав до суду для огляду накладну від 10.05.2000 року за № 876-877 про те, що у власності ОСОБА_4 є цистерна 50 м. куб. Просив суд відмовити у задоволенні позову, вважає, що матеріальна і моральна шкода нічим не обґрунтована.

Заслухавши позивача, представників сторін по справі, свідків, дослідивши отримані у справі письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії накладної № 53 від 14.07.2006 року ОСОБА_2 було придбано цистерни кількістю 10 штук, по 1000 грн. за штуку, стягнуто ПДВ в розмірі 20 %, разом на загальну суму 12000 грн.

Також судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14.07.2013 року дані цистерни були продані приватною сільськогосподарською фірмою "Запрудянська" та перейшли у власність до ОСОБА_2

Судом встановлено, що в 2010 році на підставі усної домовленості ОСОБА_4 віддав ОСОБА_5 в користування цистерну ємністю 50 м. куб.

Судом встановлено, що в ході досудового слідства ОСОБА_11 було повернуто дану цистерну ємністю 50 м. куб. позивачам.

Вищевикладене підтверджується фактами, які знайшли підтвердження в ході судового розгляду. Даними фактами є:

· покази свідків, а саме:

· свідка ОСОБА_6, який будучи допитаний як свідок суду показав, що ОСОБА_3, як керівник ТОВ «Рокитнехлібопродукт» і його начальник, повідомив, що ОСОБА_4 дасть ОСОБА_5 у користування цистерну для зберігання палива і води. ОСОБА_3 сказав свідкові, щоб він сам взяв цистерну на свій вибір. Коли свідок приїхав за цистерною, то побачив, що там були цистерни по 25 і по 50 м. куб. Він взяв цистерну 50 м. куб., ту, яку найлегше було вийняти. Свідок вказав, що арматури та кранів на цистерні не було. Потім зранку свідок приїхав на територію, де зберігалися цистерни знову, забирав її кран МАЗ 500, перевозили за допомогою Т-150, керував яким ОСОБА_12. Цистерна була пуста, на ній було збережено краску на 80 %, була без кранів, без шипунів, був відсутній вентиль, плям від мастил не було. Свідок перевірив її, вона відповідала вимогам на збереження води. Перевезли дану цистерну на хімсклад ТОВ «Нива», яке знаходиться по дорозі Рокитне-Телешівка. Приблизно через три місяці цистерну повернули назад, ОСОБА_4 сказав, щоб її ви грузили на території зерносховища, що в с. Запруддя Рокитнянського району. Свідок підписував накладну і акт прийому передачі, цистерну прийняв ОСОБА_9. Віддали цистерну в тому ж стані, що і брали;

· свідка ОСОБА_9, який вказав, що у 2010 році він працював завідуючим складом на АФ «Запрудянська» у ОСОБА_4 До них привезли цистерну, розгрузили, свідок вказав куди її ставити. Підписав акт прийому-передачі. Вказав, що не оглядав дану цистерну ретельно і що її ви грузили за 200 метрів від складу ГСМ, коло сіносховища, там, де позивач ОСОБА_1 ставив свого млина;

· копією накладної від 25.02.2010 року за № 507 на отримання цистерни ємністю 50 м. куб на ім'я ОСОБА_3;

· копією накладної б/н від 20.04.2010 року про те, що ПП «Запруднянське» через ОСОБА_9 отримало цистерну ємністю 50 м. куб.;

· копією акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 20.04.2010 року про те, що ОСОБА_6 було привезено металеву цистерну ємністю 50 м. куб на територію складу ПП «Запруднянське» та передано завідуючому складу ОСОБА_9;

· копією постанови Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області від 14.04.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи;

· копією постанови Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області від 25.12.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи;

· копією договору купівлі-продажу від 14.07.2013 року.

Разом з тим, суд критично ставиться до копії відповіді ЗАТ «Міжнародної корпорації виробників альтернативного палива» наданої позивачу ОСОБА_1 і, на яку в судовому засіданні посилається позивач, оскільки із даної відповіді вбачається, що станом на 21.05.2012 року корпорація може надати в оренду ємності 25, 50 м. кую для зберігання дизельного палива і бензину. Оплата - 3-5 відсотків річних від вартості палива, яке може зберігатися у цих ємностях. Також із відповіді вбачається, що конкретно ціна в межах вище вказаної буде визначатися за домовленістю сторін при укладанні договору. Позивач при розрахунку 42000 гривень на відшкодування доходів, які він міг би отримати за користування викраденою цистерною з 06.04.2006 року по 06.03.2013 року, виходив із даної відповіді. Суд відноситься критично до даних розрахунків позивача, так як із наданої відповіді ЗАТ «Міжнародної корпорації виробників альтернативного палива» не вбачається жодної суми або розрахунку оплати за оренду цистерн.

Також суд критично відноситься і до доказу, наданого представником позивачів ОСОБА_7, а саме до витягу державної інспекції України з контролю за цінами. Відповідно до даного витягу представник позивачів посилається на моніторинг цін на паливо по регіонах України станом на 10.04.2013 року та ціну дизельного палива. Суд вважає, що даний витяг не може бути розцінений судом як належний доказ, так як він є належним чином не завіреним. Також суд критично ставиться до посилання представника позивача ОСОБА_7 на форму запиту на інформацію до державної інспекції України з контролю за цінами, відповідно до якої представником позивачів було надано запит на інформацію про моніторинг цін на дизпалива в період з 06.04.2006 року по 06.03.2013 року, але відповідь останній на даний запит надано не було.

Критичним ставленням суду є і до доказу, на який посилався позивач та представник позивачів з приводу пошкодженого фундаменту, на якому були встановлені цистерни позивачки ОСОБА_2 На запитання суду з приводу надати письмо докази того, що даний фундамент належить позивачам, позивач та його представник посилалися на п. 4.6. договору купівлі-продажу від 14.07.2006 року: «арматура, трубопроводи, вимірювальні пристрої і інше, задіяні в схемах…» (а.с.8). Позивач та його представник стверджували, що до слова «інше» у даному пункті слід віднести фундамент, на якому були встановлені цистерни. Оскільки в даному пункті договору нічого не вказано про фундамент, на якому були встановлені цистерни, то суд не бере до уваги даний пункт як доказ.

Відповідно до вимог статей 213, 215 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, передбачених законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності . Право власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Право на витребування майна, відповідно до вищевказаної статті, належить лише власнику та лише у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним, і може мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза його волею.

В суді було встановлено, що власником цистерни ємністю 50 м. куб. є позивач ОСОБА_2 Оскільки позивач ОСОБА_1 не є власником даного майна, тобто цистерни, він є неналежним позивачем по справі. Відповідно до даної підстави суд вважає за необхідне відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.

Так, позивач ОСОБА_2, на думку суду, не довела той факт, що викрадена цистерна ємністю 50 м. куб. знаходиться у володінні відповідачів які незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи ним. В суді було встановлено, що цистерна повернута позивачам, також було встановлено, що не підлягають до задоволення вимоги позивачів з приводу відновлення пошкодженого фундаменту, на якому були встановлені цистерни, так як факт належності даного фундаменту позивачам не знайшов свого підтвердження. Також не підлягають до задоволення вимоги позивачів щодо відшкодування їм завданої моральної шкоди.

Таким чином, підсумовуючи викладене та оцінюючи всі отримані у справі докази у їх сукупності з позиції достатності та належності, надавши їм відповідну правову оцінку, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

Виходячи із вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 65, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 317, 387 ЦК України, Конституцією України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення викраденої цистерни ємністю 50 метрів кубічних та відшкодування завданої шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: ГАВЕНКО О.Л.