Ухвала суду № 31994153, 18.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/637/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) пред'явив позов до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Чернігівська МДПІ ДПС), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0045091740.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року позовні вимоги задоволено в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0045091740, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1, п.78.4 ст.78, п.п.81.1 ст.81, п.п.82.2 ст.82 ПК України, повідомлення від 10.10.2012 № 155 (а.с.66) та наказу від 10.10.2012 № 316 (а.с.65) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 24.10.2012 № 134/17/2461107111 (далі - акт перевірки) (а.с.8-15).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, п.п.2.2 наказу Мінтранспорту України та Мінстату України від 07.08.1996 № 228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за листопад 2011 року на суму 7 708,33 грн.

В ході перевірки не підтверджено наявність транспортування товарів від ТОВ «Іст Сейм Маркет» до позивача.

На підставі акта перевірки Чернігівською МДПІ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0045091740, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 11 562,00 грн. (за основним платежем 7 708,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 854,00 грн.) (а.с.16).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач (Покупець) мав господарські відносини з ТОВ «Іст Сейл Маркет» (Продавець) на підставі укладеного договору поставки від 25.11.2011 № 251.

Виконання даного договору підтверджується податковою накладною від 25.11.2011 № 576 на суму з ПДВ 46 250,00 грн., накладною № 251 від 25.11.2011 на суму з ПДВ 46 250,00 грн., випискою з особового рахунку, а оплата підтверджується платіжним дорученням № 386 від 05.12.2011 на суму 46 250,00 грн. (а.с.17-20). Перевезення придбаного товару (автозапчастин) у ТОВ «Іст Сейл Маркет» здійснювалось позивачем власним транспортом, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с.32-37, 55-57).

Необхідно зазначити, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені» для водія фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб оформлення товарно-транспортної накладної та подорожнього листа не є обов'язковим.

Крім того, на підтвердження використання власного автомобіля ОСОБА_4 в господарській діяльності позивача підтверджується транспортними заявками на перевезення вантажу (заявка-договір), а тому позивачем доведено факт правомірності придбання автозапчастин для ремонту автомобіля, який було використано в межах господарської діяльності (а.с.79-98).

Підставою для висновків Чернігівської МДПІ ДПС про порушення позивачем вимог ПК України є акт ДПІ у Печерському районі від 25.04.2012 № 1006/22-8/37813842 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Сейл Маркет» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Терикон Маркет» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 (а.с.73-77), яким встановлено ознаки нікчемності правочинів.

Необхідно зазначити, що згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним, оскільки товар (роботи, послуги) був наданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Крім того, посилання Чернігівської МДПІ ДПС в акті перевірки на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкової накладної, виданої останньому постачальником.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності належним чином складених первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаного контрагента та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Крім того, посилання Чернігівської МДПІ ДПС в акті перевірки позивача на акт ДПІ у Печерському районі від 25.04.2012 № 1006/22-8/37813842 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Сейл Маркет» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Терикон Маркет» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 (а.с.73-77), не береться судом до уваги, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право Чернігівської МДПІ ДПС при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

За таких умов, витрати ФОП «ОСОБА_4» на підставі договору з ТОВ «Іст Сейл Маркет» безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, з урахуванням чого у відповідача були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, п.п.2.2 наказу Мінтранспорту України та Мінстату України від 07.08.1996 № 228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», а відтак, і для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0045091740.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентом підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.