Рішення № 31991605, 14.06.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 122/12560/13- ц

Провадження по справі 2/122/650/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Масалигіної Н.С.

за участю секретаря - Курського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі АР Крим цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2012 року позивач Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" звернулося до Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за послуги опалення та гарячого водопостачання, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.11.2010 року ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію у розмірі 6147,46 грн. до Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим. 08.12.2010 року ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя по справі №2н-381/2010 заяву було повернено для звернення до суду із відповідним позовом в порядку позовного провадження. Позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є споживачем, який мешкає у квартирі багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" надавало йому належним чином теплову енергію, а відповідач, у свою чергу, користувався тепловою енергією для обігріву житлового приміщення в повному обсязі та гарячим водопостачанням, проте не оплачував дані послуги. Внаслідок чого склалася заборгованість за надані послуги теплопостачання за період з 01.03.1997 року по 01.10.2010 року в сумі 6147 грн. 46 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.01.2013 року справу було передано за підсудністю до Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим (а.с.20).

В судовому засіданні представник ОП "Кримтеплокомуненерго" - Ненахова С.С., яка діє на підставі довіреності, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити, з підстав, викладених у заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що він дійсно мешкає за адресою: АДРЕСА_1, однак між ним та позивачем не має ніяких договірних відносин, оскільки не було укладено угоди про надання послуг опалення та гарячого водопостачання безпосередньо з ним. Також зазначив, що ОП "Кримтеплокомуненерго" не має ліцензії на надання відповідних послуг, через що їх позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представника позивача, яка підтримала позовні вимоги, враховуючи заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судовим розглядом встановлено і відповідач проти цього не заперечує, що він проживає і є споживачем житлово-комунальних послуг у квартирі багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" з 01.03.1997 року по жовтень 2010 року надавало належним чином відповідачу ОСОБА_1 теплову енергію для обігріву житлового приміщення та гарячого водопостачання.

Відповідач ОСОБА_1 користувався тепловою енергією для обігріву житлового приміщення в повному обсязі та гарячим водопостачанням, ніяких претензій щодо їх якості та надання, позивачеві не заявляв. Однак, не зважаючи на це, не оплачував вище перелічені послуги. Внаслідок чого склалася заборгованість за надані послуги теплопостачання за період з 01.03.1997 року по 01.10.2010 року у сумі 6198 грн.16 коп. (а.с.4-5).

Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з теплопостачання, які врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

Статтями 20 та 21 вказаного закону визначені обов'язки споживача і виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Як убачається з матеріалів справи договір про надання послуг з теплопостачання між сторонами не укладений, але, виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства України, звичаїв ділового обороту та частини 2 статті 642 ЦК України, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин статті 526, 610, 614 ЦК України, які регламентують загальні умови виконання зобов'язання, правові наслідки і відповідальність за порушення зобов'язання.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до договору купівлі-продажу теплової енергії №108-Ф від 01.11.2007 року ОП «Кримтеплокомуненерго» (продавець) в особі генерального директора Вайля І.В., діючого на підставі уставу, з однієї сторони та Комунальним підприємством ЖЕО Київського району м. Сімферополя (покупець) в особі начальника Токарева С.В. уклали угоду строком на один рік для надання покупцеві теплової енергії у вигляді гарячої води для опалювання, який у наступному є пролангірованим за згодою сторін (а.с.70-72).

З актів складних представниками ОП «Кримтеплокомуненерго» вбачається, що житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 був готовий до опалювального періоду у 2007 році, а також з 2009 року до 2012 року (а.с.53-56; 69).

Заперечуючи проти позову відповідач, в першу чергу просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки вважав, що він пропущений позивачем без поважних причин.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним правилом (ч.1ст.261 ЦК України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як убачається з матеріалів справи 16.11.2010 року ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію у розмірі 6147,46 грн. до Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим (а.с.6; 45-46).

08.12.2010 року ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя по справі №2н-381/2010 заяву було повернено для звернення до суду в порядку позовного провадження (а.с.9).

Вказані обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи і знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тому, враховуючи те, що на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності наполягав відповідач, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і суму заборгованості необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 лише в межах строку позовної давності, а саме з моменту звернення до Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим із заявою про видачу судового наказу, тобто з 01.12.2007 року по 01.10.2010 року, яка складає 2793 грн.16 коп..

Дану заборгованість відповідач ОСОБА_1 добровільно не сплачує.

В решті частини вимог позов не підлягає задоволенню у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду і підстав для його поновлення суд не знаходить, оскільки суду не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Що стосуються решти заперечень відповідача проти позову, то вони не заслуговують на уваги суду, оскільки не спростовуються належними та допустимими доказами встановлені обставини цих правовідносин і розцінюються судом як намір відповідача ухилитися від оплати отриманих послуг.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову вирішує питання щодо розподілу судових витрат, які підлягають компенсуванню за рахунок Держави пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 200 грн, оскільки згідно до довідки до акту огляду МСЕК серії КР-11 №028028 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи з дитинства (а.с.33).

На підставі статей 257, 261, 267, 526, 610, 614, ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополь, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 17.07.2002 року, який зареєстрований за адресою в АДРЕСА_2, на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (юридична адреса: 95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, р/р 260010196423 в КФ АБ «Експресс-банк» м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 03358593) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 2 793 (дві тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 16 коп.

Судові витрати пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 200 (двохсот) грн. компенсувати за рахунок Держави.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: