Ухвала суду № 31990682, 03.06.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

03 червня 2013 року справа № 5020-961/2012Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду,

скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк",

ідентифікаційний код 34047020

(01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б)

на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича щодо реалізації заставного майна Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" у ліквідаційній процедурі,

у справі:

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт",

ідентифікаційний код 19449122

(99704, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А)

про банкрутство боржника,

Представники учасників судового процесу:

кредитор-скаржник (Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк") - Предчук Т.В. - представник, довіреність від 18.09.2012;

банкрут (Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт") - явку уповноваженого представника не забезпечив;

ліквідатор (арбітражний керуючий Кирилін М.В.) - Кирилін М.В., постанова господарського суду міста Севастополя від 17.10.2012;

кредитор (Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України") - Голубєва Н.А., довіреність № 010-01/7005 від 31.08.2012;

кредитор (Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби) - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор („Greenwest Enterprises, LLC") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „Транссервис") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор (Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" (далі - ТОВ „Фірма „Лінарт") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із заявою про своє банкрутство у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою від 30.08.2012 порушено провадження у справі /том 1, арк. с. 1/.

Постановою від 17.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором боржника-банкрута призначено арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича /том 2, арк. с. 69-73/.

У газеті „Голос України" № 207 (5457) від 02.11.2012 оприлюднене оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури /том 2, арк. с. 87-88/.

05.03.2013 до суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на дії ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. щодо реалізації заставного майна Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" у процедурі ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" /том 9, арк. с. 1-4/.

В обґрунтування вимог скарги Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" посилається на порушення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - арбітражним керуючим Кириліним М.В. прав та ігнорування майнових інтересів Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", що виразилось у наступному:

1) арбітражний керуючий Кирилін М.В. провів оцінку майна боржника, що було реалізовано на аукціоні, ще до того, як набув відповідних повноважень ліквідатора боржника-банкрута;

2) на момент проведення аукціону постанова суду про визнання боржника банкрутом перебувала на апеляційному оскарженні;

3) на момент проведення аукціону (28.12.2012) з майна боржника ще не були зняті відповідні обтяження;

4) на момент проведення аукціону не вирішено спір щодо розміру кредиторських вимог ПАТ „Дельта Банк" до боржника;

5) повідомлення про проведення аукціону у газеті „Думка" не є належним, а зміст оголошення не відповідає вимогам Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Ухвалою суду від 29.03.2013 скаргу кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича щодо реалізації заставного майна у процедурі ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт", -призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.04.2013.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги неодноразово відкладався, востаннє - до 03.06.2013.

Банкрут (Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт") та кредитори (Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби; Товариство з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „Транссервис"; „Greenwest Enterprises, LLC"; Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не сповістили.

Присутня в судовому засіданні представник кредитора-скаржника (Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк") підтримала вимоги скарги та наполягала на її задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у скарзі.

Ліквідатор (арбітражний керуючий Кирилін М.В.) заперечував проти задоволення скарги. Зокрема арбітражний керуючий зазначив, що підстави, які покладено в обґрунтування даної скарги вже були предметом розгляду господарського суду міста Севастополя у даній справі за заявами скаржника про визнання недійсним аукціону з продажу майна та протоколів проведення торгів №№ 3, 4, 6, 7, 9 від 28.12.2012. За результатами розгляду вказаних заяв ПАТ „Дельта Банк" господарським судом міста Севастополя було винесено ухвали від 21.03.2013 про їх відхилення, які набрали законної сили. За таких обставин ліквідатор вважає, що провадження за скаргою підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України /том 9, арк. с. 25/.

Представник кредитора (Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України") підтримала доводи ліквідатора боржника-банкрута та просила припинити провадження за скаргою з наведених ліквідатором обставин.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство не скористались своїм правом на участь у засіданні суду; будь-яких пояснень по суті скарги кредитора (ПАТ „Дельта Банк") не надали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку присутніх учасників провадження у справі про банкрутство суд вважає, що клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича про припинення провадження у справі та скарга Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на дії ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. щодо реалізації заставного майна Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" у процедурі ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт", не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Законом України № 4212-VI від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.

Згідно з абзацом першим пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4212-VI, його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Провадження у даній справі порушено ухвалою від 30.08.2012 /том 1, арк. с. 1/, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом". Отже, на правовідносини учасників провадження про банкрутство у цій справі розповсюджується дія Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" у редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 4212-VI від 22.12.2011, тобто до 19.01.2013.

За приписами частини першої статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - арбітражний керуючий Кирилін Михайло Володимирович просить припинити провадження за даною скаргою на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підстави звернення скаржника до суду із цією скаргою вже були предметом розгляду суду у даній справі, за наслідками якого було винесено відповідні ухвали від 21.03.2013.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 „Про судову практику в справах про банкрутство" провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Враховуючи відсутність спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на дії учасників ліквідаційної процедури, суд вважає, що до заяв (скарг, подань) на дії учасників ліквідаційної процедури мають застосовуватись положення Господарського процесуального Кодексу, якими врегульовано аналогічні питання, в тому числі розділу ХІ Господарського процесуального Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Як убачається із матеріалів справи, дійсно господарським судом міста Севастополя розглядались заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання недійсним аукціону з продажу майна боржника та протоколів проведення торгів №№ 3, 4, 6, 7, 9 від 28.12.2012. Ухвалами суду від 21.03.2013 вказані заяви було відхилено через їх необґрунтованість.

З аналізу змісту заяв про визнання недійсним аукціону з продажу майна боржника та протоколів проведення торгів №№ 3, 4, 6, 7, 9 від 28.12.2012 убачається, що їх підстави дійсно збігаються з підставами даної скарги.

Водночас, предметом скарги є вимога Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання протиправними дій ліквідатора боржника-банкрута, в той час як предметом заяв були вимоги про визнання недійсним аукціону з продажу майна боржника та протоколів проведення торгів №№ 3, 4, 6, 7, 9 від 28.12.2012.

До того ж первісні вимоги (за заявами про визнання недійсним аукціону з продажу майна боржника та протоколів проведення торгів №№ 3, 4, 6, 7, 9 від 28.12.2012) були пред'явлені до організатора аукціону (Регіонального агентства з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) та переможців аукціону (Товариства з обмеженою відповідальністю „ПДО-2011", Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Херсонес"), а вимоги даної скарги - до ліквідатора.

Отже, не зважаючи на тотожність підстав заяв та скарги, суб'єктний склад учасників та заявлені вимоги (предмети) є різними, а тому клопотання ліквідатора про припинення провадження за скаргою задоволенню не підлягає та відхиляється судом.

Обґрунтовуючи вимоги скарги Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" посилається на те, що арбітражний керуючий Кирилін М.В. в порушення вимог законодавства залучив суб'єкта оціночної діяльності для оцінки майна боржника ще до моменту свого призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт". Тобто, на думку скаржника, арбітражний керуючий Кирилін М.В. не мав процесуальних прав здійснювати оцінку майна боржника, оскільки на момент таких дій юридично не мав правовідносин з боржником, а відтак реалізація майна була здійснена без попередньої оцінки.

Суд вважає такі висновки скаржника помилковими, зважаючи на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, висновки про вартість заставного майна боржника складені суб'єктом оціночної діяльності Удальцовим С.Г. 25.09.2012 том 5, арк. с. 97/ та 05.10.2012 /том 4, арк. с. 142, том 5, арк. с. 26, 63, 76/, в той час як арбітражного керуючого Кириліна М.В. було призначено ліквідатором боржника-банкрута лише 17.10.2012 /том 2, арк. с. 69-73/.

Утім, заявником не взято до уваги, що на замовлення ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. 04.11.2012 суб'єктом оціночної діяльності надано відповідні висновки про актуалізацію попередніх оцінок вартості об'єктів станом на 31.10.2012, які в подальшому були виставлені на аукціон за лотами № 6, № 7, № 9, № 10, № 12 /том 7, арк. с. 85, 107-110/.

Згідно з пунктами 51 та 58 Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, актуалізацією є доопрацювання звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату.

Доопрацювання (актуалізація) оцінки майна може здійснюватися у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не відбулося.

Доопрацювання (актуалізацію) оцінки майна та з цією метою складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач та суб'єкт оціночної діяльності, які складали у повній формі звіт про оцінку цього майна. У цьому разі попередній звіт про оцінку майна, складений у повній формі, розглядається як невід'ємна частина звіту про оцінку майна у стислій формі.

Відповідно до актуалізованих висновків суб'єкта оціночної діяльності Удальцова С.Г., вартість спірного майна станом на 31.10.2012 порівняно з попередніми висновками не змінилась; вартість майна, що зазначена у висновках про актуалізацію незалежної оцінки вартості майна, повністю відповідає вартості майна, вказаній як початкова вартість.

За викладених обставин доводи скаржника про реалізацію майна без його попередньої оцінки не відповідають фактичним обставинам справи та наданим доказам, а тому відхиляються судом.

Стосовно тверджень скаржника про проведення заходів з реалізації майна боржника під час оскарження процесуального документа, на підставі якого було відкрито ліквідаційну процедуру (постанови господарського суду міста Севастополя від 17.10.2012), суд зазначає, що справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" було порушено у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на той час).

Відповідно до частини другої вказаної статті за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Статтею 51 розділу VI Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, а тому у провадженні про банкрутство юридичних осіб, що ліквідуються власником, застосовуються приписи інших норм Закону про банкрутство в частині, що не суперечить положенням цієї статті.

Так, стаття 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає правові наслідки, які зумовлені прийняттям постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Такими наслідками є те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, який виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. ч. 1, 3 ст. 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

З аналізу наведених норм убачається, що постанова про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора боржника-банкрута набирає законної сили з дня її прийняття, а подання апеляційної чи касаційної скарги не зупиняє дію відповідної постанови.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (приміром, постанова від 29.11.2012 у справі № 7499/3-30).

Беручи до уваги вищевикладене, посилання Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на те, що під час перебування постанови господарського суду міста Севастополя від 17.10.2012 на апеляційному оскарженні здійснення заходів щодо реалізації майна боржника є процесуально неприпустимим, відхиляються судом як помилкові.

Доводи скаржника стосовно неправомірності проведення аукціону через наявність нескасованих обтяжень заставного майна також є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника скасовуються на законодавчому рівні та не потребують якогось окремого зазначення про це.

До того ж, визначення переможця аукціону та підписання протоколу аукціону не тягне за собою перехід права власності, що випливає, зокрема з положень частини десятої статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Як установлено судом, договори купівлі-продажу майна, що було об'єктом торгів (лоти №№ 6, 7, 9, 10, 12), з переможцями аукціону станом на теперішній час не укладались.

Суд звертає увагу скаржника на те, що підписання сторонами протоколів аукціонів, по суті, є укладенням угод, спрямованих на відчуження-набуття майна (в майбутньому), що однак не ототожнюється власне з самим відчуженням/набуттям майна.

Так само безпідставними є доводи скаржника щодо неможливості проведення аукціону за наявності спору між кредитором (скаржником) та ліквідатором щодо складу та розміру кредиторських вимог, оскільки проведення торгів (аукціону) в процедурі банкрутства не ставиться в залежність від наявності чи відсутності спору щодо складу та розміру кредиторських вимог, адже незалежно від розміру грошових вимог до боржника від реалізації майна банкрута буде отримано рівно стільки коштів, скільки сплатить переможець аукціону, і не більше.

Стосовно посилань скаржника на те, що зміст оголошення про проведення торгів (аукціону) не відповідає вимогам Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок та умови продажу майна у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство регулюються, зокрема, положеннями статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частиною першої якої встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів (ч. 2 ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно з Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (ч. 3 ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Із аналізу наведених норм убачається, що обов'язковими реквізитами, які мають міститися в оголошенні про проведення конкурсу (аукціону) є ті, що перелічені в частині другій статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. При цьому, Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає лише порядок проведення конкурсу (аукціону) у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута, а не порядок та умови надання оголошень про призначення аукціону з продажу майна боржника в процедурах банкрутства та їх зміст.

Оголошення, яке опубліковано в загальнокримській громадсько-політичній газеті „Думка" № 6 (85) від 30.11.2012 /том 5, арк. с. 125-126/ повністю відповідає положенням частини другої статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки містить інформацію про порядок продажу майна боржника-банкрута, склад майна, умови та строки його придбання.

Щодо неналежного, на думку скаржника, забезпечення ліквідатором оповіщення через засоби масової інформації про запланований продаж майна на аукціоні суд зауважує на такому.

Частинами першою та четвертою статті 1 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" визначено, що під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і видрукуваний будь-яким тиражем. Сфера розповсюдження друкованого засобу масової інформації не обмежується.

Як зазначає сам скаржник, газета „Думка", де опубліковане оголошення про проведення аукціону, виходить один раз на місяць тиражем 10 тис. примірників, тобто є друкованим засобом масової інформації, яикй розповсюджується на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Доводи скаржника стосовно того, що ця газета розповсюджується безкоштовно, а отже не можна достовірно вважати, що хоча б один примірник був реалізований до дати проведення аукціону, і що її примірники були розповсюджені за місцезнаходженням майна, тобто у м. Севастополі, є лише припущеннями та всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не підтверджені належними та допустимими доказами.

Натомість, сам факт того, що відповідні аукціони відбулись, і що переможцями стали саме юридичні особи із місцезнаходженням у м. Севастополі, спростовує наведені доводи скаржника.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість і безпідставність доводів скарги Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 5, 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на дії ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. щодо реалізації заставного майна Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" у процедурі ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт", - залишити без задоволення.

Суддя підпис В.О. Головко