Рішення № 31990631, 19.06.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року Справа №1915/20885/2012 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

при секретарі с/з Жара М. Т.

за участю осіб, які беруть участь у справі:

позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника позивач ОСОБА_4

представники відповідачів Витягова Т. А. Блажкевича В. С.,

Скуба М. Р., Ващук Я. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_10, про стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд із позовом до відповідачів державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_10, про стягнення моральної та матеріальної шкоди. Заявлені вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 18 години 29 хвилин на об'їзній дорозі м. Тернополя по вул. Степана Будного, відбулося зіткнення легкового автомобіля марки «DAEWOO Nubira», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, та невстановленого вантажного автомобіля, внаслідок чого пасажир автомобіля марки «DAEWOO Nubira» ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень помер, порушена за фактом ДТП кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внаслідок якої був смертельно травмований ОСОБА_11, закрита за відсутністю в діях ОСОБА_10 складу злочину. Вказаною дорожньо-транспортною пригодою позивачам спричинено моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, яких позивачі зазнали у зв'язку зі смертю близької людини - чоловіка та батька внаслідок ДТП. Моральна шкода також пов'язана із погіршенням здоров'я позивачів, ходом слідства, похованням ОСОБА_11, відчуттям інтенсивного душевного болю. ОСОБА_11 був основним годувальником сім'ї. Позивач ОСОБА_2 разом з чоловіком оформила кредит на купівлю автомобіля, який з допомогою останнього справно сплачували, однак після трагедії справитися не могли, через що з'явилися борги як перед банком, так і перед знайомими. Для виплати кредиту позивачі змушені були продати будинок, а позивач ОСОБА_3 був змушений змінити роботу. З часу загибелі ОСОБА_11 у позивачів значно погіршився психічний стан, а саме: відчуття пригнічення настрою, тугу, тривогу, загальну слабкість, значне погіршення сну, посилення дратівливості і нестриманості, що в значній мірі призвело до порушення стосунків з рідними, людьми. Автомобіль «DAEWOO Nubira», p. н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_10 належить Державному підприємству «Тернопільський науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». На момент ДТП ОСОБА_10 перебував з ДП «Тернопільстандартметрологія» у трудових відносинах. Згідно з полісом № ВА 5704138 обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля марки «DAEWOO Nubira», p. н. НОМЕР_2, була застрахована Національною акціонерною страховою компанією «Оранта». У зв'язку з тим, позивачі просять суд стягнути з відповідача державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 147 450 грн. кожному моральної шкоди, та стягнути з відповідача Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 2 550 грн. кожному моральної шкоди.

Позивачі та їх представник у судовому засіданні позовні вимоги збільшили та просять суд стягнути з відповідача державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 297 450 грн. кожному моральної шкоди, та стягнути з відповідача Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 2 550 грн. кожному моральної шкоди, та на користь ОСОБА_2 14 325 грн. матеріальної шкоди і ОСОБА_3 3 300 грн. матеріальної шкоди.

Представник відповідача державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що, як встановлено матеріалами кримінальної справи, тілесні ушкодження ОСОБА_11 отримав під час перебування в якості пасажира на передньому сидінні автомобіля марки «DAEWOO Nubira», номерний знак НОМЕР_2, належного ДП Тернопільстандартметрологія», під керуванням водія ОСОБА_10 Водій ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах з ДП «Тернопільстандартметрологія» з 25.12.2008 р. В день, коли сталась ДТП, а саме 29.12.2012 р., він перебував на роботі, автомобіль марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, був закріплений за ним. У подорожньому листі легкового автомобіля № 218 від ІНФОРМАЦІЯ_1, № НОМЕР_2, зазначено час вибуття: 8 год. 00 хв., та час прибуття: 18 год. 00 хв. транспортного засобу. Згідно даного документу вказаний автомобіль по закінченню робочого дня було здано водієм ОСОБА_10 і прийнято, працюючим на той час, головним інженером ОСОБА_12 Отже, в подальшому автомобіль марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, було використано водієм ОСОБА_10, без дозволу володільця транспортного засобу (ДП «Тернопільстандартметрологія» в особі працюючого в той час директора підприємства ОСОБА_13), в особистих цілях і в неробочий час та не під час виконання ним трудових обов'язків, тобто використано автомобіль не для здійснення господарської діяльності підприємства та не на виконання завдань та функцій ДП «Тернопільстандартметрологія». Таким чином, відсутня одна з обов'язкових умов відшкодування шкоди юридичною особою ДП «Тернопільстандартметрологія», завданої її працівником - водієм ОСОБА_10, тобто не дотримано положення ст. 1172 ЦК України, згідно з якими юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. А тому представник відповідача вважає, що немає жодних підстав для стягнення з державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» - шкоди, що настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого настала смерть потерпілого ОСОБА_11, завданої 29.12.2008 р. під час керування автомобілем марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номерний знак: НОМЕР_2, оскільки шкода була завдана ОСОБА_10 не при виконанні ним трудових обов'язків.

Представник відповідача Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що між державним підприємством «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Оскільки транспортний засіб марки «DAEWOO Nubira» ОСОБА_10 було використано в особистих цілях і в неробочий час та не під час виконання ним трудових обов'язків, а тому немає підстав говорити про законність використання водієм ОСОБА_10 автомобіля у день та час скоєння ДТП немає, а тому відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування.

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_10, у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки у судове засідання суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у його відсутності

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку:

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03 січня 2009 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_11.

Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 18 вересня 1976 року, 16 вересня 1976 року ОСОБА_11 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2, після чого остання змінила прізвище на «ОСОБА_2».

Від даного шлюбу в подружжя народився син - позивач по справі ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 05 січня 19080 року, видане Тернопільським міським відділом ЗАГС.

Постанова про закриття кримінальної справи від 19 листопада 2012 року, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом дорожньо - транспортної пригоди, унаслідок якої отримав смертельні травми громадянин ОСОБА_11, закрита за відсутністю в діях ОСОБА_10 складу злочину. Даною постановою встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 18 год. 29 хв. на об'їзній дорозі м. Тернополя ( вул. Ст. Будного ) поблизу транспортної розв'язки «Клеверний лист» та в/о «Ватра» в результаті дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення невстановлених легкового та вантажного автомобілів громадянин ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження з якими швидкою допомогою був доставлений на лікування в ТМККЛШД де через нетривалий час помер. В ході подальшого розслідування кримінальної справи встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_11 отримав під час перебування в якості пасажира на передньому сидінні автомобіля марки «DAEWOO Nubira» реєстраційний номер НОМЕР_2, належного ДП «Тернопільстандартметрологія» та який під керуванням водія ОСОБА_10, рухаючись по об'їзній дорозі м. Тернополя у напрямку вул. Протасевича в зазначеному вище місці здійснив наїзд на задню частину невстановленого слідством вантажного автомобіля, який стояв у попутному напрямку частково на узбіччі і частково на проїзній частині. Після ДТП ОСОБА_10, залишивши на місці пригоди ОСОБА_11 і невстановлену особу, яка також знаходилася в автомобілі марки «DAEWOO Nubira», разом з вантажним автомобілем, зникли.

У судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_10 прийнято на роботу на посаду водія автотранспортних засобів з 25.12.2008 р., що стверджується наказом від 24 грудня 2008 року, виданого державним підприємством «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», і за ним був закріплений транспортний засіб, марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності державному підприємству «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд..

За правилом передбаченим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 ЦК України, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною 1 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Статями 1172, 1188 ЦК України, передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що слід погодитися з позивачами, про відшкодування їм завданої шкоди ДП «Тернопільстандартметрологія» незалежно від вини ОСОБА_10, з тих підстав, що ДП «Тернопільстандартметрологія», являється власником джерела підвищеної небезпеки, і передало його у володіння ОСОБА_10, який був водієм транспортного засобу, марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, і перебував у трудових відносинах з ДП «Тернопільстандартметрологія», та виконував ІНФОРМАЦІЯ_1, трудові обов'язки по перевезенню заступника директора ДП «Тернопільстандартметрологія» ОСОБА_11, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортного засобу, марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, в якому знаходився пасажир ОСОБА_11, який отримав тілесні ушкодження, від яких наступила смерть.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахований у Національній акціонерній страховій компанії «Оранта», згідно полісу серія ВА/5704138, обов'язкового страхування цивільної - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, типу № 1, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» з нульовою франшизою, та лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, на одного потерпілого 35 000,00 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, на одного потерпілого 51 000,00 грн.

У судовому засіданні з'ясовано, що позивачі зверталися до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про виплату страхового відшкодування, однак відповідач їм відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦПК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-V, у зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років; інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Згідно до цієї ж ст. 27, крім виплат, пов'язаних з втратою годувальника, відшкодуванню страховиком підлягають також витрати на поховання. При цьому такі витрати мають бути обґрунтованими. Для підтвердження витрат на поховання страховику мають бути надані відповідні платіжні документи.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 понесла витрати на поховання ОСОБА_11 в розмірі 14 325,00 грн., що стверджується накладною № 3 від 29 квітня 2012 р., виданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_16, товарними чеками від 23 квітня 2012 року, видані суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_17, накладною № 21 від 15 травня 2012 р., виданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_18, накладною № 22 від 10 квітня 2012 р., ОСОБА_3 поніс витрати на поховання ОСОБА_11 в розмірі 3 300,00 грн., що стверджується видатковою накладною № РН-0000177 від 30 грудня 20008 року, виданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_19

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про поховання та похоронну справу" від 10 липня 2003 року № 1102-IV поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

В силу вимог ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тому суд вважає, що відмова Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» у здійсненні страхового відшкодування є неправомірною, оскільки, в даному випадку, ОСОБА_10 правомірно використовував транспортний засіб марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого являється державне підприємство «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» і зобов'язана здійснити відшкодування позивачам витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника. Визначаючи розмір відшкодування, суд враховує, що державне підприємство «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на поховання та спорудження надгробного пам'ятника було виділено позивачам кошти в розмірі 12 979,45 грн., а тому з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в користь ОСОБА_2 підлягає стягнення відшкодування в розмірі 4 645,55 грн.

Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачі зобов'язані відшкодувати позивачам моральну шкоду, а тому позовні вимоги в цій частині стягнення моральної шкоди підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що позивачі на час заподіяння смерті ОСОБА_11, проживали з ним, після його смерті, позивачі зазнав душевних страждань пов'язаних з втратою близької людини - чоловіка та батька, перенесення стресу, моральних переживань, страждань, відчутті безповоротної трагедії, що змінило їх життя.

Оцінюючи розмір компенсації завданої позивачам моральної шкоди суд враховує характер завданої шкоди, їх тривалість та надані докази в обґрунтування посилань позивачів на ті наслідки, що виникли після завданої шкоди. Так, з урахуванням встановлених судом порушень законних прав позивачів з вини відповідачів, що призвели до моральних страждань у вигляді душевного хвилювання з приводу заподіяння смерті чоловіка та матері позивачів, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагали від позивачів додаткових зусиль для організації свого життя, погіршення матеріального стану сім'ї, також суд враховує ставлення відповідачів до вчиненого, а тому відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню з відповідача державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», компенсація за спричинену моральну шкоду, яку суд визначає в розмірі 80 000,00 грн., з відповідача Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», компенсація за спричинену моральну шкоду в розмірі 2 550,00 грн., на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню з відповідача державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», компенсація за спричинену моральну шкоду, яку суд визначає в розмірі 80 000,00 грн., з відповідача Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», компенсація за спричинену моральну шкоду в розмірі 2 550,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог, слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, статтями 15, 16, 20, 22, 23, 1166, 1167, 1188, 1192, 1194, 1201 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 29, 32, 34, 37, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_10, про стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», код ЄДРПОУ 02568319, в користь ОСОБА_2, моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», код ЄДРПОУ 02568319, в користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Стягнути з державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», код ЄДРПОУ 02568319, в користь ОСОБА_3, моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», код ЄДРПОУ 02568319, в користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії "Оранда", ідентифікаційний код 00034186, в користь ОСОБА_2, відшкодування в розмірі 7 195,55 грн. (сім тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 55 копійок).

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії "Оранда", ідентифікаційний код 00034186, в користь держави судовий збір в розмірі 344,10 грн. (триста сорок чотири гривень 10 копійки).

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії "Оранда", ідентифікаційний код 00034186, в користь ОСОБА_3, відшкодування в розмірі 2 550,00 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії "Оранда", ідентифікаційний код 00034186, в користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяО. М. Вийванко