Постанова № 31990325, 05.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р. Справа№ 5011-69/18972-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Семенюк Д.М.,

від відповідача -Мельніченко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» від 22.03.2013 б/н

на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013

у справі № 5011-69/18972-2012

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ

до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м. Київ

про стягнення 1 946грн.15коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2013 (суддя Стасюк С.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ПрАТ "СК "Уніка" про стягнення з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" 1946грн.15коп. страхового відшкодування в порядку регресу, сплаченого позивачем за пошкодження автомобіля "Hyundai Accent".

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено виникнення права регресної вимоги саме у такому розмірі фактичних витрат, які були необхідні для виплати страхового відшкодування власнику автомобіля марки "Hyundai Accent" в результаті спірної ДТП, оскільки в матеріалах справи відсутній звіт (акт) або висновок експерта (експертного дослідження) або інший документ, що підтверджує визначення матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась 20.02.2012 року у м. Києві по вулиці Богатирська, 1-Д. При цьому судом визнані безпідставними посилання позивача про те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім документом, в свою чергу, розмір страхового відшкодування підтверджується рахунком - фактурою № БА -0003940 від 01.03.2012 року, складеною ТОВ "Богдан Авто".

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просив його скасувати, позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що страховий акт, рахунок-фактура, акт виконаних робіт є достатніми підставами для виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та зазначив про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

03.06.2011 року між ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та Лук'янчук Г.М. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 030322/4055/0000018 від 03.06.2011 року, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Hyundai Accent", державний номер АА 9534 КО.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2012 року у м. Києві по вулиці Богатирська, 1-Д сталося ДТП за участю автомобіля марки "Hyundai Accent" та автомобіля марки "Daewoo Lanos", державний номер АІ 4560 СК, яким керував Кобилинський І.В.

ДТП сталася в результаті порушення Кобилинським І.В. правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно постанови Оболонського районного суду міста Києва від 15.03.2012 року у справі № 3-1863/2012.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Daewoo Lanos" застрахована ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0048815 від 14.02.2012 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Hyundai Accent" отримав механічні пошкодження.

Позивач, враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 2946грн.15коп., про що склав страховий акт № 00085048 від 06.03.2012 року.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, позивачем здійснено оплату страхового відшкодування на користь Лук'янчук Г.М. в сумі 2 946грн.15коп., що підтверджується платіжним дорученням №008230 від 13.03.2012 року (належним чином засвідчена копія додана до матеріалів справи).

17.05.2012 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою - вимогою за вих. № 103 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 1 946грн.15коп.

У відповідь на вищезазначену претензію відповідач листом за вих. №2115 від 02.07.2012 року просив надати звіт автотоварознавчої експертизи пошкодженого транспортного засобу "Hyundai Accent", а листом за вих. № 2514 від 24.07.2012 року повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу з підстав відсутності підтверджуючих документів про розмір заподіяних збитків власнику автомобіля "Hyundai Accent".

Врахувавши ліміт відповідальності відповідача передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0048815 від 14.02.2012 року, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 1 946грн.15коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що в матеріалах справи відсутній звіт (акт) або висновок експерта (експертного дослідження) або інший документ, що підтверджує визначення матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась 20.02.2012 року у м. Києві по вулиці Богатирська, 1-Д, відповідно до чинного законодавства України, та який може бути оцінений судом як належний доказ розрахунку витрат, пов'язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу в розумінні статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проте, колегія суддів не може погодитись з даною позицією суду першої інстанції враховуючи наступне.

Дійсно, в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до приписів п. 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 34.1 статті 34 цього Закону у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно пункту 34.2. цієї статті, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

З приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вбачається, що ними врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах, щодо дій, пов'язаних із страхуванням цивільно-правової відповідальності, а із встановлених судами обставин справи вбачається, що саме відповідач, що ним і не заперечувалось, застрахував цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи.

При цьому наведені приписи Закону за встановлених судами обставин не дають підстав вважати, що позивач при визначенні розміру страхового відшкодування повинен був здійснювати обов'язки, покладені вказаним Законом на відповідача.

Крім того, статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно п. 10.1.14 договору страхування розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхових випадків за ризиком "ДТП" здійснюється на основі звіту (дослідження) експерта/оцінювача, або на основі аварійного сертифікату страховика, або на основі калькуляції вартості відновлювального ремонту на станції технічного обслуговування.

Страхове відшкодування в розмірі 2946грн.15коп. позивачем розраховано на підставі рахунку-фактури ТОВ "Богдан Авто" №БА-0003940 від 01.03.2012 та виплачено страхувальнику згідно платіжного доручення №008230 від 13.03.2012 відповаідно до умов договору.

Як доказ фактичного здійснення ремонту автомобіля "Hyundai Accent" позивачем надано акт виконаних робіт ТОВ "Богдан Авто" від 04.10.2012 з квитанцією №91887603 від 03.10.2012.

Таким чином при здійсненні виплати страхового відшкодування позивачем згідно рахунку-фактури відшкодовано шкоду, оцінену згідно наведених норм законодавства.

Будь-яких дій, спрямованих на перевірку правильності визначення розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування, які відповідач як страховик у відносинах з позивачем зобов'язаний здійснити в порядку ст. 34 Закону, відповідач не здійснив.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України в постановах № 5011-37/12077-2012 від 13.03.2013, №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013, № 5011-53/8349-2012 від 29.01.2013, 5011-37/5786-2012 від 04.12.2012, №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012.

Крім того, в даному випадку необхідно врахувати положення п.п. 7.38, 7.39 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відповідно до яких, зазначення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. Строк експлуатації автомобіля "Hyundai Accent" на момент настання страхового випадку та визначення суми страхового відшкодування не перевищував 7 років, що вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС 856585, відповідно до якого автомобіль 2011 року випуску.

Отже, коефіцієнт фізичного зносу для нових складників автомобіля "Hyundai Accent" з врахуванням строку його експлуатації та відсутності факторів зазначених в п. 7.39 Методики, приймається таким, що дорівнює 0 (нулю).

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти майнових вимог позивача.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі № 5011-69/18972-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов задовольняється повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 1 946грн.15коп.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі № 5011-69/18972-2012 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в сумі 1946 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

5. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, ідентифікаційний код 20033533) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-69/18972-2012.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.