Постанова № 31990206, 11.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2013 року Справа № 812/3955/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Прудника С.В.,

при секретарі судового засідання: Якимчук В.В.,

за участю сторін:

представника позивача: Велігури А.В., Стегленко В.В.,

представника відповідача: Старицької Ю.Ю..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ- Інструмент» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2013 №№0000182310, 0000172310, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений позов.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Олімпія Будсервіс» за листопад 2010 року. Результати вказаної перевірки оформлено актом від 8.01.2013 року №812/22-6/33472858.

У висновках акта перевірки зазначено про порушення позивачем:

- пп. 7.2.6 п. 7.2., пп. 7.4.1.,пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 34398 грн.. в тому числі за жовтень 2010 року на суму ПДВ28726 грн., за листопад 2010 року на суму ПДВ 5672 грн.;

- п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42998 грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року на суму 42998 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2013 року форми «Р» № 0000172310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42998, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 34398, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8599, 50 грн. та № 0000182310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 53748, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 42998,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10749,50 грн.

ТОВ «Луганськ - Інструмент» вважає вказані податкові повідомлення-рішення незаконним такими, що підлягають скасуванню. Висновки акту перевірки зроблені податковою інспекцією на підставі того, що ТОВ «Луганськ-Інструмент» віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість перевіряє мого періоду суми податку по операціях з ТОВ «Олімпія Будсервіс». Так, як зазначено в акті перевірки, для здійснення господарської діяльності ТОВ «Олімпія Будсервіс» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів. Саме такі твердження істали підставою для зроблених висновків в акті перевірки та, як наслідок, підставою для винесених податкових повідомлень-рішень. Позивач зазначив, що ним до перевірки надано первинні документи, які підтверджують факт постачання товару від ТОВ «Олімпія Будсервіс», а саме - договір купівлі-продажу від 10.10.10 р., видаткові та податкові накладні. Окрім цього, підтвердження фактичності та реальності придбання твоару у ТОВ «Олімпія Будсервіс», позивачем надано до перевірки засвідчені копії банківських документів, які свідчать про фактичність здійснення оплати в адресу ТОВ «Олімпія Будсервіс». Крім того, на час здійснення господарських операцій ТОВ «Олімпія Будсервіс» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин, покупець не може нести відповдільність ні за несплату боргів продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей, наведених у зазначеному акті.

Позивач зазначив, що оскільки ТОВ «Луганськ-Інстумент» було перераховано грошові кошти на адресу ТОВ «Олімпія Будсервіс», то збільшення валових аитрат відбулось відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо твердження податкового органу про нікчемність угод, укладених між ТОВ «Олміпія Будсервіс» та ТОВ «Луганськ-Інструмент», позивач зазначив, що відповідно до положень Цивільного кодексу України, закріплено принцип презумпції правомірності правочину.

Таким чином, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та надали пояснення, аналогічні позовним вимогам.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що у ТОВ «Луганськ-Інструмент» відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт транспортування та переміщення товару.

Крім того, Ленінським районним судом міста Луганська 31 жовтня 2012 року винесено вирок (по справі № 1-206/12) на підставі якого визнано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 винними в здійснення злочинів, передбачених ст..28 ч.2. ст205 ч.2, ст..27 ч.3 Кримінального кодексу України.

Судовим слідством встановлено, що ОСОБА_4, діючи згідно попередньої домовленості і розподілення ролей з ОСОБА_8, знаходячись на території України, приблизно в листопаді 2006 року, реалізуючи свій спільний злочинний задум, спрямований на придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво), підібрали суб'єкт підприємницької діяльності - Товариство з обмеженою відповділдьністю «Олімпія Будсервіс» та вирішили придбати корпоративні права власника на вказане підприємство для його подальшого використання з метою прикриття незаконної діяльності.

За таких підстав відповідач вважає, що діяв в межах наданих законом повноважень, а тому прийняв законне та обгрунтоване податкове повідомлення-рішення та просив відмовити в задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськ-Інструмент» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 29 квітня 2005 (а.с.8 т.1).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськ-Інструмент» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №17161361 від 27.05.2005 (а.с.33 т.1).

На підставі наказу ДПІ в Жовтневому районі м.Луганська Луганської області ДПС №1349 від 28.12.2012 року, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78 ст.78, п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою вдповдільністю «Луганськ-Інструмент» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносаним з ТОВ «Олімпія Будсервіс» за період жовтень-листопад 2010 року, про що було складено акт від 18.01.2013 року №82/22-6/33472858 (а.с.35-45 т.1).

Під час перевірки формування податкового кредиту податковим органом було встановлено, що згідно з аналізом податкової звітності з ПДВ за жовтень-листопад 2010 року, а саме декларації з додатком №5, податковий кредит позивача у зазначеному періоді сформовано на загальну суму 171990,55 грн. за рахунок конрагенту-постачальника ТОВ «Олімпія Будсервіс».

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем ТОВ «Луганськ - Інструмент» порушено - пп. 7.2.6 п. 7.2., пп. 7.4.1.,пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 34398 грн.. в тому числі за жовтень 2010 року на суму ПДВ28726 грн., за листопад 2010 року на суму ПДВ 5672 грн.; п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42998 грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року на суму 42998 грн.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою повноти визначення податку на прибуток було встановлено його заниження у сумі 42998 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року на суму 42998 грн.; по податку на додану вартість - у сумі 34398грн., у тому числі за довтень 2010 року на суму ПДВ 28726 грн., за листопад 2010 року на суму ПДВ 5672 грн.

Наведені висновки зроблені у зв'язку з дослідженням господарських операцій ТОВ «Луганськ-Інструмент» та ТОВ «Олімпія Будсервіс».

Як вбачається з акту перевірки, підставами для висновку про заниження податку на прибуток, заниження податку на додану вартість стало проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Угоди з вказаним підприємством мають ознаки нікчемності відповідно до ч.ч.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215 ЦК України. Крім цього, згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська, визнано винними ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в здійснення злочинів, передбачених ст..28 ч.2. ст..205 ч.2, ст..27 ч.3 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні представники позивача наголосили на тому, що вищезазначений вирок суду не набрав законної сили та його було скасовано Апеляційним судом Луганської області.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2008 року між ТОВ «Олімпія Будсервіс» та ТОВ «Луганськ - Інструмент» було укладено договір купівлі-продажу №ДГ 11/10-10, згідно з яким Продавець зобовязується продати, а Покупець купити товар по номенклатурі, в кількості та за цінами вказаним в спеціфікаціях, які є невідємною частиною договору (а.с.48-49 т.1).

Оплата товару була здійснена у безготівковій формі згідно платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з наданих позивачем первинних документів, отримані товари ТОВ «Луганськ-Інструмент» від ТОВ «Олімпія Будсервіс» у подальшому були реалізовані, чим підтверджується їх використання у господарській діяльності Товариства в межах оподатковуваних операцій.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем вказаних товарів, включення цих витрат до валових витрат, оплати виконаних робіт та одержання їх результатів, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту долучені до матеріалів справи та спростовують припущення відповідача про нікчемність господарських договорів позивача з ТОВ «Олімпія Будсервіс» та безтоварність вказаних вище операцій (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, специфікації, договори тощо).

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ТОВ «ТОВ «Олімпія Будсервіс» згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (а.с.119-130 т.3).

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ТОВ «Олімпія Будсервіс» на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наголошуючи на нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Олімпія Будсервіс», відповідач не зважив на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку.

У судовому засіданні встановлено, що вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 31.10.2012 року було скасовано Алеляційним судом Луганської області.

Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Судом встановлено, що укладені між позивачем з ТОВ «Олімпія» угоди не є недійсними в силу вказівки закону, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними; товарний характер вказаних угод підтверджений первинними документами в матеріалах справи.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вимогами п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає, у т.ч., загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.5.1 та п.5.2 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що доказів непов'язаності придбання позивачем у ТОВ «Олімпія Будсервіс» товарів з господарською діяльністю позивача відповідачем не надано.

Крім того, одною з підстав для висновку про безтоварність та нікчемність угод, а отже безпідставність віднесення витрат на придбання товарів до валових витрат та віднесення сум ПДВ, сплаченого за вказані товари, до податкового кредиту, в акті перевірки зазначено ненадання позивачем копій товарно-транспортних накладних на перевезення товару.

Посилання відповідача на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем спірних витрат підприємства до валових витрат без підтвердження перевезення товару товарно-транспортними накладними не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акті не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат. Дані правила визначають права та обов'язки і власників автотранспорту, перевізників, вантажовідправників та отримувачів вантажу при перевезенні вантажу автомобільним транспортом.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006р. № 493 з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні виключений п.11.2, абз.2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами. Отже, за відсутністю форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, їх обов'язковості відповідач не має правових підстав вимагати від позивача їх наявності для підтвердження правомірності віднесення витрат підприємства з придбання товару та послуг до валових витрат.

Інших змістовних доводів на підтвердження порушення ТОВ «Луганськ-Інструмент» вимог податкового законодавства акт перевірки та заперечення ДПІ на позов не містять.

Крім того, в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують факт здійснення транспортних перевезень товарів за договором №23-1 від 09.04.2010 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом з приватним підприємством «Нічний експрес» (а.с.137-139), що підтверджується подорожнім листом №31 від 29.10.2010 року (а.с.140), товарно-транспортною накладною №43 від 29.10.2010 року та факт здійснення транспортних перевезень товарів власним автотранспортом підприємства, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.141 т.3).

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.02.2012 року у справі №К/9991/52426/11 вказано, що «…самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними. З метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару.»

Отже, висновки відповідача про порушення позивачем приписів п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ- Інструмент» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2013 №№0000182310, 0000172310 задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 року №0000182310, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганськ- Інструмент» донараховано податок на прибуток в сумі - 42998, 00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі - 10749, 50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 року №0000172310, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганськ- Інструмент» донараховано податок на додану вартість в сумі - 34398.00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі - 8599, 50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Інструмент" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.), сплачені згідно квитанцій № 212440014 від 24.04.2013 та №13603551 від 07.05.2013.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 17 червня 2013 року.

Суддя С.В. Прудник