Ухвала суду № 31988586, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року м. Київ К/9991/13626/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Муравйова О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011

у справі № 2а-15884/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернст енд Янг»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ернст енд Янг» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ернст енд Янг») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Дім на Михайлівській» за квітень, травень, червень 2010 року, відповідачем складено акт від 21.09.2010 № 476/42-20/33306958, яким встановлено порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.2.8 п. 7.2, п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 № 0001014220/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 387 363,00 грн.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит сформовано позивачем на підставі податкових накладних, які складені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону та наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення».

Факт здійснення господарської операції підтверджується і платіжними дорученнями на перерахування коштів в оплату товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 Закону, платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт наявності оригіналу податкової накладної, таким чином, не включення її до реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку до складу податкового кредиту такого платника податку.

Посилання податкового органу на порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону є безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що постачальники, які надали позивачу податкові накладні, жодним чином не відмовлялися від надання податкових накладних на адресу позивача, не надавали накладні з порушенням порядку їх заповнення, що підтверджується оригіналами отриманих позивачем податкових накладних за квітень-червень 2010 року, а тому підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів у позивача не було.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2010 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Муравйов (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова