Ухвала суду № 31988466, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року м. Київ К/9991/16253/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Муравйова О.В. Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011

у справі № 2а-13536/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання недійсною та скасування першої податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Прайм») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання недійсною та скасування першої податкової вимоги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 07.09.2007 було проведено перевірку позивача, за результатами якої був складений акт № 2970/1/23-12/32385604, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення №0007302312/0 від 27.09.2007, № 0010312312/0 від 25.12.2007.

З вищезазначеними рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх у адміністративному порядку, а потім звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції від 28.07.2008 позовні вимоги позивача були задоволенні та скасовані податкові повідомлення-рішення.

На погоджуючись з даної позицією суду, податкова інспекція звернулась в апеляційну інстанцію, де 15.12.2009 постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено позивачу у задоволенні його позовних вимог.

27.01.2010 позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову апеляційного суду від 15.12.2009.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 5.2.4 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту - Закон №2181-III) днем закінчення процедури адміністративного оскарження вважається день узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, з вищевикладеного випливає, що оскаржувана сума є узгодженою.

За вимогами пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-III у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційне оскарження судового рішення не входить до процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання, оскільки рішення по суті вже судом прийнято та набрало законної сили після перегляду його в апеляційному порядку апеляційним судом. До того ж, в матеріалах справи відсутні докази зупинення виконання постанови апеляційного суду від 15.12.2009.

Так, узгодженні суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість позивачем у строк не сплачені, а відтак, такі суми узгодженого податкового зобов'язання є податковим боргом, тому колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що виставлення відповідачем першої податкової вимоги відбулося правомірно.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Муравйов (підпис)М.О. Федоров