Ухвала суду № 31988426, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року м. Київ К/9991/9861/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011

у справі № 2а-8071/10/1870

за позовомВідкритого акціонерного товариства виробничо-енергетичної компанії «Сумигазмаш»доДержавної податкової інспекції в м. Сумипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство виробничо-енергетичної компанії «Сумигазмаш» (далі по тексту - позивач, ВАТ ВЕК «Сумигазмаш») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Суми) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001672306/0/72232 від 20.09.2010.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 25.08.2010 по 02.09.2010 ДПІ в м. Суми була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася в період з 01.04.2010 по 31.05.2010, за результатами якої був складений акт від 07.09.2010 № 7065/25-6/04542778, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок (рядок 25.1) по декларації за червень 2010 року в сумі 10162,00 грн.

На підставі акту перевірки було прийняло податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 № 0001672306/0/72232, яким ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 10162,00 грн.

На думку відповідача документальним підтвердженням факту отримання податкової декларації із запізненням є виключно лист з рекомендованим повідомленням про вручення. В обґрунтування свої позиції відповідач вважає, що податкова накладна є одночасно розрахунковим документом, а остання повинна надсилатися за правилами, згідно Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799.

Також відповідач зазначив, що ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» не додало до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на зазначених постачальників, які не надали своєчасно податкові накладні за вказані періоди та не надало документального підтвердження фактичної дати отримання податкових накладних, а тому право на податковий кредит в сумі 10162,00 грн. за травень 2010 року перевіркою не підтверджено. ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» в порушення вимог пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищило суму податкового кредиту за травень 2010 року на 10162,00 грн.

Суди попередніх інстанцій вважають, що вказані висновки ДПІ в м. Суми є безпідставними, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу вказаних норм, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Позивач зазначає, що підставою для включення в декларацію з ПДВ за травень 2010 року сум ПДВ, сплачених у попередніх періодах, є саме факт отримання податкових накладних від постачальників в травні 2010 року. В декларацію з ПДВ за квітень 2010 року ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» не мало права включити суми сплаченого ПДВ, оскільки не мало на це правових підстав. В свою чергу відсутність правових підстав для включення податкового кредиту в декларацію з ПДВ в попередніх періодах не може розцінюватись як відмова ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» від права на податковий кредит.

Згідно журналу реєстрації вхідних документів, податкових накладних отриманих з запізненням податкові накладні від постачальників позивачем були отримані в травні 2010 року: податкова накладна ННМД-00117 від 30.04.2010 ТОВ «Машдеталь» надійшла 25.05.2010, податкова накладна № 50571 від 30.04.2010 ДП «Антаріум» надійшла 26.05.2010, податкова накладна № 95 від 30.04.2010 ТОВ «Мульти-Вінг Україна» надійшла 26.05.2010, податкова накладна № 69 від 29.04.2010 ЧП «Промтехснаб плюс» надійшла 27.05.2010, податкова накладна № 462/1 від 23.03.2010 ВАТ «Київзовніштранс» надійшла 28.05.2010, податкова накладна № 36 від 30.04.2010 ТОВ «Вінс плюс» надійшла 29.05.2010, податкова накладна № 143 від 30.04.2010 ТОВ «Патрія» надійшла 31.05.2010.

В той же час, відповідно до вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 України «Про податок на додану вартість», у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

При цьому, в даній нормі закріплено саме право, а не обов'язок отримувача товарів подати скаргу на постачальника у разі відмови останнім надати податкову накладну,

Таким чином, ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» не зобов'язано було складати заяви та скарги на дії постачальників товару на підставі пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 України «Про податок на додану вартість», оскільки постачальники товару не відмовлялися надавати податкові накладні.

Подання скарги на дії постачальника є правом ВАТ ВЕК «Сумигазмаш», а не його обов'язком. Відсутність скарги на дії постачальника не може розцінюватись в якості відмови ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» від права на податковий кредит.

Відповідно до положень пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

З огляду на викладені вище норми, можна дійти висновку, що позивач також мав право включити до складу податкового кредиту з ПДВ в декларації за травень 2010 року суми податку, сплаченого у вартості товару отриманого та оплаченого в квітні місяці та помилково не включеного до складу податкового кредиту з ПДВ у декларації за квітень 2010 року.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацом «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 України «Про податок на додану вартість» встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпункту 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, які дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно було визначено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року з урахуванням податкового кредиту, що виник за рахунок сплати податку на додану вартість в квітні 2010 року та включеного до декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О.Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова