Ухвала суду № 31988231, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року м. Київ К/9991/57757/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2012

у справі № 2-а-14121/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

до 1. Державного підприємства заводу «Електроважмаш»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітер»

про стягнення коштів, одержаних за нікчемними договорами

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби звернулась до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства заводу «Електроважмаш» в дохід держави коштів у розмірі 39 897,61 грн., як вартості того, що сплачено по взаємовідносинам з ТОВ «Ітер».

Підставами позову зазначено ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з огляду на їх безпідставність.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівниками позивача була проведена позапланова виїзна перевірка Державного підприємства заводу «Електроважмаш» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у червні, вересні, листопаді, грудні 2010 року та правомірності декларування від'ємного значення за січень 2011 року, про що був складений акт від 21.04.2011 №1157/40-028/00213121.

За результатами перевірки податковим органом був зроблений висновок про нікчемність правочинів, укладених між відповідачами.

Також судами було встановлено, що при здійсненні своєї господарській діяльності між відповідачами були укладені договори від 27.07 та від 20.12.2010 № 238-15/135 та № 238/15-180-Т, відповідно, на поставку продукції (техпласт; каучук СКТ, резина МБС-2, техпластина МБС, шнур, тощо).

На виконання умов даних договорів, на адресу ДП завод «Електроважмаш» було відвантажено продукцію на загальну суму 39 897,61 грн., що підтверджується податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

В свою чергу ДП завод «Електроважмаш» в рахунок оплати товару провело розрахунок у безготівковій формі, відповідно до платіжного доручення на загальну суму 39 897, 61 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави ( ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В основу висновків позивача щодо нікчемність правочинів, як правильно зазначено судами, покладені висновки акту перевірки, які спростовані відповідними документальними доказами, наявними в матеріалах справи.

Оскільки, судами попередніх інстанцій встановлено виконання в повному обсязі договорів, укладених між Державним підприємством заводом «Електроважмаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітер», тому доводи податкового органу про їх нікчемність є неправомірними та безпідставними.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний