Постанова № 31987961, 17.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року Справа № 808/5191/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі, головуючого - судді Артоуз О.О. при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Запорізького обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа»

про: стягнення суми адміністративно - господарський санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

30.05.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» про стягнення суми адміністративно - господарський санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у розмірі 12 976,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 69 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та зазначає, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у 2012 році склала 28 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону на підприємстві відповідача повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2012 рік, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб, що є меншим ніж установлено нормативом. Таким чином, відповідачем у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано норматив із забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим відповідачу нарахована сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12976,36 грн., з яких 115,65 грн. - пеня, проте зазначені санкції та пеня відповідачем не сплачені, внаслідок чого утворилась заборгованість. На підставі вищезазначеного позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. 25184 від 17.06.2013), зокрема зазначає, що на початку 2012 року відповідачем була розрахована нормативна кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність та Наказом товариства від 03.01.2012 № 1 було створене одне робоче місце для інваліда. Так, Плодородненська сільська рада Михайлівського району Запорізької області, на території якої знаходиться ТОВ «Альфа», була повідомлена про наявність на товаристві однієї вакансії для інваліда, проте за 2012 рік жодна особа з числа осіб зазначеної категорії до Плодородненської сільської ради з заявою про працевлаштування не зверталась, що підтверджується листом Плодородненського сільського голови № 162/01-14 від 11.06.2013. Також, зауважує що до Михайлівського районного центру зайнятості за період часу з 1 січня по 31 грудня 2012 року звернувся лише один громадянин з інвалідністю, що прагнув знайти роботу в місцевості розташування ТОВ «Альфа», проте він був направлений для працевлаштування в інше підприємство, розташоване на території Плодородненської сільської ради, що підтверджується листом Михайлівського РЦЗ № 882 від 12.06.2013. Відтак, відповідачем були виконані всі визначені законом вимоги спрямовані на те, щоб інваліди за наявності їхнього бажання могли реалізувати своє право на працю. Враховуючи вищезазначене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

17.06.2013 представники сторін надіслали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження..

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали адміністративного позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Матеріали справи свідчать про не виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Так, судом встановлено, що відповідачем Наказом №1 від 03.01.2012 дійсно було створене одне робоче місце для інваліда, однак звітність форми № 3-ПН жодного разу у 2012 році не була подана до Михайлівського РЦЗ, чим не виконав обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-ХІІ визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 17 зазначеного Закону відмова в укладенні трудового договору, звільнення за ініціативою адміністрації, з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 за погодженням з Держкомстатом.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Таким чином, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 28 осіб, а отже середньооблікова кількість інвалідів повинна, складати 1 особу. Судом встановлено, що середньооблікова кількість працюючих інвалідів у відповідача у 2012 році склала 0 осіб, що є меншою кількістю працюючих інвалідів ніж це передбачено нормативом.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв'язку з тим що, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів у відповідача менша, ніж установлено нормативом, відповідач мав сплачувати адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати, що за 2012 рік у відповідача складала 12860,71 грн.

Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції у розмірі: 1 х 12860,71 грн. = 12860,71 грн.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 №70 було затверджено Порядок нарахування пені та її сплати, що затверджений Мінпраці 15.05.2007 за №223, відповідно до якого нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем була нарахована пеня, яка дорівнює: 2,57 грн. (сума пені за один день прострочення) х 45 (кількість днів прострочення) = 115,65 грн.

При цьому сума пені за один день прострочення розраховувалась: 12860,71 грн. (сума адміністративно-господарських санкцій) х 0,02 % (розрахунковий розмір пені) = 2,57 грн.

Отже, загальна сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році складає 12860,71 грн. + 115,65 грн. = 12976,36 грн.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено вжиття ним всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У постанові від 02.04.2013 у справі №21-95а-13, Верховний суд України висловив свою позицію з приводу спірних правовідносин, відповідно до якої, якщо підприємство надає органам, зазначеним у ст. 18 Закону України №875-ХІІ, інформацію щодо наявних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, чим виконує обов'язок щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда, то він вжив всі залежні від нього заходи недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до п. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» про стягнення суми адміністративно - господарський санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у розмірі 12 976,36 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» (код ЄДРПОУ 20480568) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у розмірі 12 976,36 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 36 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз