Постанова № 31987929, 18.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. Справа № 804/6869/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.

при секретарі - Максименко Е.М.

за участю:

представника позивача - Дзюби М.О.

представника відповідача - Бруснік Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ДП «СхідГЗК») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - СДПІ ВПП ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013 р. №0000172736 про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 1588361,0 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 590906,0 грн. та від 14.05.2013 р. №0000162730 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 672298,0 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 336149,0 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами документальної позапланової перевірки Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011 р. по 31.12.2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Світ Сталі», з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс» суперечать чинному законодавству України, є протиправними і підлягають скасуванню. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у ДП "СхідГЗК" відсутній факт отримання товару на безоплатній основі, а тому твердження про заниження валових доходів на суму безоплатно отриманих товарів є безпідставним. Представник позивача пояснив, що ДП «СхідГЗК» у періоді, що підлягав перевірці, не отримувало безоплатно кулі мелючи, феромарганець вуглецевий, вапняні відходи цукрового виробництва на загальну суму 4033789,0 грн. Навпаки, в зазначений період вищезазначені товари постачалися на підприємство на підставі укладених господарських договорів та позивач сплачував за них грошові кошти. Також представник позивача зауважив, що витрати на оплату товару правомірно включені підприємством до складу валових витрат, оскільки понесені на придбання ТМЦ за договорами поставок, укладених між ДП «СхідГЗК», ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», які використовувалися в процесі господарської діяльності. Окремо зазначив, що відповідач всупереч чинному законодавству одночасно вказав різні норми закону, які регламентують дійсність правочинів: посилання на те, що правочини, укладені між ДП «СхідГЗК» та ТОВ «Світ Сталі», ТОВ «ТД «Еко-сервіс», мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону; не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Зауважив, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Представник позивача окремо зазначив, що висновки з приводу порушень ДП «СхідГЗК», які були нібито виявлені під час перевірки, ґрунтуються виключно на копіях актів перевірок контрагентів позивача з їх контрагентами, жодних інших доказів відповідач не має. Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов просив задовольнити.

Відповідач з позовною заявою не погодився. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що порушення належним чином зафіксовані в акті від 24.04.2013 №303/27.3/14309787 «Про результати документальної позапланової перевірки Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» код за ЄДРПОУ 14309787 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011 р. по 31.12.2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Світ Сталі» код за ЄДРПОУ 35935913, з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс» код за ЄДРПОУ 35935908». Посилається на копії актів перевірок контрагентів позивача, які були надані іншими податковими інспекціями та в яких було встановлено, що контрагенти контрагентів позивача є банкрутами, не подають податкову звітність, не надали до перевірки первинні документи на підтвердження господарських операцій. Враховуючи викладене посадовими особами СДПІ ВПП ДПС було зроблено висновки про те, що операції позивача з його постачальниками не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна контрагентів контрагентів позивача, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відповідачем встановлено відсутність поставок товарів від контрагентів контрагентів позивача та укладення угод без мети настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, вони не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Представник відповідача пояснив, що на думку відповідача, у періоді що перевірявся, правочини укладені між ТОВ «Мірта Люкс» та ТОВ «Світ Сталі», ПП «Ескізстройпроект» та ТОВ «ТД «Еко - Сервіс» є нікчемними, отримання товарно-матеріальних цінностей (кулі мелючи, феромарганець вуглецевий, вапняні відходи цукрового виробництва) ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» від невстановлених осіб, заборгованість за отримані ТМЦ відсутня. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає висновки викладені в акті перевірки від 24.04.2013 №303/27.3/14309787 та оскаржуємі податкові повідомлення-рішення правомірними, тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Позивач - державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 14309787) перебуває на обліку в СДПІ ВПП ДПС, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість та податку на прибуток.

СДПІ ВПП ДПС на підставі наказу від 06.03.3013 № 151 та направлень від 13.03.2013 р. № 175/27.3, від 13.03.2013 р. № 176/27.3, від 28.03.2013 р. № 197/27.3 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

За результатами проведеної перевірки СДПІ ВПП ДПС складено Акт від 24.04.2013 № 303/27.3/14309787 «Про результати документальної позапланової перевірки Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» код за ЄДРПОУ 14309787 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011 р. по 31.12.2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Світ Сталі» код за ЄДРПОУ 35935913, з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс» код за ЄДРПОУ 35935908», в якому зафіксовані наступні порушення:

- п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст. 137, п.138.2, пп.138.8.1, п.138.8 ст.138. пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1588361,0 грн., у т.ч. по періодах:

-III квартал 2011 року в сумі 229407,0 грн.,

-IVкварталі 2011 року в сумі 177142,0 грн.,

-III карталі 2012 року в сумі 1181812,0 грн.

2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 672298,0 грн., у тому числі по періодах:

вересень 2011 р. - 154037,0 грн.,

жовтень 2011 р. - 12200,0 грн.,

січень 2012 р. - 506061,0 грн.

За висновками вищезазначеного акту перевірки, СДПІ ВПП ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 р. №0000172736 про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 2179267,00 грн., з яких основний платіж - 1588361,0 грн., штрафні санкції - 590906,0 грн. та від 14.05.2013 р. № 0000162730 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1008447,00 грн., з яких основній платіж - 672298,0 грн., штрафні санкції - 336149,0 грн.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ДП «СхідГЗК» від ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», та вважає, що у ДП «СхідГЗК» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбання ТМЦ від ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» з підстав того, що вважає угоди, укладені позивачем з ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» нікчемними.

В акті перевірки від 24.04.2013 №303/27.3/14309787 зазначається, що ДП «СхідГЗК» в порушення Податкового кодексу України до складу валового доходу не включені вартість безоплатно отриманих куль мелючих, феромарганцю вуглецевого, вапняних відходів цукрового виробництва та завищено податок на додану вартість. Документи ДП «СхідГЗК» по взаємовідносинах з ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» не можуть вважатися первинними з метою ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів документів, які передбачені чинним законодавством.

Дана позиція відповідача спростовується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 12.01.2011 р. між ДП «СхідГЗК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Сталі» було укладено договір № 1474/13 (копія міститься в матеріалах справи) про закупівлю товарів за державні кошти (далі -Договір№ 1474/13). Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Договору № 1474/13 постачальник зобов'язувався у 2011 році поставити Покупцеві товари, зазначені в п. 1.2. договору, а Покупець - прийняти і оплатити такі Товари. Постачальник зобов'язувався поставити вироби металеві різні інші (кулі мелючи) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору. У вересні 2011 року ТОВ «Світ Сталі» поставило на адресу ДП «СхідГЗК» кулі мелючи у кількості 84,02 т., що підтверджується наступними документами (копії яких містяться в матеріалах справи): видатковою накладною від 01.09.2011 р. №РН-0000194, актом приймання-передачі №01/09-1; видатковою накладною від 15.09.2011 р. № РН-0000206, актом приймання-передачі №15/09-2; видатковою накладною від 15.09.2011 р. № 0000205, актом приймання-передачі № 15/09-1; податковими накладними від 01.09.2011 р. № 1; від 15.09.2011 р. № 13; від 15.09.2011 р. № 12. Весь поставлений товар було оприбутковано на склад ДП «СхідГЗК», що підтверджується прибутковими ордерами: - № 463 від 20.09.2011 р.; № 464 від 20.09.2011 р.; № 403 від 05.09.2011 р., копії яких було надано до матеріалів справи. На підтвердження здійснення поставок ТМЦ на ДП «СхідГЗК» по вищезазначеному договору були складені товарно-транспортні накладні: від 01.09.2011 р. № 000919; від 15.09.2011 р. № 15/09-1; від 15.09.2011р. № 15/09-2, копії яких були надані до суду. Розрахунок за отриманий товар відповідно до п. 4.2. Договору № 1474/13 здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 05.09.2011 р. № 11682; від 19.09.2011 р. № 12372; від 19.09.2011 р. №12374, на загальну суму 924220,0 грн., копії яких містяться в матеріалах справи. 19.09.2011 р. між ДП «СхідГЗК» та ТОВ «Світ Сталі» було укладено договір № 774/13 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір № 774/13). Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Договору № 774/13 Постачальник зобов'язувався у 2011 році поставити Покупцеві товари, зазначені в п. 1.2. договору, а Покупець - прийняти і оплатити такі Товари. Постачальник зобов'язувався поставити Продукцію чорної металургії первинну (феромарганець вуглецевий) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1,яка є невід'ємною частиною договору. У вересні 2011 року згідно з видатковою накладною від 29.09.2011 р. №0000217 та актом приймання-передачі № 29/09-1 ТОВ «Світ Сталі» доставило на адресу ДП «СхідГЗК» феромарганець вуглецевий у кількості 2 т. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій було складено наступні документи, копії яких містяться в матеріалах справи: податкова накладна від 29.09.2011р. № 24, прибутковий ордер № 535 від 29.09.2011 р., товарно-транспортна накладна від 29.09.2011 р. № 29/09-1. Розрахунок за отриманий товар відповідно до п. 4.2. Договору № 774/13 здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 12.10.2011 р. № 13557 на суму 73200,0 грн.

16.05.2011 р. між ДП «СхідГЗК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-Сервіс» було укладено договір № 769/13 відповідального зберігання вапняних відходів цукрового виробництва (надалі - Договір № 769/13). Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору Виконавець (ДП «СхідГЗК») зобов'язується на умовах, визначених даним договором приймати та зберігати вапно (вапняні відходи цукрового виробництва), що передаються від Замовника (ТОВ «ТД «Еко-сервіс»), а Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати послуги, що йому надаються. Кількість вапняних відходів цукрового виробництва, що передаються на зберігання, визначаються на підставі актів здачі-приймання товару, як це встановлено в п. 2.2. Договору № 769/13. В рамках виконання Договору № 769/13 ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» передавало на зберігання ДП «СхідГЗК» відходи цукрового виробництва, що підтверджується залізничними накладними та актами приймання-передачі вапняних відходів, копії яких містяться в матеріалах справи. Вапняні відходи цукрового виробництва, що надійшли на зберігання до ДП «СхідГЗК» в рамках Договору № 769/13 пройшли вхідний контроль у відповідності до Інструкції про відбір і підготовку проб вапна або вапняних відходів для хімічного аналізу, затвердженої 02.10.2001 р. та положення про Центральну науково-дослідну лабораторію ДП «СхідГЗК», затвердженого 28.05.2009 р. (копії документів були надані до матеріалів справи). У подальшому вапняні відходи цукрового виробництва, які були передані ДП «СхідГЗК» на зберігання були поставленні позивачу в рамках укладеного між ДП «СхідГЗК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-сервіс» договору від 16.01.2012 р. №7/13. 16.01.2012 р. між ДП «СхідГЗК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-сервіс» було укладено договір № 7/13 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір № 7/13). Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Договору № 7/13 Постачальник зобов'язувався поставити Покупцеві Товари, зазначені в п. 1.2. договору, а Покупець - прийняти і оплатити такі Товари. Постачальник зобов'язувався поставити вапно (вапняні відходи цукрового виробництва з вмістом активної речовини СаO+МgO 40%) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору. У січні 2012 року згідно з видатковою накладною від 17.01.2012 р. №А-00000050 та актом приймання-передачі від 17.01.2012 р.; видатковою накладною від 17.01.2012 р. № А-00000049 та актом приймання-передачі від 17.01.2012 р.; видатковою накладною від 18.01.2012 р. № А-00000051 та актом приймання-передачі від 18.01.2012 р. ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» поставило на адресу ДП «СхідГЗК» вапняні відходи цукрового виробництва у кількості 7990,36 т. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій було складено наступні документи, копії яких містяться в матеріалах справи: податкові накладні від 17.01.2012 р. № 42; від 17.01.2012 р. № 43; від 18.01.2012 р. №45, прибуткові ордери, залізничні накладні. Розрахунок за отриманий товар відповідно до п. 4.2. Договору № 7/13 здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 14.02.2012 р. №1731; від 14.02.2012 р. № 1729; від 15.02.2012 р. № 1721, на загальну суму 3036368,76 грн.

На підставі вищевикладеного спростовуються доводи відповідача щодо встановлення факту отримання ДП "СхідГЗК" товару на безоплатній основі, оскільки з наданих до матеріалів справи документів та пояснень позивача вбачається, що ДП "СхідГЗК" отримувало товари від своїх контрагентів відповідно до умов укладених договорів, за виконання яких сплачувало грошові кошти.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи, як встановлено п. 135.5.4 ст. 135 ПК України, зокрема включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійну кредиторську заборгованість, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності;

- інших витрат.

Відповідно до п.п.138.1.1. п. 138.1 ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.8 ст.138 ПКУ собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

На підставі пп. 138.8.1 п. 138.1 ст.138 ПКУ до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, т;о утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем досліджувалися обігово-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 23 "Виробництво", 25 "Напівфабрикати власного виробництва" та 26 "Готова продукція", що підтверджують відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку з використання отриманого товару від ТОВ "Світ Сталі" та ТОВ "ТД "Еко-Сервіс" для виготовлення готової продукції власного виробництва.

Жодних невідповідностей стосовно відображення вищезазначених операцій у бухгалтерському обліку підприємства, на підставі якого формувався податковий облік, акт перевірки не містить.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо правомірності включення підприємством до складу валових витрат - витрат на оплату товару отриманого від ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» оскільки понесені на придбання ТМЦ за договорами поставок, укладених між ДП «СхідГЗК», ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» використовувалися в процесі господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ДП «СхідГЗК» від ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», та вважає, що документи ДП «СхідГЗК» по взаємовідносинах з ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» не можуть вважатися первинними з метою ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів документів, оскільки угоди укладені позивачем з ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» є нікчемними.

Дана позиція спростовується з огляду на вищенаведені обставини та наступне.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів постачальниками ТОВ «Світ Сталі», ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» були виписані на адресу ТОВ «Схід ГЗК» податкові накладні, товарно-транспорті накладні, акти приймання-передачі. Всі товари були оприбутковані на склад позивача, що підтверджується прибутковими ордерами. На момент складання вказаних документів ТОВ «Схід ГЗК», ТОВ «Світ Сталі», ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ «Схід ГЗК» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угод суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладеного договору, а його позиція про те, що даний договір очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами.

Відповідач посилається на те, що зобов'язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов'язань ст. 207 ГК України не надав.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «СхідГЗК» та ТОВ «Світ Сталі», ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, сторони належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення ТОВ «Світ Сталі», ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» та їх постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначені угоди фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваним правочином, реально настали для обох сторін цих угод (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності товар, а постачальник отримав грошові кошти за товар).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угод із ТОВ «Світ Сталі», ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» відображенні таких операцій в податковому обліку ТОВ «Схід ГЗК» мети суперечної інтересам держави та суспільства.

На підтвердження нікчемності угод відповідач в акті перевірки посилається на те, що у контрагентів постачальників позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, постачальники не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали перевірок ТОВ «Світ Сталі», ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», в ході яких не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведених між ТОВ «СхідГЗК» та ТОВ «Світ Сталі», ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» операцій відповідно до умов договорів.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем та постачальниками є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем правомірність оскаржуємих рішень не доведена, доводи позивача не спростовані.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби від 14.05.2013 р. №0000172736 про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 1588361,0 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 590906,0 грн. та від 14.05.2013 р. №0000162730 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 672298,0 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 336149,0 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст.186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено 21 червня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили на Суддя І.В. Юхно 21.06.2013р. І.В.Юхно