Постанова № 31987918, 18.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 червня 2013 р. № 820/3719/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представника позивача - Межової К.П.,

представника відповідача - Ящикової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Іноземного підприємства "Калісто"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Іноземне підприємство "Калісто", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.01.2013 р. №0000062220 та №0000052220.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 р. №0000062220 та №0000052220 є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі наказу №1764 від 24.12.2012 р. було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Іноземного підприємства "Калісто" (код ЄДРПОУ 34756181) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Будсім» (код ЄДРПОУ 24757314) за вересень 2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт №3802/22-207/34756181 від 28.12.2012 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Іноземним підприємством "Калісто":

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями, яке призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на прибуток на загальну суму 201639,0 грн., у тому числі: за 3 кв. 2012 року на суму 201639,0 грн.;

- п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями, встановлено заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього у сумі 192037,0 грн., у тому числі: за вересень 2012 року на суму 192037,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №3802/22-207/34756181 від 28.12.2012 року Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцію м. Харкова Харківської області ДПС прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000062220 від 14.01.2013 року, яким ІП "Калісто" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 201639,0 грн., за штрафними санкціями на суму 100819,50 грн.;

- № 0000052220 від 14.01.2013 року, яким ІП "Калісто" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 192037,0 грн., за штрафними санкціями на суму 96018,50 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії і відображених в акті №3802/22-207/34756181 від 28.12.2012 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

В перевіряємий період підприємство ІП "Калісто" мало господарські відносини з ТОВ «Будсім» (код ЄДРПОУ 24757314).

Судом встановлено, що ІП "Калісто" було укладено з ТОВ «Будсім» договір поставки №437/07/09 від 01.04.2009 р., за яким Постачальник (ТОВ «Будсім») зобов'язується у порядку та в строки, встановлені дійсним договором, передати у власність Покупцю (ІП "Калісто") товар, у відповідній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених в дійсному договорі.

Згідно з пунктом 1.2 договору, кількість та асортимент кожної партії товару який постачається, вказуються в накладній, яка складається на основі замовлення Покупця, яка є невід'ємною частиною дійсного договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару що постачається, та мають силу специфікацій до дійсного договору.

Відповідно п.2.1 Договору постачання конкретної партії товару відбувається на підставі замовлення «Покупця». Замовлення надаються «Поклажодавець» за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або засобами зв'язку, що забезпечують фіксування тексту та дати замовлення. Замовлення повинно містити наступну інформацію: асортимент товару, кількість товару, дату поставки товару.

Представником позивача на виконання вимог п.1.2, 2.1 Договору не надано замовлень, які повинні містити асортимент, кількість та дату поставки товару, що є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання договору №437/07/09 від 01.04.2009 р. надані податкова накладна, накладні, реєстр кредитових платіжних документів, платіжні доручення.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), місце постачання - м. Харків, склад «Постачальника». (у відповідності з Міжнародними правилами торгівельних термінів, самовивозом). За домовленістю сторін постачання може здійснюватися на інших умовах. Така домовленість оформлюється додатковою письмовою угодою до дійсного договору. (п.2.2 Договору).

До матеріалів справи представником позивача долучений Договір зберігання №212/04/09 від 01.03.2009 р., за яким ІП «Малахіт» (в якості Зберігача) зобов'язується за оплату прийняти та зберігати майно, надане йому ІП «Калісто» (в якості Покладача), та повернути це майно у цілісності та збереженості в строки та у порядку, передбаченому дійсним договором. Відповідно до п.п.2.2. прийом-передача майна на зберігання здійснюється на місцях зберігання, та оформлюється відповідною накладною.

Відповідно до Додаткової угоди від 09.03.2009 року, складеної до договору зберігання № 212/04/09 від 01.03.2009р., внесені зміни у вказаний договір, а саме, зокрема, викладено в наступній редакції п. 1.2 - Майном в цілях вказаного договору є товари народного споживання (товарно-матеріальні цінності), найменування, кількість та вартість, яка погоджена сторонами договору вказується в накладній.

На підтвердження виконання договору зберігання № 212/04/09 від 01.03.2009р., представником позивача надані акти прийому - передачі на зберігання майна та акти прийому - передачі зі зберігання майна.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надані накладні, в яких вказано найменування майна в цілях вказаного договору (товарно-матеріальні цінності), кількість та вартість майна, яка погоджена сторонами договору, на виконання вимог п. 1.2 Додаткової угоди від 09.03.2009 року, складеної до договору зберігання № 212/04/09 від 01.03.2009р.

Також, на підтвердження прийому-передачі майна на зберігання ІП «Малахіт», представником позивача не надані до суду відповідні накладні, не можливо встановити місця зберігання товару відповідно до п.п.2.2 Договору; не надані накладні, які підтверджують здійснення повернення майна на місці зберігання товару «Поклажадавцю», відповідно до п.п.2.5 вказаного Договору.

Вказані в п. 1.2, 2.2 та п. 2.5 умови договору зберігання № 212/04/09 від 01.03.2009р., є обов'язковими умовами його виконання, що вказано в самому договорі.

Надані представником позивача акти прийому - передачі на зберігання майна та акти прийому - передачі зі зберігання майна не передбачені договором зберігання № 212/04/09 від 01.03.2009р., з урахуванням Додаткової угоди від 09.03.2009 року, складеної до договору зберігання.

Крім того, акти прийому - передачі на зберігання та зі зберігання майна мають дефекти форми, змісту та походження, а саме не вказано місце складання актів та посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В актах наявні штампи для документів ІП «Малахіт» та ІП "Калісто" з підписами невідомих осіб, вказані підписи візуально відрізняються від підписів в договорі зберігання № 212/04/09 від 01.03.2009р.

Відповідно до п. 2.1., 2.2 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.4 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаних актів прийому - передачі на зберігання та зі зберігання майна, було передано майно (товарно-матеріальні цінності), яке, між іншим, має скорочений термін придатності та особливі умови зберігання (наприклад: Біопродукт «Біо - Баланс» кисломолочний, ковбаса «Столична»).

Представником позивача не надані відомості щодо наявності у контрагента позивача, за відповідними адресами зберігання майна, які вказані в договорі та додаткових угодах, відповідних технічних умов зберігання.

Відповідно до п.2.2. Договору поставки №437/07/09 від 01.04.2009 р., поставка товару здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), самовивозом.

Представником позивача, який є покупцем відповідно до умов Договору, не надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначені документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення є товарно-транспортна накладна.

Наказом Мінтрансу України від 29.12.1995р №488/346 "Про затвердження типових

форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника, застосування яких є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Тобто, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. за №363 визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568 з наступними змінами та доповненнями (подалі -Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 п. 11 "Правила оформлення документів на перевезення" Правил, - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Підпунктом 13.1, п. 13 "Правила здачі вантажів" Правил визначено, - перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

За приписами п.п. 14.4, п. 14 "Розрахунки за перевезення" цих Правил, - остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Отже, в даному випадку відсутні докази та об'єктивні данні щодо фактичного переміщення товару від продавця покупцю, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції між господарюючими суб'єктами.

Якість товару повинна відповідати вимогам стандартів, технічних умов, інших нормативних актів, що встановлюють вимоги до їх якості, що підтверджуються документами, необхідними для такого підтвердження у відповідності до дійсного законодавства. (п.5.1 Договору). Постачальник зобов'язаний передати Покупцю товар у належній тарі або упаковці, що забезпечує збереженість товарів, що поставляються під час транспортування та зберігання. (п.5.2. Договору).

Висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 2007 р., 2011 р., 2012 р. про відповідність вимогам Технічного регламенту відповідного товару, Посвідчення якості на товар, долучені представником позивача до матеріалів справи, не підтверджують якість товару, придбаного саме у ТОВ «Будсім».

Сума сплачених коштів за продовольчі та непродовольчі товари згідно з договором поставки №437/07/09 від 02.04.09 р., відповідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень №87 та №88 від 10.09.2012 р., перевищує суму вказану в накладних, пояснень з цього приводу представником позивача надано не було.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують економічне обґрунтування вказаної вище господарської операції та отриманий прибуток.

Крім того, товарні позиції які вказані в податковій накладній та в видаткових накладних різнять за обсягом та ціною з актом приймання передачі продукції на зберігання.

Надані представником позивача договори поставки №48/04/09 від 06.03.2009 р., №2122-АГ від 02.04.20009 р., №2086-АГ від 30.04.2009 р., №2515-АГ від 22.02.2012 р., не підтверджують факт поставки товару, придбаного у ТОВ «Будсім», а тому до уваги суду не приймаються.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що долучені до матеріалів справи документи мають дефекти форми, змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак не сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарської операції.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладеного правочину, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та не можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Що стосується завищення валових витрат в силу визнання нікчемними відповідачем укладених правочинів суд зазначає наступне.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Зрозуміло, що одержання прибутку є метою діяльності підприємства, однак досягнення цієї мети може зайняти певний час.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки податкового органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту за вказаним договором.

За таких обставин, висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки відповідають дійсності, податкові повідомлення - рішення відповідача від 14.01.2013 р. №0000062220 та №0000052220 відповідають ч.3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Іноземного підприємства "Калісто" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 червня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко