Ухвала суду № 31987880, 12.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р.справа № 2а/0470/1216/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі №2а/0470/1216/12 за позовом ОСОБА_1 до за участі третіх осіб: про Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 1.Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Дніпропетровського регіонального управління; 2. ОСОБА_2 визнання дій неправомірними та скасування рішень,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі по тексту - відповідач), треті особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Дніпропетровського регіонального управління (далі по тексту - третя особа - 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа - 2), в якому просила:

- визнати дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції неправомірними в частині неповідомлення боржника ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису №2833 від 18.04.2003 року щодо звернення стягнення на нерухоме майно, домоволодіння АДРЕСА_1;

- визнати протиправною бездіяльність Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо неповідомлення боржника ОСОБА_1 в виконавчому провадженні про складання акту опису та арешту майна від 05 лютого 2004 року домоволодіння АДРЕСА_1;

- визнати незаконним та скасувати акт опису та арешту майна від 05 лютого 2004 року Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, за виконавчим написом № 2833 від 18 квітня 2003 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про звернення стягнення на заставлене майно, а саме домоволодіння АДРЕСА_1;

- визнати незаконним та скасувати висновок державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 16.03.2005 року по виконавчому провадженню щодо реалізації арештованого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за виконавчим написом № 2833 від 18 квітня 2003 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про звернення стягнення на заставлене майно;

- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №020204/11 від 02.02.2007 року за виконавчим написом № 2833 від 18 квітня 2003 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та поновити виконавче провадження по вищезазначеній справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 24.10.2003 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом № 2833 від 18.04.2003 року про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вважає, що оцінка майна проведена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки оцінка проводилась без її повідомлення та присутності і в неї не було можливості оскаржити оцінку майна, а також заниженою, оскільки вона склала суму 28595 грн., а 06.09.2002 року, при укладенні між нею та ПАТ «ПриватБанк» договору застави, зазначена ринкова вартість майна у сумі 42 400 грн. Акт опису та арешту майна від 05.02.2004 року був складений державним виконавцем без присутності позивача і ним не підписаний.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі №2а/0470/1216/12 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. (суддя - Коблова О.Д.) (т.3, а.с.237-240)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач при проведенні виконавчих дій діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Позивач - ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі №2а/0470/1216/12 і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що неправомірність дій відповідача підтверджується тим, що експертна оцінка описаного майна була проведена раніше, ніж винесена постанова про призначення експерта та складений акт опису та арешту майна, чим було порушено ст.57 Закону України «Про виконавче провадження». Внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач був позбавлений права своєчасно оскаржити висновок щодо ринкової вартості майна, яке було описане та реалізоване.

Позивач, відповідач та третя особа-2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, з урахуванням думки представника третьої особи-1, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників позивача, відповідача та третьої особи-2.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі №2а/0470/1216/12 без змін.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2003 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом № 2833 від 18.04.2003 року про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 був наданий строк до 30 жовтня 2003 року для добровільного виконання виконавчого напису. Копії постанови були направлені сторонам провадження та роз'яснено про строки оскарження постанови, постанова оскаржена не була.

31 січня 2004 року Товарною біржею «УНІВЕРСАЛ» було зроблено висновок про оцінку майна - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого ринкова вартість майна склала 28 595 грн., з якою ОСОБА_1 була не згодна.

05 лютого 2004 року був складений Акт опису та арешту майна - домоволодіння, розташованого адресою: АДРЕСА_1. Акт складений у присутності двох понятих, зауважень від яких не надійшло. ОСОБА_1 отримала копію акту та отримала майно на відповідальне зберігання.

21 січня 2005 року Товарною біржею «УНІВЕРСАЛ» було зроблено висновок про оцінку майна - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого ринкова вартість майна склала 37 839 грн.

Згідно Акту уцінки нереалізованого з прилюдних торгів (аукціону) майна боржника від 26.05.2005 року, сума стартової ціни для проведення повторних публічних торгів склала 26 487,30 грн.

Відповідно до Акту про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 27.07.2005 року, нерухоме майно - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було реалізоване.

02 лютого 2007 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим написом № 2833 від 18.04.2003 року. Копії постанови були направлені сторонам провадження та роз'яснено про строки оскарження постанови, постанова оскаржена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Порядок накладення арешту на майно боржника та його вилучення встановлений статтею 55 зазначеного Закону.

Відповідно до частини 1 цієї статті арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частинами 4, 5, 6, 7 цієї статті встановлено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

З огляду на вказані норми, державний виконавець зобов'язаний вжити всіх вичерпних заходів щодо виявлення майна боржника, його арешту та реалізації у порядку, визначеному законом. При цьому державний виконавець зобов'язаний забезпечити належне зберігання арештованого майна, для чого його наділено повноваженнями встановлювати обмеження в його використанні або вилучити його у боржника. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Враховуючи викладене, зважаючи на ту обставину, що відповідачем при проведенні виконавчих дій не було допущено порушень Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач діяв з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 22 травня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. ст.160, 195,196,198,200,205,206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі №2а/0470/1216/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 17 червня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна