Рішення № 31986678, 20.06.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.2013Справа № 901/1202/13за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ, 01001)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Керчгаз» (вул.Чкалова, 151, м.Керч, АРК, 98300)

про стягнення 5424,41грн.

Суддя Доброрез І.О.

Представники:

від позивача - Пількевич В.В., довіреність №14-60 від 22.03.2013, головний юрисконсульт;

від відповідача 1- Бєлоусова І.Е., довіреність № 8/20 від 08.01.2013, представник; Огнєва Л.В; довіреність № 8/21; від 08.01.2013, начальник юридичного відділу;

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Керчгаз» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2053,00грн., три відсотки річних у розмірі 548,33 грн. та пені у розмірі 2823,08 грн. за несвоєчасну оплату за спожитий за договором №578-1 від 31.01.2011 природний газ.

Відповідач з позовом не погоджується, вважає, що нарахування неустойки не відповідає п.7.7 договору, а також позивачем пропущено строк позовної давності. Крім того, заперечує проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

До суду 22.05.2013 року надійшло пояснення від позивача, в якому він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24.05.2013 представник надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву, зазначає, що позивач невірно визначив дату, з якої має нараховуватися пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені та у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2013 надав суду пояснення по суті спору, в яких вказує, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені.

Представник відповідача також в судове засідання з'явився, проти позову заперечував за мотивами, викладеним у відзиві та доповненнях до відзиву.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав.

Відповідач також забезпечив явку свого представника, який надав контррозрахунок

пені та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши надані докази, суд

встановив:

31 січня 2011 року між сторонами у справі укладено договір №578-1 купівлі-продажу природного газу, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався у 2011 році поставити відповідачеві природний газ, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному у п.2.1 цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ в обсязі 42,0 тис.куб.м.

Пунктом 3.5 договору сторони визначили, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірника акту приймання-передачі газу, підписаних та скріплених печаткою покупця, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Розділом 6 договору передбачений порядок та умови проведення розрахунків, відповідно до якого оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м, природного газу становить 2282,00грн., без урахування податку на додану вартість; збору у вигляді

цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами 108,20 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 2 435,84 грн., крім того ПДВ - 20%, всього ПДВ- 2 923,01 грн.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2011 і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включено, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди, якими змінювалася вартість газу, що є предметом договору, обсяг газу, що поставляється та строк дії договору (а.с. 16-23).

На виконання умов договору та додаткових угод до нього, протягом січня - березня, жовтня - грудня 2011 року - січня-березня 2012 року позивач передав у власність відповідачеві природний газ на загальну суму 305421,57грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 24-32).

Однак, у порушення умов договору розрахунки за поставлений природний газ проводились відповідачем несвоєчасно.

Викладене з'явилося підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття його товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У статті 599 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2053,00грн., 3% річних у розмірі 548,33 грн. та пеню у розмірі 2823,08 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 2053,00 грн. інфляційних втрат, що нараховані за безперервний період, але за окремими актами з 16 січня 2011 року по 15 травня 2012 року.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних витрат було визначено невірні періоди нарахування.

Так, позивач при розрахунку початком періоду нарахування інфляційних витрат окремо за кожним актом визначив 16 число місяця поставки газу, тоді як відповідно до пункту 6.1 договору відповідач мав оплатити природний газ - до 14 числа наступного місяця, а отже період, вказаний відповідачем, не є простроченим.

Вивчивши періоди прострочення відповідачем платежів, суд прийшов до висновку, що стягненню підлягають інфляційні витрати на суму 776,36грн. за лютий-березень 2011 року з огляду на наступне.

Позивачем нараховані штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати за поставлений протягом січня-березня, жовтня -грудня 2011 року, січня-березня 2012 року природний газ. Оскільки чинним законодавством, а саме статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено одночасне нарахування відсотків річних та інфляційне відшкодування за весь час прострочення, суд при розрахунку інфляційного відшкодування виходить з розрахунку, здійсненого позивачем для нарахування 3% річних.

Як вбачається з вказаного розрахунку, періоди прострочення платежів у березні, квітні, листопаді, грудні 2011 року та січні, лютому, березні, квітні 2012 року становлять менше місяцю та тільки за зобов'язаннями січня 2011 року кількість днів прострочення склала 53 дні.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 лютого 2012 року по справі №5021/1596/2011.

Таким чином, суд приходить до висновку, що інфляційні витрати підлягають нарахуванню за прострочення зобов'язання січня 2011 року на суму боргу 33754,90грн. за період лютий-березень 2011 року, виходячи з розрахунку:

(33754,90грн. х 100,9 :100) - 33754,90грн. = 303,79грн.

(33754,90грн. х 101,4:100) - 33754,90 грн. = 472,59грн.

Всього сума інфляційного відшкодування складає 776,36грн та підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, у стягненні 1276,64грн. інфляційних втрат суд у позові відмовляє.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 548,33 грн., нарахованих на суму заборгованості.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем та контррозрахунок, здійснений відповідачем, та встановлено, що позивачем за усіма актами невірно визначено початок періоду прострочення. Так, позивачем здійснено нарахування процентів включаючи день, до якого відповідач мав оплатити природний газ - до 14 числа наступного місяця (п.6.1 договору).

Таким чином, при перерахунку 3 % річних за вірними періодами окремо за кожним актом, судом встановлено, що сума 3 % річних дорівнює 523,58 грн., яке це розраховане відповідачем, а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача. В стягненні 3% річних в сумі 24,75 грн. слід відмовити.

Крім того, на підставі пункту 7.2 договору позивач просить суд стягнути з відповідача 2823,08 грн. пені, нарахованої ним окремо за кожним актом приймання - передачі, за ті ж самі періоди, що й нараховано 3% річних.

Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського кодексу України.

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки п.6.1 договору передбачений порядок та умови проведення розрахунків, відповідно до якого оплата за газ проводиться покупцем в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, то суд погоджується контррозрахунком пені, зробленим відповідачем за період з 15.02.2011 по 15.04.2012 окремо по кожному акту на загальну суму 2694,14грн.

Таким чином, нарахуванням пені здійснено відповідно до п.6 ст.232 ГК України.

Розмір пені за вказаний період дорівнює 2694,14грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача. В стягненні 128,94 грн. пені слід відмовити.

Суд не погоджується з доводами відповідача, стосовно пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Виходячи з положень ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (стаття 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно п. 10.6 договору сторони домовились, що строк позовної давності по цьому договору та стягненню неустойки встановлюється тривалістю 3 (три) роки.

Поняття неустойки передбачено у ст. 549 Цивільного кодексу України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що спеціальний строк позовної давності для стягнення неустойки, передбачений саме Цивільним кодексом України (ст. 258), який сторони і збільшили в п. 10.6 договору, що повністю відповідає положенню ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Таким чином, суд зазначає, що строк позовної давності для вимог про нарахування пені не є пропущеним.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір суд покладає на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Повне рішення складене 21.06.2013.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Керчгаз» (вул.Чкалова, 151, м.Керч, АРК, 98300; п/р 26004013893500 у АКІБ «Укрсиббанк», м.Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 03348130) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ, 01001; р/р 26001601004109 в ПАТ «Промінвестбанк», м.Київ, МФО 300012, ідентифікаційний код 20077720) 776,36грн. інфляційних втрат, 523,58 грн. 3% річних, 2694,14 грн. пені та 1266,84 грн. витрат з оплати судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 1276,64грн., 3% річних в сумі 24,75 грн. та 128,94 грн. пені у позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.О. Доброрез