Постанова № 31986634, 20.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 907/98/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівФролової Г.М., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Гофротара-Закарпаття" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.04.13у справі№ 907/98/13-г Господарського суду Закарпатської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Гофротара-Закарпаття" простягнення 227 326,58 грн. Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак - Україна" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Гофротара - Закарпаття" про стягнення заборгованості в сумі 227 326,58 грн. з якої: 217 049,41 грн. основного боргу, 8 401,88 грн. пені та 1 875,29 грн. 3 % річних. В обґрунтування заявленого позову позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки від 18.05.12 № 180512/01 щодо оплати отриманого товару. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 530, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 199 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.02.13, ухваленим суддею Русняк В.С., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності заборгованості відповідача за отриманий згідно з договором поставки товар. При цьому суд керувався приписами статей 526, 530, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гнатюк Г.М. - головуючого, Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л., постановою від 04.04.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Гофротара - Закарпаття" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на безпідставне відхилення апеляційним судом клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору у іншій господарській справі щодо визнання договору поставки недійсним. При цьому скаржник посилається на порушення судом приписів статей 32, 79, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак - Україна" судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 20.06.13, яке залишається колегію суддів без задоволення через обмеженість строків розгляду касаційної скарги, крім того колегія суддів зауважує, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.05.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунапак - Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельним підприємством "Гофротара - Закарпаття" (покупцем) укладено договір поставки №180512/01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця гофрокартонну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Згідно з пунктом 3 договору ціни на товар погоджуються сторонами окремо на кожну партію поставки та встановлюються у гривнях у письмово погоджених ними специфікаціях та зазначаються у рахунках-фактурах та накладних Постачальника. Покупець зобов'язаний здійснити післяоплату за поставлений товар у розмірі 100 % вартості даної партії протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника. При цьому відповідно до пункту 5.2. договору за порушення термінів оплати кожної конкретної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого але не оплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Також судами встановлено, що на виконання умов договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак - Україна" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельним підприємством "Гофротара - Закарпаття" отримало товар на загальну суму 220 888,44 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 831 від 20.08.12, № 858 від 27.08.12, № 855 від 28.08.12, № 875 від 30.08.12, № 893 від 10.09.12, № 979 від 14.09.12, № 983 від 14.09.12, № 1196 від 29.10.12, № 1263 від 09.11.12. Установлено судами і те, що оплату за поставлений товар відповідачем проведено частково, внаслідок чого станом на 28.01.13 у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 217 049,41 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак - Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Гофротара - Закарпаття" про стягнення 217 049,41 грн. боргу, 8 401,88 грн. пені та 1 875,29 грн. 3 % річних. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, зокрема, з урахуванням, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Установивши факт невиконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого за договором товару, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми боргу, річних та пені. Довід скаржника про порушення апеляційним судом вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу України через незупинення провадження у справі, не може бути підставою для скасування судових рішень, виходячи з того, що предметом доведення у даній справі є встановлення обставин щодо виконання чи невиконання сторонами зобов'язань за договором поставки, наявність спору про недійсність договору поставки, не перешкоджає судові самостійно надати оцінку умовам цього договору та встановити обставини, що входять до предмету доказування у цій справі. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк не спростовують установленого господарськими судами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Гофротара-Закарпаття" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.13 у справі Господарського суду Закарпатської області № 907/98/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Г. Фролова

В. Швець