Ухвала суду № 31986547, 20.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 червня 2013 року Справа № 5006/23/14-62/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В., (доповідач) Акулова Н.В., Євсіков О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року

у справі № 5006/23/14-62/2012 господарського суду Донецької області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Краматорське автотранспортне підприємство 11410", м. Краматорськ

до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, м. Донецьк

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2013 року у справі № 5006/23/14-62/2012 відмовлено в задоволені позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року вказане рішення господарського суду Донецької області скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, Головне управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року у справі № 5006/23/14-62/2012.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, дослідивши касаційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року у справі № 5006/23/14-62/2012, вважає її такою, що не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до частини першої статті 1111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України господарському суду необхідно враховувати, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів можна вважати розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо).

Скаржником до касаційної скарги на підтвердження доказів направлення скарги позивачу та відповідачу у справі надано ксерокопію описів вкладення та поштових чеків від 30.04.2013 року.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

На останньому аркуші касаційної скарги в розділі додатки до касаційної скарги в пункті один, скаржник зазначив - квитанція про сплату судового збору на 1 аркуші.

Згідно листа Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві від 07.02.2012 року № 06-08/512-1512 реквізитами для сплати судового збору зі скарг у справах, які розглядаються у Вищому господарському суді України є: одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві; рахунок: 31211254700007; ЄДРПОУ: 38004897; МФО: 820019; код платежу за бюджетною класифікацією: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)"; символ звітності: 254.

Надана скаржником квитанція № 3298239 від 30.04.2013 року зазначеним вимогам не відповідає, оскільки неправильно зазначені реквізити.

Крім того, у вказаній квитанції в графі призначення платежу зазначено: "Комісія за прийняті платежі від населення".

Таким чином, надана скаржником квитанція № 3298239 від 30.04.2013 року не є належним доказом про сплату судового збору за подання касаційної скарги Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року у справі № 5006/23/14-62/2012

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин касаційна скарга Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 86, 111, п. 3, 4 ст. 111-3 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року у справі № 5006/23/14-62/2012 повернути скаржнику.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Н.В. Акулова

Суддя О.О. Євсіков