Постанова № 31986526, 19.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 905/1057/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційних скаргКП "Донецькміськводоканал" та ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013 у справігосподарського суду Донецької областіза позовомКП "Донецькміськводоканал"доККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"прозобов'язання прийняти спірні пункти договору та додатки до нього в редакції позивача,в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2013 р. позов задоволено частково врегульовано розбіжності між сторонами при укладенні договору №1520 про водопостачання і прийому господарсько-побутових стоків від 01.01.2013 року, виклавши його пункти в наступній редакції:

- пункт 4.2 договору в редакції відповідача - "Об'єм поданої споживачу питної води визначається за приборами обліку, встановленими на межі балансової приналежності мереж водоканалу і споживача (в приміщеннях, які безпосередньо знаходяться за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу). Водоспоживання без засобів обліку забороняється";

- пункт 4.4 договору в наступній редакції - "В точках підключення до мереж водоканалу споживач зобов'язаний за свій рахунок встановити прибори обліку у відповідності з технічними умовами, які видаються водоканалом. Прибори обліку повинні відповідати додатку № 1 до Технічного регламенту істотних вимог до засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2009р. № 332 (далі - Регламент). Приймання в експлуатацію прибору обліку і його реєстрація здійснюються представником водоканалу з оформленням відповідного акту";

- пункт 4.5. договору в редакції позивача: - "Строк служби приборів обліку складає не більше 12 років, з моменту прийняття в експлуатацію. По закінченню строку служби прибори обліку підлягають негайній заміні на нові (класу точності С)". Проведено розподіл судових витрат.

Постановою від 23.04.13 Донецького апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, КП "Донецькміськводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати в частині п.4.2 договору, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" також звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині спірних пунктів 4.4 та 4.5 договору, прийняти нове рішення, яким вказані пункти виключити з договору.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційні скарги залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, позивачем в порядку ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та ст. 179 ГК України направлено на адресу відповідача підписаний проект договору №1520 про водопостачання і прийом господарсько-побутових стоків від 01.01.2013 року, який було підписано останнім з протоколом розбіжностей, зокрема, щодо пунктів 2.2, 2.3, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 5.1, 5.2, 5.3, 6.5, 6.6, 6.7, 7.2.1, 7.2.2, 7.2.7, 7.3.4, 7.3.6, 8.4, 9.1, 10.4 договору та додатками №№ 1-7 до нього, та повернуто його позивачу супровідним листом № 236 від 11.01.2013 р.

Під час врегулювання розбіжностей сторони узгодили редакції пунктів 2.3 (позивач заявляє його як неузгоджений), 4.3, 6.5, 6.7, 7.2.1, 9.1, 10.4. Таким чином, неузгодженими залишилися пункти 2.2 (який позивач узгодити не просить), 4.2, 4.4, 4.5, 4.6, 5.1, 5.2, 5.3, 6.6, 7.2.2, 7.2.7, 7.3.4, 7.3.6, 8.4 договору та додатки №№ 1-6 до нього.

Позивач, отримавши згаданий протокол розбіжностей, не погодився із запропонованою відповідачем редакцією договору, що і стало підставою для звернення з позовом у даній справі.

12.03.2013 р. після переговорів керівників і спеціалістів підприємств сторони надали уточнення щодо протоколу розбіжностей, в наслідок чого залишились неврегульованими пункти 4.2, 4.4 і 4.5 договору.

Спіні пункти договору знаходяться у розділі 4, яким встановлено порядок подачі та облік кількості води.

Зокрема, п. 4.2 договору стосується місця встановлення приборів обліку води, яка поставляється позивачем на котельну відповідача, який після нагріву в подальшому продає (поставляє) воду споживачам будинків.

Позивач як водопостачальник, пропонував викласти цей пункт у наступній редакції: "Об'єм поданої споживачу питної води визначається за приборами обліку, встановленими на межі балансової приналежності мереж водоканалу і споживача (до зовнішньої сторони будівлі). Водоспоживання без засобів обліку забороняється". Тобто, позивач наполягає на переобладнанні всіх приборів обліку водопостачання, оскільки останні встановлені за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу, а тому він не в змозі за своєю ініціативою перевіряти роботу приборів обліку.

Відповідачем в свою чергу було запропоновано наступну редакцію цього пункту: "Об'єм поданої споживачу питної води визначається за приборами обліку, встановленими на межі балансової приналежності мереж водоканалу і споживача (в приміщеннях, які безпосередньо знаходяться за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу). Водоспоживання без засобів обліку забороняється". При цьому відповідач послався на те, що межею розмежування водопровідних мереж котельних і тепло пунктів являється зовнішній обріз будівлі. Водопровідні мережі до об'єктів водопостачання, які належать споживачу, до зовнішнього обрізу будівлі знаходяться на балансі "Водоканалу" і обслуговуються його силами. Каналізаційні мережі від об'єктів водоспоживання, які належать "Споживачу" і до першого від будинку колодязя, який знаходиться на балансі споживача, обслуговуються його силами і засобами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку правомірно взято до уваги положення п. 1.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, яким передбачено, що водопровідні вводи до об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади, та розподільчі мережі холодного водопостачання від них до зовнішнього зрізу будівель експлуатують виробники, яким у даному випадку є позивач, КП "Донецькміськводоканал".

Пунктом 5.2 вказаних Правил встановлено, що вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Отже Правилами передбачено можливість розташування вузлів обліку за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу лише за згодою виробника.

При цьому судами враховано, що лічильники вже встановлено відповідачем на внутрішній стороні котельної, що допустимо Правилами № 190, а відтак, потреби у переобладнані і переустановці вузлів обліку на іншу (до зовнішньої сторони котельної) сторону з врахуванням також і п.п. 5.15 - 5.18 Правил № 190, якими передбачено, що повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок. У разі виникнення у споживача обґрунтованих сумнівів щодо правильності показів засобу обліку він може звернутися до виробника або спеціалізованої організації з заявою про його позачергову повірку. У разі порушення цілісності пломб на засобах обліку, а також на їх з'єднувальних частинах, накладених представником виробника, виявлення фактів штучного впливу на роботу засобів обліку виробник має право вимагати від споживача проведення позачергової їх повірки до закінчення встановленого для них міжповірочного інтервалу з метою контролю правильності їх показів. У таких випадках позачергова повірка засобів обліку виконується за рахунок теж споживача. Саме споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрати води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

З огляду на зазначене вище, обґрунтованим є висновок судів про викладення п. 4.2 договору в редакції відповідача за недоведеністю позивачем факту відсутності узгодження сторонами межі балансової належності і необхідності переустановлення лічильників водопостачання.

Відповідно до п. 4.4 договору у редакції позивача "В точках підключення до мереж водоканалу споживач зобов'язаний за свій рахунок встановити прибори обліку у відповідності з технічними умовами, які видаються водоканалом. Прибори обліку повинні відповідати додатку № 1 до Технічного регламенту істотних вимог до засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2009р. № 332 (далі - Регламент). У випадку невідповідності приладу обліку вимогам регламенту показники таких приладів обліку не враховуються, розрахунок здійснюється як за без облікове водоспоживання згідно п.3.3, 3.4 Правил. Приймання в експлуатацію прибору обліку і його реєстрація здійснюються представником водоканалу з оформленням відповідного акту".

Відповідач наполягав на виключенні зазначеного вище пункту договору з посиланням на те, що згідно п. 2 Технічного регламенту, затвердженого постановою КМ України № 332 від 08.04.2009р. його вимоги обов'язкові для виконання особами, які перелічені в цьому пункті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій у цьому зв'язку правомірно враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009р. N 332 "Про затвердження Технічного регламенту щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки" ( зі змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 28.12.2011р. N 1390), затверджено Технічний регламент, який визначає суттєві вимоги до засобів вимірювальної техніки та проведення оцінки відповідності зазначених засобів та їх складових частин, плану заходів з його застосування, які являються обов'язковими для виконання наступними особами: підприємствами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять господарську діяльність з розроблення, виробництва, ремонту, продажу і прокату засобів вимірювальної техніки; уповноваженими закордонними виробниками, особами-резидентами або уповноваженими особами, які відповідають за введення засобів вимірювальної техніки в обіг; органами, що мають документальне підтвердження необхідного рівня компетентності (отримали уповноваження у державній метрологічній системі проводити державні випробування і повірку засобів вимірювальної техніки) та призначені відповідно до вимог законодавства; державними інспекторами з метрологічного нагляду.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за невідповідність Технічному регламенту істотних вимог до засобів вимірювальної техніки, придбаних і встановлених приборів споживач не повинен нести відповідальність, оскільки він не є спеціалістом в області метрології, а на обидві сторони покладається обов'язок приймання в експлуатацію приборів обліку з оформленням акту приймання, а відтак вмотивованим є висновок судів про виключення з тексту п.4.4. договору третього речення в редакції позивача, оскільки виконання умов Технічного регламенту не є обов'язковим для сторін спору.

Пунктом 4.5 договору в редакції позивача передбачено: "Строк служби приборів обліку складає не більше 12 років, з моменту прийняття в експлуатацію. По закінченню строку служби прибори обліку підлягають негайній заміні на нові (класу точності С)".

Відповідач просив виключити зазначений пункт з посиланням на те, що позивачем не надано жодного обґрунтування своєї пропозиції.

Суди попередніх інстанцій в даному випадку правомірно врахувавши той факт, що спірний п.4.5 договору відповідає пункту 10 Додатку № 1 "Вимоги до лічильників води" до Технічного регламенту, а також п. 5.1 Правил № 190, дійшли правомірного висновку, що останній підлягає викладенню саме у такій редакції.

З огляду на вказане вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги залишити без задоволення.

Постанову від 23.04.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/1057/13-г залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.