Рішення № 31985980, 13.06.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/1421/13-ц

13.06.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.,

при секретарі - Кульневій С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим, ОСОБА_3 про визнання публічних торгів недійсними та визнання права на проживання і користування квартирою, треті особи - Філія 01 ПП «Нива-В.Ш.», ОСОБА_4, Служба по справах дітей виконавчого комітету Сімферопольської міської ради,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального ВДВС СМУЮ АРК, ОСОБА_3 про визнання публічних торгів недійсними і визнання права на проживання і користування квартирою АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є донькою ОСОБА_5, якій на праві власності належала вказана квартира. Дана квартира була продана с публічних торгів 11.05.2012 року. В цій квартирі з 23.04.2009 року по теперішній час прописана позивач, яка 05.02.2011 року уклала шлюб з ОСОБА_6, та взяла прізвище «ОСОБА_1». ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народився син - ОСОБА_7, якому станом на момент звернення до суду виповнилося півтора року, і запис про реєстрацію його у вказаній квартирі внесений у домову книгу. 27.07.2012 року позивач від своєї матері ОСОБА_5 дізналася про продаж зазначеної квартири з публічних торгів Центральним ВДВС СМУЮ АРК. Власником квартири стала ОСОБА_3

До теперішнього часу у провадженні державного виконавця Центрального ВДВС Трофименко Д.П. знаходиться зведене виконавче провадження: за виконавчим листом №2-3707/10 від 27.05.2010р. про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитом, витрат на оплату судового збору, суми ІТЗ і всього на загальну суму 238008,29 грн., шляхом звернення стягнення на предмет застави - дану квартиру. При нестачі суми після реалізації предмета застави, для повного задоволення вимог Банку стягнути недостаючу суму за рахунок іншого майна ОСОБА_5 А також, виконавчий лист №2-3734/10 від 13.08.2010 року, виданий Центральним районним судом м. Сімферополя про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_9 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором, витрат на оплату судового збору і всього на загальну суму 110082,75 грн. Звернути стягнення на заставне майно - дану квартиру. При нестачі суми після реалізації предмета застави, для повного задоволення вимог Банку стягнути недостаючу суму за рахунок іншого майна ОСОБА_5

10.01.2011р. старшим державним виконавцем Центрального ВДВС Трофименко Д.П. відкрите провадження за виконавчим листом №2-3707/10, виданим 23.07.2010р. Центральним районним судом м. Сімферополя. Як вказує позивач, на цей момент вона проживала та була прописана у даній квартирі, про що матір'ю позивача неодноразово повідомлялося державному виконавцю. При цьому, на цей момент позивач знаходилася на 7-му місяці вагітності, про що також повідомлялося державному виконавцю та він бачив позивача у квартирі при проведенні виконавчих дій. Позивач також вказує на обов'язок державного виконавця встановити, чи є малолітні та неповнолітні діти, які мають право користуватися нерухомим майном за Законом. Крім того, на момент укладення договору іпотеки від 13.07.2008р. з ПАТ «Укрсиббанк», позивач була неповнолітньою, що не було враховано при укладенні даного Договору. 16.11.2011р. на момент відправки держвиконавцем матері позивача повідомлення про проведення експертної оцінки арештованого майна, сину позивача виповнилося коло 4 місяців, про що повідомлено держвиконавцю, але він скрив цей факт. І не звернувся до органу та піклування для отримання дозволу на відчуження нерухомого майна, оскільки дитина, за Законом, має право на проживання і користування квартирою. А держвиконавець направив пакет документів на реалізацію з публічних торгів вищезазначеної квартири, порушивши права позивача та її дитини на житло.

02.04.2012р. вступив у законну силу Наказ МЮУ №512/5 від 02.04.2012р. «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», відповідно до п.4.5.9 якої, у випадку передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органу опіки та піклування. Станом на 02.04.2012 року держвиконавець направив матері позивача повідомлення, що торги квартири не відбулися з причини відсутності потенціальних покупців. Замість отримати вказаний дозвіл органу опіки та піклування, держвиконавець 06.04.2012р. виносить Акт про уцінку квартири і направляє його торговельній організації для подальшого продажу квартири. Ці дії, як вказує позивач, призвели до порушення її прав та прав її сина, які мали право на користування та проживання в даній квартирі.

Відповідач же ОСОБА_3 неправомірно за допомогою своїх представників, які дзвонять позивачу за телефоном і приходять до даної квартири, перешкоджають позивачу у здійсненні права на користування жилим приміщенням квартири, вимагають її виселення зі вказаної квартири, без пред'явлення рішення суду про виселення.

У звязку з чим, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Представник позивача за довіреністю - ОСОБА_10 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, однак, з виключенням з прохальної частини вимоги щодо визнання за позивачем та її дитиною права на «проживання» у квартирі, залишивши вимогу про визнання права «користування» нею. Пояснив, що перша позовна вимога про визнання недійсними публічних торгів адресована саме відповідачу Центральному ВДВС, оскільки саме дії держвиконавця тягнуть недійсність публічних торгів нерухомого майна. Щодо іншої позовної вимоги про визнання за позивачем та її дитиною право користування квартирою, то вона адресована до відповідача ОСОБА_3, яка протиправно вимагає виселення позивача та її дитини з квартири. Як пояснив представник, за даними фактами позивач неодноразово зверталася до правоохоронних органів.

Представник відповідача Центрального ВДВС СМУЮ АРК за довіреністю - державний виконавець Трофименко Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та безпідставними. Пояснив, що по-перше, боржник ОСОБА_5 не доводила до його відома відомості про прописку та проживання у квартирі інших осіб та дитини, заяв про це не писала, про зупинення виконавчого провадження із заявою не зверталася. Щодо отримання дозволу органу опіки та піклування на продаж квартири, то вона була передана на реалізацію ще у лютому 2012 року, тобто, до вступу в дію Інструкції, на яку посилається позивач. Повторної передачі майна на реалізацію не було. Уцінка майна - це не передача майна на реалізацію. Реалізація ж майна розпочалася вже у лютому 2012 року шляхом укладення Договору з торговельною організацією. Саме при укладенні цього Договору майно вже було передано для реалізації.

Представник відповідача за довіреністю - Котлярова М.А. у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Пояснила, що ОСОБА_3 на даний час є власником зазначеної квартири. Ніяких протиправних дій стосовно позивача відповідач не здійснювала, про звернення позивача із заявою до міліції їй та її довірителю нічого не відомо.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради за довіреністю - Курова О.В. у судовому засіданні, діючи виключно в інтересах малолітньої дитини - сина позивача, вважала, що позов підлягає задоволенню.

Представник третьої особи - філіалу 01 ПП «Нива - В.Ш.» в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, направили до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Третя особа у справі - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не сповістила. Клопотань про відкладення справи слуханням, також від неї не надійшло.

Вислухавши представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК з 2011 року знаходиться низка виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, у тому числі, виконавчий лист №2-3707/10, виданий 23.07.2010р. Центральним районним судом м. Сімферополя, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом, витрат на оплату судового збору, суми ІТЗ і всього на загальну суму 238008,29 грн., шляхом звернення стягнення на предмет застави - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, належної на праві власності в цілому боржникові. При недостатності суми після реалізації предмета застави, для повного задоволення вимог Банку стягнути недостатню суму за рахунок іншого майна ОСОБА_5 (а.с.9, 28-30, 31-33).

Постанова про відкриття провадження за цим виконавчим документом була винесена державним виконавцем Трофименко Д.П. 10.01.2011р., а 12.04.2011р. державним виконавцем було проведено опис та арешт даної квартири (а.с.32).

Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено договір.

Таким чином, відповідно до вимог ст.62 ЗУ «Про виконавче провадження», після експертної оцінки квартири, відповідно до договору від 09.02.2012 року між Центральним ВДВС СМУЮ АРК та Філією 01 «Нива - В.Ш.», вказану квартиру передано на реалізацію.

Однак, як встановлено судом, з причини відсутності потенційних покупців, прилюдні торги не відбулися, у зв'язку з чим, 06.04.2012р. була проведена уцінка цього майна, після чого квартира була виставлена на прилюдних торгах по реалізації арештованого нерухомого майна, які були проведені 11.05.2012 року. Переможцем торгів, відповідно до протоколу проведення аукціону від 11.05.2012р. стала ОСОБА_3 (а.с.10).

Як встановлено судом, і не оспорювалося учасниками процесу, позивач у справі ОСОБА_1 не є стороною у даному виконавчому провадженні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними публічних торгів квартири 11.05.2012 року, суд виходить з необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Так, судом встановлено, що боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_5 до продажу на торгах квартири із заявою про наявність у спірній квартирі інших зареєстрованих осіб або малолітніх дітей - не зверталася.

Доводи позивача щодо того, що держвиконавець при здійсненні опису й арешту майна боржника бачив у квартирі вагітного позивача, а згодом, й її дитину, у зв'язку з чим, повинен був це врахувати або зупинити з цього приводу виконавче провадження, суд вважає неспроможними.

Так, по-перше, звернення стягнення на квартиру було ухвалено судом. По-друге, що не оспорював в судовому засіданні представник позивача, боржник ОСОБА_5 не ставила до відома державного виконавця про наявність цих обставин офіційним шляхом, з підтвердженням цих фактів документами, із заявою про зупинення виконавчого провадження не зверталася. Позивач з такими заявами також до державного виконавця не зверталася. Саме по собі перебування або присутність фізичних осіб у квартирі, на яку звернуто стягнення за кредитним договором, при опису та арешті квартири і майна в ній, осіб, які не є стороною виконавчого провадження, не створюють для державного виконавця певних обов'язків з приводу обов'язкової необхідності встановлення даних про цих осіб або їх стану (наприклад, вагітності), наявності дітей. Доказів того, що державному виконавцю були надані такі дані з документальним підтвердженням, а він їх проігнорував, - суду не надано.

Доводи позивача про те, що на момент укладення іпотечного договору з Банком, де предметом іпотеки є квартира, вона була неповнолітньою та при укладенні договору не було отримано відповідного дозволу органу опіки та піклування, суд вважає неспроможними, адже це не відноситься до предмету спору у справі.

При цьому, позивач такими висловлюваннями ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення про звернення стягнення на квартиру, але, законність та обґрунтованість судового рішення може бути перевірена лише судом вищестоящої інстанції. Судове рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 27.05.2010 року набрало законної сили, не є скасованим, у зв'язку з чим, відповідно до ст.124 Конституції України, підлягає обов'язковому виконанню всіма органами та особами на території України.

Доводи позивача про те, що продажем квартири порушені права позивача та її дитини на користування житлом, суд вважає неспроможними з тих підстав, що ці права є не самостійними, а є похідними від права власності на квартиру ОСОБА_5 Адже, відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Тому, суд не погоджується з тим, що продажем квартири боржника порушені права позивача. Крім того, представник позивача не оспорював в судовому засіданні, що позивач була зареєстрована у даній квартирі у 2009 році, тобто, коли квартира за укладеним її матірю у 2008 році договором іпотеки вже отримала статус іпотечної.

Також суд враховує, що, судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки було прийнято судом у 2010 році, і на цей час позивач вже була зареєстрована у квартирі, однак, судове рішення набрало законної сили та за цією обставиною скасовано не було.

Щодо порушення прав дитини позивача, то суд вважає, що продажем квартири ОСОБА_5 з торгів, на виконання судового рішення, права дитини на житло не порушені.

Так, по-перше, згідно з ч.2 ст. 59 СК України, при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним. Таким чином, саме на батьків законом покладено відповідальність за долю дитини. Спірна ж квартира позивачу не належить, і вона знала про це, як мінімум, з моменту реєстрації в ній у 2009 році.

По-друге, як вбачається представлених суду документів, у дитини позивача є батько, який, наряду з позивачем, повинен піклуватися про дитину, забезпечення її права на житло, у тому числі, за місцем своєї реєстрації, адже, відповідно до ст.29 ЦК України, місцем проживання дитини до 10 років є місце проживання його батьків або одного з них.

По-третє, щодо доводів позивача про порушення державним виконавцем норм чинного законодавства неотриманням дозволу органу опіки та піклування на реалізацію квартири з торгів, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Дійсно, відповідно до п.4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., на яку посилається позивач, передбачається, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.

Однак, вступила в дію ця Інструкція лише з 17.04.2012 року, а не з 02.04.2012р., як зазначено у позові.

При цьому, як вже було встановлено судом, передача державним виконавцем вказаної квартири на реалізацію мало місце ще у лютому 2012 року, коли такого дозволу органу опіки та піклування не вимагалося. Тобто, сама дія «передачі майна на реалізацію» відбулася ще у лютому 2012 році.

Уцінка ж у подальшому такого майна та призначення спеціальною торгівельною організацією повторних торгів - не тягне за собою повторного укладення договору між ними і передачі майна.

Це підтверджується також і тим, що в наступному пункті зазначеної Інструкції чітко прописано, що уцінка майна державним виконавцем провадиться в 10-денний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення строку реалізації майна на комісійних умовах. Про проведення уцінки майна державним виконавцем складається акт. Про проведення уцінки майна та її результати державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після її проведення повідомляє спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію майна.

Таким чином, при проведенні дії «уцінка майна» державним виконавцем не вимагається отримання дозволу органу опіки та піклування. При цьому, треба зазначити, що й уцінка квартири боржника провадилася 06.04.2012 року, тобто, коли зазначена Інструкція ще не увійшла в дію.

Викладене було зрозуміло пояснено державним виконавцем Трофименко Д.В. у суді, і з такою позицією погоджується суд. Однак, представник позивача пояснив, що треба розуміти п.4.5.9. зазначеної Інструкції як обов'язок державного виконавця, впритул до дня публічних торгів майна спеціалізованою торгівельною організацією, тобто, у даному випадку, до 11.05.2012р., зупинити такі дії та отримати такий дозвіл. Коли вказана Інструкція почала діяти, державний виконавець повинен був запинити всі дії та звернутися за таким дозволом. Однак, суд вважає такі доводи представника неспроможними, адже, суд погоджується з тим, що передача майна у сенсі вказаного пункту Інструкції, розуміється саме як укладення договору зі спеціальною торгівельною організацію. Адже після цього майно реалізується, «продається». Разом з цим, суд ще раз наголошує, що ні позивачем, ні боржником у виконавчому провадженні державному виконавцю не було повідомлено про порушення прав дитини реалізацією спірної квартири. Адже жодного такого доказу з боку позивача або її представника суду надано не було.

Також, відмовляючи у визнанні недійсними публічних торгів зазначеної квартири, суд виходить з того, що умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., (Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5), а також Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року N 42/5. Аналіз положень цього Закону та Інструкцій свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення аукціонів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна, як його продаж на аукціоні, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (стаття 62 Закону та пункти 5.11, 5.12 Інструкції N74/5). Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення аукціону, у тому числі, щодо визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії державного виконавця (в тому числі пов'язані з оцінкою майна) у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення аукціону, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсними.

Боржник ОСОБА_5 вже оскаржувала недійсність публічних торгів своєї квартири, дії державного виконавця з аналогічних підстав, але ухвалою суду від 17.11.2012 року у задоволенні скарги ОСОБА_5 було відмовлено, на теперішній час цю ухвалу апеляційною інстанцію залишено без змін. Даний факт підтвердив в судовому засіданні представник позивача.

Позивач же, як особа, яка не є стороною виконавчого провадження, але, права якої, як вона вказує, зачіпаються (порушуються) неправомірними діями державного виконавця, до суду з відповідним позовом у порядку КАС України не зверталася, незважаючи на те, що дізналася про порушення своїх прав та прав своєї дитини публічними торгами, а отже, діями державного виконавця, вже у липні 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, які заявлені безпосередньо до відповідача ОСОБА_3, суд виходить з їх необґрунтованості.

Так, відповідно до ст.60 ЦПК України, особа яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У ході судового розгляду справи представником позивача суду не представлено жодного достовірного та належного доказу протиправних дій відповідача ОСОБА_3 відносно позивача. Хоча представник і посилався на начебто наявність постанов правоохоронних органів з цього приводу за заявами позивача, однак, суду їх не надав.

Крім того, суд враховує, що на даний час власником спірної квартири є саме ОСОБА_3, право власності якої на майно охороняється законом та, відповідно до ст.321 ЦК України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмеженим у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. ОСОБА_3, як власник певного майна, має право вимагати від інших осіб усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, адже це право, за своєю правовою природою, є абсолютним.

Належних та достовірних доказів того, що ОСОБА_3, захищаючи своє право власності на квартиру діяла чи діє по відношенню до позивача протиправно, незаконно, суду не надано. У зв'язку з чим, у задоволенні цих позовних вимог суд відмовляє.

На підставі викладеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 19, 41, 47, 124 Конституції України, ст.ст. 38, 39, 41, 42, 43, 45 Закону Україні «Про іпотеку», ст. ст. 6, 16, 591 ЦК України, ст. ст. 11, 62 ЗУ «Про виконавче провадження», 02.04.2012р., п.4.5.9. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2013р., Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим, ОСОБА_3 про визнання публічних торгів недійсними та визнання права на проживання і користування квартирою, треті особи - Філія 01 ПП «Нива-В.Ш.», ОСОБА_4, Служба по справах дітей виконавчого комітету Сімферопольської міської ради - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. В. Кучеренко