Рішення № 31985572, 13.06.2013, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/391/13-ц

Провадження №2/603/132/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

при секретарі Пшеничняк В.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення 31569,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі-Позивач) звернулося до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 (далі-Відповідач 1), ОСОБА_2 (далі-Відповідач 2) про стягнення 31569,77 грн., що за офіційним курсом НБУ становить 3951,16 дол. США, з яких 1484,14 дол. США заборгованості по поверненню кредиту, 1162,45 дол. США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 1304,57 дол. США пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що погашення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснювалась відповідачем ОСОБА_3 з порушенням умов кредитного договору № 12/06/05МБ-01 від 15.12.2006р., у звязку з чим у відповідача ОСОБА_3 утворилась заборгованість у сумі 1484,14 дол. США за кредитом та 1162,45 дол. США за відсотками за користування кредитними коштами. У звязку наявністю зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу ОСОБА_3 1304,57 дол. США пені за порушення строків сплати кредиту. В забезпечення виконання зобовязання за договором № 12/06/05МБ-01 від 16.12.2006р. між позивачем, відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 12/06/05МБ-01 від 15.12.2006р. Позивачем відповідно до вимог п. 5 договору поруки було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобовязань за договором № 12/06/05МБ-01. Позивач посилаючись на ст. ст. 526, 527, 530, 610, 554, 1054 ЦК України просить суд стягнути солідарно з відповідачів 3951,16 дол. США що за офіційним курсом НБУ становить 31569,77 грн.

31.05.2013р. від позивача на адресу суду надійшла заява № 01-208 від 29.05.2013р., в якій позивач просить суд проводити розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують та просять винести рішення на підставі поданих документів.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, визнавши суму боргу по кредиту у сумі 1484,14 дол. США, проти позову в частині стягнення заборгованості за процентами та пені заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав припининня поруки, оскільки строк в межах котрого кредитор міг звернутися із вимогою до поручителя пропущений.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення відповідача 1, представника відповідача 2, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

15.12.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 12/06/05МБ-01, згідно умов якого Банк зобовязується надати Позичальнику кредит у розмірі 4000 доларів США в обмін на зобовязання позичальника по поверненню кредиту і сплаті відсотків згідно графіку погашення кредиту та відсотків, який є невідємною частиною цього договору, комісії та винагороди, штрафу і пені в обумовлені даним договором терміни.

Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит надається на споживчі цілі.

Відповідно до п. 1.3. договору термін повного погашення кредиту 15.12.2009р. включно.

Згідно із п.2.2.2., 2.2.3. договору позичальник зобовязується сплатити відсотки за користування кредитом. Повну сплату відсотків за користування кредитом провести не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. Проводити погашення кредиту в порядку і терміни згідно графіку погашення кредиту і відсотків, приведеного в додатку №1, який є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту позичальник сплачує відсотки у розмірі 17% річних.

Пунктом 5.2. договору визначено, що договір може бути змінений, припинений та розірваний та ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку.

Пунктом 6.5 договору визначено, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю пять років.

Сторонами договору 15.12.2006р. укладено додаток №1 до кредитного договору № 12/06/05МБ-01 від 15.12.2006р., відповідно до якого сторонами погоджено графік погашення кредиту та відсотків. Згідно із графіком датою першого платежу є 15.01.2007р., датою останнього платежу є 15.12.2009р.

15.12.2006р. між позивачем та відповідачами укладено договір поруки № 12/06/05МБ-01 відповідно до умов п. 1 якого, предметом цього договору є надання поруки поручителем ОСОБА_2 перед кредитором ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання боржника ОСОБА_3 своїх зобовязань за кредитним договором від 15.12.2006р. №12/06/05МБ-01, згідно якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 4000 доларів США, а боржник зобовязаний повернути кредит в строк, сплативши за його користування нараховані відсотки, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. Пунктом 4 договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником обовязків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно із п. 9 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором.

15.03.2007р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та позичальником ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 15.12.2006р. №12/06/05МБ-01 про внесення змін в п. 3.1. кредитного договору та викладення його в наступній редакції: «п. 3.1 за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту позичальник сплачує відсотки у розмірі 18% річних». Відповідно до п. 2 дана додаткова угода є невідємною частиною кредитного договору від 15.12.2006р. №12/06/05МБ-01 та вступає в силу 15.03.2007р.

Як вбачається з договору поруки № 12/06/05МБ-01 від 15.12.2006р. та додаткової угоди від 15.03.2007р. до кредитного договору № 12/06/05МБ-01 від 15.12.2006р. зазначені угоди укладені з ОСОБА_3. Проте, паспортні дані та ідентифікаційний номер Позичальника у даних угодах зазначені ОСОБА_1, який є відповідачем у даній справі. Оскільки підписання зазначених угод підтвердив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, то суд дійшов висновку про наявність описки у зазначених угодах.

02.01.2013р. позивачем на адресу відповідачів направлено повідомлення № 30.1.0.0/2 від 13.11.2012р. В зазначеному повідомленні позивач, посилаючись на ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України повідомляє, що прострочена заборгованість за договором кредиту складає 3650,89 доларів США. Відповідно до вимог ст. ст. 610, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Позивач у повідомленні просив відповідачів протягом 5 календарних днів погасити прострочену заборгованість.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивач взяті на себе зобовязання за договором від 15.03.2006 року № 12/06/05МБ-01 виконав, що не заперечується відповідачем.

Відповідач ОСОБА_3 зобовязання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти не повернув, відсотки не погасив, у звязку з чим у відповідача ОСОБА_3 виникла заборгованість перед позивачем за неповернення кредиту у сумі 1484,14 дол. США та за несплату відсотків за користування кредитом у сумі 1162,45 дол. США.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач у позовній заяві просить суд солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 3951,16 доларів США .

Як вбачається з додаткової угоди від 15.03.2007р. до кредитного договору, укладеної між ПАТ КБ «Приватбанк» та позичальником ОСОБА_3, відсотки за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту збільшено з 17 % до 18 % річних. Таким чином, зазначеною додатковою угодою від 15.03.2007р. збільшено обсяг відповідальності, як боржника так і поручителя.

Договором поруки від 15.12.2006р. не передбачено можливість зміни розміру процентів за основним зобовязанням без додаткового повідомлення поручителя.

З матеріалів справи не вбачається інформованості поручителя і надання його згоди на збільшення розміру процентної ставки за кредитом.

Згідно із ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Таким чином, збільшення процентної ставки за кредитним договором від 15.03.2006 року № 12/06/05МБ-01, яке у порушення умов договору поруки від 15.12.2006р. відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України.

У звязку із порушенням умов договору, а саме, простроченням боржником ОСОБА_3 сплати заборгованості позивач 02.01.2013 року направив поручителю ОСОБА_2 повідомлення № 30.1.0/2-АМО від 13.11.2012р. про розмір заборгованості боржника за кредитом та пропозицією протягом 5 календарних днів погасити прострочену заборгованість.

Відповідно до п. 9 договору поруки від 15.12.2006р. цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором.

Згідно із п. 1.3. договору кредиту від 14.12.2006р. термін повного погашення кредиту 15.12.2009р. включно.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобовязань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, направлення поручителю 02.01.2013р. вимоги про сплату платежів за кредитним договором, терміном погашення якого є 15.12.2009р. відбулося після закінчення шестимісячного строку від дня настання кінцевої дати виконання основного зобовязання, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

У пункті 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У звязку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до пункту 6.5 кредитного договору від 15.03.2006 року № 12/06/05МБ-01, сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 5 років по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором. Таким чином ПАТ КБ «Приватбанк» строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки-пені при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 не пропустив.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідно до ч.1 ст. 559, ч. 4 ст. 559 ЦК України договір поруки ОСОБА_2 є припиненим, то заборгованість у сумі 1484,14 дол. США за кредитом та 1162,45 дол. США за відсотками за користування кредитними коштами, на підставі ст. ст. 526, 530, 625 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3, який є боржником за договором кредиту від 15.03.2006 року № 12/06/05МБ-01.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди та комісії Банк має право нарахувати, а позичальник зобовязаний сплатити Банку пеню у розмірі 0,2 % від суми непогашеного платежу за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як визначено ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем за період з 18.09.2008р. по 05.03.2013р. нараховано позичальнику 1304,57 дол. США пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором кредиту у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача у повному обсязі, оскільки із заявою про зменшення розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідач до суду не звертався.

Позивач просить суду стягнути з відповідачів всього 3951,16 дол. США, що за офіційний курсом НБУ становить 31569,77 грн.

Як вбачається з позовної заяви та розрахунку, який доданий до неї, позивач проводив розрахунок заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками за користування кредитом та пені станом на 05.03.2013р. у доларах США. Офіційний курс дол.США станом на 05.03.2013р. становив 7,993000 грн./дол. США, такий же курс й станом на 13.06.2013 року, а отже, розмір заборгованості за кредитом заборгованості за відсотками за користування кредитом та пені, яка нарахована позивачем у розмірі 3951,16 дол. США станом на 05.03.2013р. за офіційним курсом дол. США становить 31581,62 грн. Проте, стягненню підлягає 31569,77 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 315 грн. 70 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 1, 3, 4, 10, 11, 15, 60, 79, 88, ч. 2 ст. 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серії МС 486645 виданий Монастириським РВ УМВС України в Тернопільській області 05.02.1999 року) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Набережна перемоги, 50, код 14360570) 3951,16 дол. США (три тисячі девятсот пятдесят один дол. США 16 центів), що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 31569,77 грн. (тридцять одна тисяча пятсот шістдесят девять грн. 77 коп.) заборгованості, 315,70 грн. (триста п'ятнадцять грн. 70коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуте Монастириським районним судом. Заяву про перегляд рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя

ОСОБА_4