Рішення № 31985174, 23.05.2013, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/294/13-ц

Провадження № 2/603/111/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

при секретарі Пшеничняк В.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про стягнення матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначили, що 23.12.2011 р. близько 16 год. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на ґрунті неприязних стосунків виникла суперечка, під час якої ОСОБА_3 наніс ОСОБА_1 один удар ногою в пах, а також декілька ударів ногами та руками по голові та тілу ОСОБА_1 Внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що проявилась у струсі головного мозку; закритої травми калитки, що супроводжувалася забоєм яєчок та ускладнилася посттравматичним орхоепідідімітом зліва, гострою водянкою оболонок лівого яєчка, гематомою придатка яєчка зліва; синця, садна та рани на обличчі, синця та садна на правій руці; синців на ногах; садна на правій нозі. Згідно вироку Монастириського районного суду Тернопільської області від 07.12.2012р. та ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 06.03.2013р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі. Позивач ОСОБА_2 зазначає, що внаслідок скоєного злочину їй завдано матеріальних та моральних збитків, а саме матеріальних на суму 666,74 грн. на транспортні витрати по доставці до лікарні та моральні збитки, що виразилась в довгостроковому хвилюванні за стан здоровя чоловіка. Вона змушена була відвідувати чоловіка в лікарні, чоловік був відсутній на свята удома, діти були без батька, старенькі батьки без сина, позивач, як жінка по сьогоднішній день позбавлена нормального життя. Моральну шкоду позивач ОСОБА_2 оцінює у сумі 22 000 грн. Позивач ОСОБА_1 вказує, що йому діями ОСОБА_3 завдано матеріальні та моральні збитки, які виразилися у відшкодуванні коштів на лікування у сумі 2495,66 грн, ним витрачено 5000 грн. на послуги адвоката. Також позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка виразилася в довготривалому лікуванні, нестерпних болях, довготривалих незручностях, позбавлений нормального статевого життя з дружиною, що тягнеться по даний час, смертю батька. Моральна шкода полягає в тому, що позивач ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні та був позбавлений нормального святкування державних та релігійних свят, зустрічі з дітьми, батьками, родиною та знайомими, заробітку. Зазначену моральну шкоду він оцінює на суму 50000 грн. Позивачі, посилаючись на статті 23, 1167, 1195 Цивільного кодексу України просять суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 666,74 грн. матеріальної та 22000 грн. моральної шкоди, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 2495,66 грн. матеріальної та 50000 грн. моральної шкоди та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

23 травня 2013 року уточнивши позовні вимоги зазначали, що при подачі позову помилково було вказано суму, витрачену ОСОБА_1 на правову допомогу в розмірі 5000 грн, як судові витрати. Та у звязку із набранням вироком відносно ОСОБА_3 законної сили, вважають цю суму збитками , а не витратами на правову допомогу.

З огляду на це просили винести рішення, яким стягнути із відповідача в користь ОСОБА_1 матеріальних збитків, заподіяних злочином у сумі 7495,66 грн.

Також просили стягнути витрати на правову допомогу по цивільній справі у розмірі 2000 грн.

Інші позовні вимоги залишені у попередній редакції.

Позивачі та їх представник у судових засіданнях позовні вимоги із урахуванням уточнень підтримали повністю, просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився хоча повідомлявся про день, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечення проти позову та клопотання про відкладення справи чи розгляду справи у його відсутності суду не подав.

Згідно частини 4 статті 169 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), а тому суд, дослідивши матеріали справи не вбачає підстав для відкладення справи і вважає можливим розглянути її на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення позивачів їх представника, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

23 грудня 2011 року близько 16:00 год. на вулиці с. Підлісне Монастириського району біля домогосподарства, де проживає ОСОБА_3, між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 на ґрунті неприязних стосунків виникла суперечка, під час якої ОСОБА_3 умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень наніс позивачу ОСОБА_1 один удар ногою в пах, а також декілька ударів ногами та руками по голові та тілу позивача. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що проявилась у струсі головного мозку; закритої травми калитки, що супроводжувалась забоєм яєчок та ускладнилась посттравматичним орхоепідідімітом зліва, гострою водянкою оболонок лівого яєчка, гематомою придатка яєчка зліва; синця, садна та рани на обличчі, синця та садна на правій руці; синців на ногах; садна на правій нозі.

Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 07.12.2012р., зміненим ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 06.03.2013р. стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі. Цей же вирок скасовано в частині вирішення цивільних позовів,і справу в цій частині направлено в той же суд для вирішення питання в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до вимог пункту четвертого статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов`язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт протиправної поведінки відповідача ОСОБА_3 відносно позивача ОСОБА_1 був доведений у встановленому законом порядку.

Позивачем надано чеки та квитанції на підтвердження матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дій відповідача, перевіривши які судом встановлено, що сума завданої матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_1 становить 7495 грн. 66 коп., з яких 5000 грн. позивачем сплачено адвокату ОСОБА_4 за надання правової допомоги та 2495,66 грн. витрати на купівлю ліків (а.с. 14-19) .

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 1 статті 1195 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Суд, вважає встановленою вину ОСОБА_3 у завданні ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які потягнули витрати на придбання ліків, лікування.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 у сумі 7495,66 грн.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 50000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із пункту другого та четвертого частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом другим частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 280 Цивільного кодексу України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач ОСОБА_1, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

В результаті незаконних дій відповідача позивач ОСОБА_1 зазнав моральних та фізичних страждань, що виражалися у втраті душевного спокою на тривалий час, спричиненні негативних емоцій та переживань, порушенні звичного ритму життя, оскільки у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями в період з 24 грудня 2012 року по 05 січня 2013 року позивач ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Монастириської центральної комунальної районної лікарні. Також, позивач ОСОБА_1 не мав можливості відсвяткувати державні та релігійні свята з родиною, допомогти їм у веденні домашнього господарства, порушився його ритм життя, переніс душевні страждання в результаті протиправних дій зі сторони ОСОБА_3

Виходячи із конкретних обставин справи, розяснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з наступними змінами, відповідно до яких розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 слід визначити в сумі 4000 грн.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач ОСОБА_2 у позовній заяві, посилаючись на статті 23, 1167, 1195 Цивільного кодексу України, просить суд, стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 666,74 грн. та моральну шкоду у розмірі 22000 грн.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може бути заподіяна особі, право на відшкодування якої особа має внаслідок порушення її прав.

Пунктом другим частини 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Як убачається із позовної заяви позивача ОСОБА_2 її моральна шкода полягає у довгостроковому хвилюванні за стан здоровя чоловіка, за таких обставин суд вбачає підставною вимогу про відшкодування моральних збитків. Проте виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню позивачу ОСОБА_2 слід визначити в сумі 1000 грн.

Водночас, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог про відшкодування ОСОБА_2 матеріальної шкоди, оскільки правилами статей 22, 1195 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування моральної шкоди саме потерпілим, а не членам їхніх сімей.

При вирішенні питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (стаття 79 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно частини 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому суд вважає за необхідне стягнути із відповідачів на користь держави судовий збір.

Відповідно до статті 84 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячний розмір за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2013 року було укладено договір про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_2 із визначеним розміром гонорару в 1000 грн..

Такий ж договір укладено 30 березня 2013 року й між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 із визначеним гонораром в 1000 грн..

Як убачається із квитанції № 1, 2 від 30 березня 2013 року адвокат ОСОБА_4 отримав від позивачів ОСОБА_1М та ОСОБА_2 по одній тисячі гривень від кожного.

Згідно поданого акту виконаних робіт від 23.05.2013 року учасники зазначених договорів претензій щодо неналежного виконання своїх зобовязань не мають, про що свідчать їхні підписи.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік встановлено ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», і він складає: з 01.01.2013 року - 1.147 грн, з 01.12.2013 року - 1.218 грн.

Відповідно до журналів судових засідань, які відбулися в Монастириському районному суді, адвокат ОСОБА_4, будучи представником позивачів, приймав участь у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 1 год. 57 хв.

Отже суд приходить до висновку, що на надання правової допомоги позивачам відповідно до вимог статей 27, 31, 56 Цивільного процесуального кодексу України, а саме по участі представника в судових засіданнях, всього витрачено 1 год. 57 хв.

Виходячи із наведених положень чинного законодавства суд приходить до висновку, що відшкодуванню підлягають лише витрати за надання правої допомоги відповідно до обсягу процесуальних прав на участь представника у судових засіданнях при розгляді судом цивільної справи на протязі 1 години 57 хвилин відповідно до розрахунку, визначеному Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а саме 40% розміру мінімальної заробітної плати (458 грн. 80 коп.) за годину роботи, що становить 1 год. 57 хв. х 458 грн. 80 коп. = 894 грн. 66 коп..

Таким чином, суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 894 грн. 66 коп. витрат на правову допомогу, а в іншій частині позовних вимог про стягнення цих витрат відмовляє.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 23, 1166, 1195 ЦК України ст. 1, 3, 4, 10, 11, 15, 60, 79, 88, ч. 2 ст. 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7495 (сім тисяч чотириста девяносто пять) грн. 66 коп. матеріальної шкоди та 4000 (чотири тисячі) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 (одна тисяча) грн. моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 894 грн. 66 коп. (вісімсот девяносто чотири грн.. шістдесят шість коп.) - витрат на правову допомогу, а в іншій частині вимог про стягнення цих витрат відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять девять грн.. сорок коп.) й перерахувати на рахунок УДКСУ Монастириський район, ЄДРПО 37382571, МФО 838012, рахунок 31217206700375, код класифікації доходів 22030001.

На заочне рішення суду відповідачем може бути подана письмова заява до Монастириського районного суду про його перегляд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На заочне рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя

ОСОБА_5

Копія з оригіналом згідно.

Заочне рішення не набрало законної сили.

Оригінал заочного рішення знаходиться в справі №603/294/13-ц.

Заочне рішення видано ____ травня 2013 року.

Голова Монастириського

районного суду ОСОБА_6