Рішення № 31985116, 17.06.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2013 р.Справа № 916/1400/13

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: Михайлець О.А. за довіреністю від 22.02.2013р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 паспорт НОМЕР_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

про стягнення 5354,94 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" (далі - позивач, постачальник) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач, покупець) про стягнення 5354,94 грн., а саме основного боргу у розмірі 4944,03 грн., 3% річних у розмірі 68,52 грн. пені в розмірі 342,39 грн., посилаючись на наступне.

01 червня 2012 року між сторонами по справі укладено Договір поставки за № 000013307 (надалі - договір), Позивач зобов'язався поставляти партіями кондитерські вироби та інші продукти харчування (далі - товар), в кількості, асортименті, ціні зазначеній у видаткових накладних, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених зазначеним договором.

На виконання умов Договору з 22.11.2012 року по 16.02.2013 року TOB «Рошен Де Люкс» поставило на адресу: АДРЕСА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» товар на загальну суму 16 673 грн.28 коп.

Як зазначає позивач у позові, факт поставки продукції підтверджується наданими до позову видатковими накладними, та Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2012 по 20.05.2013.

Згідно пункту 2.3 Договору, Відповідач здійснює оплату за Товар на протязі 7-ми календарних днів, з дати поставки Товару шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Позивача, в готівковій формі, шляхом внесення грошових коштів у касу Позивача (п.2.4. Договору).

Згідно пункту 3.4. Договору, датою поставки вважається дата передачі Товару в розпорядження Відповідача за видатковими накладними.

Як зазначає позивач, Відповідачем неодноразово порушувались вимоги щодо строку оплати Товару, що підтверджується Актом звіряння від 20.05.2013р.

Відповідачем не оплачено або оплачено несвоєчасно товар, який поставлений за цінами та в кількості відповідно до:

видаткової накладної № RDL00045399 від 24.11.2012 року на поставку продукції загальною вартістю 1 513,85 грн. строк оплати 03.12.2012 р. (оплачена несвоєчасно),

видаткової накладної № RDL00046049 від 28.11.2012 року на поставку продукції загальною вартістю 1923,52 грн. строк оплати 05.12.2012 р. (оплачена несвоєчасно).

видаткової накладної № RDL00008716 від 07.02.2013 року на поставку продукції загальною вартістю 623,80 грн. строк оплати 14.02.2013 р. (оплачена несвоєчасно).

видаткової накладної № RDL00008717 від 07.02.2013 року на поставку продукції загальною вартістю 4120,31 грн. строк оплати 14.02.2013 р. (оплачена несвоєчасно).

видаткової накладної № RDL00010768 від 14.02.2013 року на поставку продукції загальною вартістю 7070,03 грн. строк оплати 21.02.2013 р. (оплачена частково).

видаткової накладної № RDL00011237 від 16.02.2013 року на поставку продукції загальною вартістю 545,15 грн. строк оплати 25.02.2013 р. (оплачена несвоєчасно).

Як зазначає позивач у позові, станом на 31.05.2013 року за Відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар на суму 4 944,03 грн.

Розрахунок загальної суми заборгованості:

Сума заборгованості = ЗСВТ - ЗССК, де

ЗСВТ - загальна сума відвантаженого Товару (підтверджується Актом звіряння від 20.05.2013 р.);

ЗССК - загальна сума сплачених коштів: 16 673,28 грн. - 11 729,25 грн. = 4 944,03 грн.

19.04.2013 року Позивачем на адресу Відповідача направлено Претензію № 37-13 від 17.04.2013 року, однак відповідач заборгованість повністю не сплатив.

Відповідно до ч.1. статті 265 Господарського кодексу України та відповідно до ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та відповідно до ч.1. статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнодержавного інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч.6. статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч.2 статтею 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За домовленістю сторін: - згідно пункту 6.1 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань згідно пункту 2.3. Договору Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення.

Позивачем за неналежне виконання договірних зобов'язань Відповідачу нараховані:

за порушення виконання грошового зобов'язання Відповідачу нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день такого прострочення, що складає: 342, 39 гривень;

3% річних від суми боргу за весь час прострочення, що складає: 68,52 грн.

Посилаючись на ст. ст. 193, 199, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16,21, 509, 525, 526, 546, 625, 627 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 5354,94 грн., а саме суму основного боргу у розмірі 4944,03 грн., 3% річних у розмірі 68,52 грн., пеню у розмірі 342,39 грн. та витрати по сплаті судового збору.

13.06.2013р. до господарського суду від ТОВ "Рошен Де Люкс" надійшла заява (вх.суду №18274/13) про уточнення позовних вимог, в якій позивач, зокрема, зазначає про те, що відповідачем 07.06.2013 року було повністю погашено існуючу заборгованість за договором поставки №000013307 від 01.06.2012 року. Станом на 07.06.2013 року за ФОП ОСОБА_2 заборгованість за поставлений товар перед TOB «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» відсутня. Тому позивач просить стягнути з відповідача нараховані йому, відповідно до наданих до зазначеної заяви розрахунків штрафні санкції, а саме: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язання, що складає 356,04 гривень, 3% річних від суми боргу за весь час прострочення, що складає 71,25 грн., судові витрати покласти на відповідача. Також позивачем в підтвердження того, що відповідач сплатив основний борг надано фіскальні чеки.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу ( ГПК ) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи, приведені Позивачем обставини справи повністю підтверджуються наданими ним доказами, а саме: вказаним Договором поставки №000013307 від 01.06.2012 року, видатковими накладними , розрахунками заборгованості.

Крім того, позивачем надані докази сплати основного боргу: фіскальні чеки, згідно яких остаточна сплата основної заборгованості відповідачем проведена після подачі позивачем позову до суд.

Відповідачем оплата наданих за договором послуг своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог та наданих до неї розрахунків позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 356,04грн., 3% річних у розмірі 71,25 грн.

Згідно пункту 6.1 Договору, у випадку невиконання/несвоєчасного виконання пункту 2.3. і п.2.4. даного Договору Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент порушення зобов'язань за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.625 ГПК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, наданий до заяви про уточнення позовних вимог, пені, 3% річних суд приходить до висновку, що розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства.

Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі, що доводять правомірність вимог Позивача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.суду №18274/13 від 13.06.2013р.) та доданих до неї розрахунків. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Посилання Позивача на вищеприведені норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами вказаних кодексів регулюються правовідносини по даному спору.

Зворотнього Відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів.

Підсумовуючи викладене суд вважає вимоги Позивача, законними, обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому підлягаючими задоволенню в повному обсягу, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог (вх. суду №18274/13 від 13.06.2013р.)

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44,49,82-85 ГПК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" (юридична адреса: 66300, Одеська область, м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня, б.216; поштова адреса: 65031, м. Одеса, вул. М. Грушевського 2 «А», код ЄДРПОУ 37984318) пеню в сумі 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2013 р.

Суддя Никифорчук М.І.