Ухвала суду № 31985020, 18.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозговая Н.А.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року справа №805/4217/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів Нікуліна О.А., Попова В.В.

при секретарі судового засідання - Турко І.Б.,

за участю сторін:

представника позивача - Орлової І.Д.,

представника відповідача - Затєєва Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 р. у справі № 805/4217/13-а за позовом Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Антрацит-регіон», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.03.2013року за №0000171502.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту від 05.03.2013р. за №152/15-1/31906999, за наслідками документальної виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Шоковіта» за період з 01.07.2012року по 31.12.2012року, яким встановлені порушення п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010року за №2756-VI, внаслідок чого, позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30485,00грн., у т.ч. за серпень 2012року на суму 8485,00грн., за вересень 2012року на суму 7060,00грн., за жовтень 2012року на суму 4086,00грн., за листопад 2012року на суму 7954,00грн., за грудень 2012року на суму 2900,00грн.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2013року за №0000171502, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 38106,25грн. (30485,00грн. за основним платежем та 7621,25грн. за штрафними санкціями).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 р. у справі № 805/4217 /13-а оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Антрацит-регіон» зареєстровано в якості юридичної особи 15.05.2002 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 21.05.2002року.

Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Антрацит-регіон» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Шоковіта» за період з 01.07.2012року по 31.12.2012року. За результатами перевірки складено акт від 05.03.2013р. за №152/15-1/31906999, яким встановлені порушення п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010року за №2756-VI, внаслідок чого, підприємцем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30485,00грн., у т.ч. за серпень 2012року на суму 8485,00грн., за вересень 2012року на суму 7060,00грн., за жовтень 2012року на суму 4086,00грн., за листопад 2012року на суму 7954,00грн., за грудень 2012року на суму 2900,00грн.

Заперечення позивача до Акту перевірки від 05.03.2013р. за №152/15-1/31906999 не прийняті до уваги.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013року за №0000171502, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 38106,25грн. (30485,00грн. за основним платежем та 7621,25грн. за штрафними санкціями).

В акті перевірки позивача 05.03.2013р. за №152/15-1/31906999 відповідач посилається на Акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012року за №7206/224/33421689 про проведення перевірки ТОВ «Шоковіта» (ЄДРПОУ 33421689) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період вересень та листопад 2011року, з якого вбачається, що підприємство ТОВ «Шоковіта» за юридичною адресою не знаходиться, встановлена відсутність необхідних умов для досягнення відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 01.08.2012р. було укладено договір поставки з ТОВ «Шоковіта», на підставі якого постачальник (ТОВ «Шоковіта») зобов'язується поставити товар, а покупець (ТОВ «Антрацит-регіон») прийняти його та оплатити за умовами, що передбачені договором. Найменування, кількість та ціна товару була вказана в Додатках до договору (Специфікації), які є невідємною частиною договору.

Виконання договору від 01.08.2012року підтверджується виписаними постачальником товару податковими накладними від 01.08.2012року за №8 на суму 50908,80грн., в тому числі ПДВ - 8484,80грн., від 01.09.2012року за №14 на суму 42360,00грн., в тому числі ПДВ - 7060,00грн., від 01.10.2012року за №41 на суму 24518,16грн., в тому числі ПДВ - 4086,36грн., від 01.11.2012року за №39 на суму 47724,00грн., в тому числі ПДВ - 7954,00грн., від 01.12.2012року за №13 на суму 17400,00грн., в тому числі ПДВ - 2900,00грн. та видатковими накладними, рахунками - фактурами від 01.08.2012року за №00-8 на суму 50908,80грн., в тому числі ПДВ - 8484,80грн., від 01.09.2012року за №00-14 на суму 42360,00грн., в тому числі ПДВ - 7060,00грн., від 01.10.2012року за №00-41 на суму 24518,16грн., в тому числі ПДВ - 4086,36грн., від 01.11.2012року за №00-39 на суму 47724,00грн., в тому числі ПДВ - 7954,00грн., від 01.12.2012року за №00-13 на суму 17400,00грн., в тому числі ПДВ - 2900,00грн.

Розрахунки між сторонами за отриманий товар у періоді, що перевірявся не здійснювались. Згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.01.2013року по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по ТОВ «Шоковіта» обліковується дебіторська заборгованість у сумі 182910,96грн.

Разом з тим, випискою ПАТ «ВТБ Банк» по рахунку позивача від 15.02.2013року платіжним дорученням №31 було сплачено 182910,96грн., в тому числі 30485,16грн., згідно договору №35 від 01.08.2012року.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно нереальності операції з поставки товару на підставі відсутності товарно-транспортних накладних при перевезенні вантажу на підставі наступного:

відповідно до п.п.2.2, 2.3 Договору транспортні витрати по доставці товара несе Постачальник, тобто ТОВ «Шоковіта», товар вважається переданим по факту після підписання Сторонами товарної накладної. Відповідальність за оформлення документів несе Постачальник.

З пояснень представника отримання товару за договором поставки здійснювалось за адресою орендованого ТОВ «Шоковіта» приміщення, у АДРЕСА_1.

Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2012року ТОВ «Шоковіта» орендувало у ФОП ОСОБА_4 нежитлове приміщення площею 280 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. загальною площею 1138 кв.м. Строком дії договору визначено період з дня передання орендованого майна до 31.01.2013року. Актом приймання-передачі від 01.06.2012року

Позивачем також було укладено договір оренди від 01.07.2008року за №01/07 з ФОП ОСОБА_4, за умовами якого ФОП ОСОБА_4, а Орендар (ТОВ «Шоковіта») приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 25 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Актом приймання-передачі від 01.07.2008року Орендодавець ФОП ОСОБА_4 передав ТОВ «Антрацит-регіон у строкове платне користування офісне приміщення площею 25 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. , що спростовує посилання відповідача на нереальність операції з поставки товару на підставі відсутності товарно-транспортних накладних на перевезення товару з м. Дніпропетровська у м. Торез .

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, визначено поняття первинних документів та їх обов'язкові реквізити.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, первинні документи, надані позивачем у повному обсязі та складені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, доводи відповідача, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Разом з тим, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Шоковіта» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується виданим податковим органом свідоцтвом платника податку на додану вартість, яке в період з серпня 2012року по грудень 2012року не анульоване та було дійсним на момент укладення правочину.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 статті 198, п.1 ч.1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 р. у справі № 805/4217/13-а за позовом Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 р. у справі № 805/4217/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 20 червня 2013 року.

Колегія суддів: О.П. Лях

О.А. Нікулін

В.В. Попов