Постанова № 31984981, 19.06.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2013 року Справа № 904/2380/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Тищик І.М.;

Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Зубова О.В. - посвідчення від 04.04.2013 р.;

від позивача-1: Коваленко О.В. - довіреність № 1000 від 19.04.2013 р.;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013 р. по справі № 904/2380/13 (суддя Соловйова А.Є.)

за позовом: прокурора м. Жовті Води в інтересах держави в особі Жовтоводської міської ради м. Жовті Води, Дніпропетровської області, в особі комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа», м. Жовті Води, Дніпропетровської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Жовті Води, Дніпропетровської області

про стягнення 3 909,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року позовні вимоги прокурора м. Жовті Води в інтересах держави в особі Жовтоводської міської ради, м. Жовті Води, Дніпропетровської області, в особі комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» 2 180,33 грн. основного боргу; 12,91 грн. втрат від інфляції; 43,18 грн. 3 % річних; 1 673,50 грн. пені. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 в дохід державного бюджету України 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, ФОП ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт, посилаючись в апеляційній скарзі на ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України (рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99), п. п. 3.1., 3.5., 7.1., 7.3. статуту комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа», вважає, що прокурор м. Жовті Води звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах Жовтоводської міської ради в особі комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» не маючи на це законодавчих підстав.

Також, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, яким залишено поза увагою заперечення відповідача, що рахунки не містять відміток останнього про їх отримання (вручення під розписку споживачу) та не є вимогою про оплату. За переконанням скаржника суд першої інстанції, посилаючись на умови п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 10.10.2011 р., безпідставно дійшов до висновку, що умови оплати (п. 3.1. договору) не ставлять в залежність настання строку виконання зобов'язання по оплаті теплової енергії від дати отримання рахунку на оплату відповідачем.

Окрім зазначеного, скаржник в апеляційній скарзі акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції не скористався наданим йому правом передбаченим ст. 77 ГПК України щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою відповідача. Між тим, господарський суд розглянув справу без участі у судовому засіданні представника відповідача, що позбавило останнього права висловити свою позицію, надати суду усні пояснення та додаткові докази, а саме пропозицію про розірвання договору від 01.11.2009 № 62/09-Т.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 р., колегією суддів у складі: головуючого судді - Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів Тищик І.В., Верхогляд Т.А. визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку на подачу апеляційної скарги поважною та відновлено строк на її подання, апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.06.2013 р. о 10:15 год.

У судовому засіданні 19.06.2013 р. скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Прокурор та представник позивача-2 проти вимог апеляційної скарги заперечували, вважали відсутніми підстави для її задоволення, водночас посилались на законність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення.

Позивач-1 та відповідач, явку у судове засідання своїх представників не забезпечили про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином (а. с. 103-104).

Неявка у судове засідання представників позивача-1 та відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

19.06.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

01 листопада 2009 року між комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» (далі - позивач-2 або постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - відповідач або споживач) укладено договір № 62/09-Т купівлі-продажу теплової енергії (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язався продавати (постачати) споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію за затвердженими тарифами в строки, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1. договору, теплова енергія постачається на об'єкти споживачу з параметрами теплоносія, які відповідають режимам постачання теплової енергії. Максимальне теплове навантаження - 0,000 96 Гкал/год.; опалення - 0,000 96 Гкал/год., загальна площа - 12,3 м2.

Відповідно до п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 10.10.2011 про зміни до договору, розрахунки проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Строк оплати - до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно п. 6.2.5. договору, споживач взяв на себе зобов'язання вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору.

Пунктами 9.1., 9.2. договору, встановлений строк дії цього договору з 01.11.2009 р. до 31.12.2010 р., а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання умов п. 1.1. договору, позивача-2 в період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року поставив на об'єкт споживача 2,49 Гкал теплової енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками: № 2010 від 26.10.2011 р. на суму 122,59 грн., № 2155 від 25.11.2011 р. на суму 227,66 грн., № 2323 від 21.12.2011 р. на суму 227,66 грн., № 74 від 23.01.2012 р. на суму 288,96 грн., № 245 від 23.02.2012 р. на суму 420,30 грн., № 420 від 23.03.2012 р. на суму 253,93 грн., № 599 від 20.04.2012 р. на суму 52,54 грн., № 774 від 29.10.2012 р. на суму 70,06 грн., № 875 від 27.11.2012 р. на суму 210,16 грн., № 1042 від 25.12.2012 р. на суму 306,47 грн., всього загальною вартістю 2 180,33 грн. з ПДВ (а. с. 22 - 32).

Відповідач зі свого боку в порушення п. п. 1.1., 6.2.5. договору, обов'язок в частині своєчасної й у повному обсязі оплати за спожиту теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем-2 складає 2 180,33 грн.

Крім того, п. 3.5. договору сторони погодили, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням пені в розмірі одного відсотка простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100 % боргу загальної суми, що також регламентовано ч. 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У своїй позовній заяві прокурор м. Жовті Води висував перед судом першої інстанції вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача-2:

- основної суми боргу за спожиту теплову енергію у сумі 2 180,33 грн.;

- три відсотки річних у сумі 43,18 грн. (за загальний період прострочення з 11.11.2011 р. по 31.12.2012 р.);

- інфляційних втрат у сумі 12,91 грн. (за загальний період прострочення з листопада 2011 року по грудень 2012 року включно);

- пені у сумі 1 673,50 грн. (загальний період нарахування з 11.11.2011 р. по 01.01.2013 р. по кожному рахунку окремо), а всього у сумі 3 909,92 грн.

Доказів оплати суми боргу відповідач до господарського суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача (скаржника) по справі, прокурора, представника позивача-2, перевіривши арифметичні розрахунки суми боргу позивачем-2, а також їх відповідність Рекомендаціям ВСУ (лист Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 р.) щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог прокурора щодо стягнення з відповідача 3 909,92 грн. за договором від 01.11.2009 р. № 62/09-Т купівлі-продажу теплової енергії з огляду на наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою випливають з договору купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

У відповідність ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язується, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, оскільки не виконання грошового зобов'язання відповідачем по оплаті послуг за договором купівлі-продажу теплової енергії має місце, то вимога прокурора за обґрунтованим розрахунком позивача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію на загальну суму 3 909,92 грн. є правомірною і підлягає задоволенню.

Відхиляються колегією суддів доводи апелянта про те, що прокурор м. Жовті Води звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах Жовтоводської міської ради в особі комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» не маючи на це законодавчих підстав, з огляду на наступне.

Приписами ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Отже прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду з позовними заявами, вимоги яких спрямовані на захист в суді інтересів держави, зокрема комунальних підприємств, у випадках наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Аналогічної правової позиції також дотримується й Вищий господарський суд України (постанови від 23.04.2013 р. № 5011-4/6663-2012 та від 16.04.2013 р. 5023/4681/12).

Також, колегією суддів відхиляються посилання скаржника в апеляційній скарзі щодо не отримання від постачальника рахунків на оплату послуг з теплопостачання та не вручення їх під розписку (наявності на рахунках відмітки про їх отримання) споживачу або його представнику, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 10.10.2011 р. про зміни до договору, розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться споживачем у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Строк оплати - до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що умови оплати, визначені п. 3.1. договору не ставлять в залежність настання строку виконання зобов'язання по оплаті теплової енергії від дати отримання рахунку на оплату відповідачем, оскільки відповідач самостійно - до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим повинен був виконувати обов'язок щодо своєчасної оплати за надані позивачем-2 послуги з теплопостачання.

Також колегією суддів не приймається до уваги й те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі представника відповідача та не скористався при цьому правом передбаченим ст. 77 ГПК України щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою відповідача, що позбавило останнього права висловити свою позицію, надати суду усні пояснення та додаткові докази, а саме пропозицію про розірвання договору від 01.11.2009 р. № 62/09-Т.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомлявся господарським судом про місце, дату та час розгляду справи завчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі, а також наявний в матеріалах справи відзив відповідача на позовну заяву прокурора.

Згідно п. 9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України», додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У свою чергу, скаржник не обґрунтував в апеляційній скарзі не можливість подання суду першої інстанції додаткових доказів, які мають значення для правильного вирішення спору (листа-пропозиції позивачу-2 про розірвання договору від 01.11.2009 № 62/09-Т), між тим, за переконанням колегії суддів, відповідач мав таку можливість при зверненні до господарського суду з відповідним відзивом на позовну заяву.

Колегія суддів не вбачає поважності причин для не подання відповідачем до суду першої інстанції додаткових доказів, не вбачає об'єктивних підстав приймати ці додаткові докази до розгляду в апеляційній інстанції.

Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу колегії суддів, а тому відхиляються як безпідставні.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013 р. по справі № 904/2380/13 без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 21.06.2013 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді І.В. Тищик

Т.А. Верхогляд