Рішення № 31984975, 13.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2013 р. Справа № 911/1524/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ",

09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод",

09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13

про стягнення 8 781,49 грн.

за участю представників:

позивача - Добрівська А.В. (довіреність від 15.02.2013 № 05/138);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (далі - відповідач) про стягнення 8 781,49 грн., з яких: 7 238,27 грн. - основний борг, 218,86 грн. - інфляційні втрати, 651,03 грн. - 3% річних та 673,33 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про спільне використання технологічних мереж від 30.08.2010 № 30/08/10-02.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.05.2013.

У судове засідання 14.05.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.04.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 13.06.2013.

У судовому засіданні 13.06.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.06.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" (далі - власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (далі - користувач) укладено договір про спільне використання технологічних мереж від 30.08.2010 № 30/08/10-02 (далі - Договір), за умовами якого власник мереж надає користувачу в спільне використання каналізаційні мережі та телефонні мережі (далі - технологічні мережі), а користувач зобов'язується своєчасно оплачувати користування технологічними мережами (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 4.2. Договору користувач оплачує користування технологічними мережами щомісячно, до 10-го числа кожного місяця, наступного за звітним, на підставі рахунків, одержаних від власника мереж. Рахунки має бути оплачено протягом 5-ти банківських днів з моменту їх отримання користувачем.

До матеріалів подано розрахунок витрат власника на утримання системи каналізації.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2010.

Додатковими угодами до Договору сторони продовжували строк дії Договору, останньою - до 31.12.2013.

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги в період з 31.08.2010 по 31.03.2013 на загальну суму 33 951,34 грн., а відповідач вказані послуги прийняв, що підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг (Т. 1, а.с. № 73-87), що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як погодження юридичними особами фактів здійснення господарських операцій з надання послуг. До матеріалів справи долучені копії вказаних актів здачі-прийняття наданих послуг.

Крім того, позивачем до матеріалів справи подано копії рахунків на оплату вищезазначених послуг, що складені ним у відповідності до пункту 4.2. Договору (Т. 1, а.с. № 42-72).

Відповідно до тверджень позовної заяви, заборгованість відповідача зменшено на суму 21 248,42 грн., на підставі угод про залік взаємних вимог від 31.10.2011 на суму 15 371,53 грн. та від 27.12.2012 на суму 5 876,89 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток (копії наявні в матеріалах справи).

Разом з тим, до матеріалів справи подано банківську довідку від 14.05.2013 № 373/900-2, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи), яка свідчить про часткову сплату відповідачем боргу на загальну суму 4 371,72 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 08.02.2013 № 05/111 з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 8 331,20 грн. (копію претензії залучено до матеріалів справи), надіслання якої підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення представнику відповідача 13.02.2013.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, після надсилання претензії, відповідач частково оплатив послуги, що ним отримані у сумі 1 092,93 грн., що підтверджується банківською довідкою від 14.05.2013№ 373/900-2, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 7 238,27 грн. - різниця між загальною вартістю наданих послуг та перерахованими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи письмові докази та положення укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 7 238,27 грн. боргу з оплати наданих послуг.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 673,33 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені та дійшов висновку, що розрахунок позивача помилковий, а до стягнення з відповідача підлягає 649,61 грн. пені, а пеню у розмірі 23,72 грн. нараховано надмірно, відтак, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 649,61 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 651,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 218,86 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат, окремо, за кожним періодом нарахування оплати за надані послуги та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних є невірним, за розрахунком суду позовна вимога в частині стягнення 3 % річних у розмірі 139,54 грн. задоволенню не підлягає, розрахунок інфляційних втрат - вірний, відтак, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 218,86 грн. підлягає задоволенню.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, оцінки матеріалів справи та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 238,27 грн. основної заборгованості, 649,61 грн. пені, 218,86 грн. інфляційних втрат та 511,49 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 139,54 грн. та пені у розмірі 23,72 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32394011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31907458) 7 238 (сім тисяч двісті тридцять вісім) грн. 27 коп. основної заборгованості, 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 49 коп. 3% річних, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 649 (шістсот сорок дев'ять) грн. 61 коп. пені та 1 688 (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 51 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.06.2013.

Суддя С.О. Саванчук