Ухвала суду № 31984346, 05.06.2013, Апеляційний суд Сумської області

КОПІЯ

Справа №1813/5384/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Олійник Оксана ВікторівнаНомер провадження 22-ц/788/1272/13 Суддя-доповідач - Маслов В. О. Категорія - 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Лузан Л. В., Криворотенка В. І.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3, яка діє самостійно та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа «Харківське підприємство автобусних станцій», про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення виплат за страховим випадком, встановлення факту перебування у якості пасажирів під час перевезення транспортним засобом пасажирів рейсовим автобусом,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2013 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено факт перебування ОСОБА_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, 08 жовтня 2012 року в салоні рейсового автобусу марки «IVECO-PEGASO» державний номер НОМЕР_1, який під керуванням водія ОСОБА_8 їхав по маршруту «Харків-Ромни», за участю якого сталася дорожньо-транспортна пригода на 106 км автодороги Харків-Охтирка.

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Країна» (код 20842474, м. Київ, Подільський район, вул. Електриків, 29-А, поштовий індекс 04176) на користь ОСОБА_3 страхову виплату у сумі 3672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_1, поштовий індекс 61172) на користь ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду внаслідок витрат на лікування в сумі 192 (сто дев'яносто дві) грн. 92 коп.

Стягнуто з ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» (код 25186738, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б поштовий індекс 01033) на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якого діють батьки ОСОБА_3, ОСОБА_4, моральну шкоду в сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 500 (п'ятсот) грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу: з ПАТ «Страхова компанія «Країна» в сумі 14 (чотирнадцять) грн.. 16 коп., з ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» в сумі 15 (п'ятнадцять) грн. 44 коп., з ОСОБА_6 в сумі 10 (десять) грн. 40 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги в повному обсязі. Зазначають, що висновки суду про те, що проїзний квиток на дитину не придбавався побудований на припущеннях, оскільки квиток був придбаний як на дитину без пільг, однак був втрачений під час ДТП.

Вказують, що позивачі мають право на відшкодування і як пасажири рейсового автобусу, як пасажири транспортного засобу, який також має поліс страхування на випадок ДТП за умови загальнообов'язкового страхування наземних транспортних засобів.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника страхової компанії «Країна», який вважав рішення місцевого суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, на підставі ч.1 ст.308 ЦПК України.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2012 року на автодорозі Харків-Охтирка на 106 км дороги сталася ДТП, в результаті якої автобус марки «IVECO-PEGASO» державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8, перекинувся в кювет. ОСОБА_3 з неповнолітнім сином ОСОБА_5, які перебували в автобусі в якості пасажирів, отримали легкі тілесні ушкодження, їм заподіяна матеріальна та моральна шкода.

Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2013 року вказаний водій, який порушив ПДР, не обравши безпечної швидкості руху в погодних умовах дощу, був засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України. Копія вироку на а.с. 194-196.

Як вбачається з копії тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_3 вказаний автобус належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , який є фізичною особою-підприємцем, а водій ОСОБА_8 перебував з ним у трудових відносинах. Копія трудового договору є на а.с. 156.

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди.

16 травня 2012 року на 1 рік укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автобуса ОСОБА_6 з страховою компанією «Іллічівське», про що свідчить копія полісу на а.с. 16.

01 січня 2012 року між ФОП ОСОБА_6, ПАТ «Страхова компанія «Країна» та ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» було укладено договір доручення про порядок проведення обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, за умовами якого страховий платіж з обов'язкового особистого страхування пасажирів входить у склад вартості проїзного квитка.

Відповідно до п. 4.2.3 цього договору, ПАТ «Страхова компанія «Країна» зобов'язалася здійснювати виплату страхового відшкодування потерпілим у відповідності до діючого законодавства України та умов страхування. За умовами п. 4.1.3 вказаного договору, при ДТП, в якому маються потерпілі, перевізник зобов'язаний інформувати страховика на протязі трьох днів та скласти повний перелік осіб, які знаходилися у транспортному засобі під час аварії, з вказанням місця проживання, серії і номера квитка, окремо відмітити перелік осіб, які отримали тілесні ушкодження з вказанням ступеню отриманих травм. Цей договір було укладено на невизначений строк (т. 1 а.с. 38).

Показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та поясненнями відповідача ОСОБА_8 підтверджується той факт, що 08 жовтня 2012 року ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_5 на рейсовому автобусі, що належить ФОП ОСОБА_6, під керуванням водія ОСОБА_8, поверталися додому в Охтирку, здійснивши посадку на автовокзалі м. Харків.

Того ж дня на санпропускнику Охтирської ЦРЛ ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були обстежені черговим лікарем, при цьому ОСОБА_3 був встановлений діагноз: забій правого плечового суглобу, правої лопаточної області, а ОСОБА_5 був встановлений діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку (т. 1 а.с. 12, 13).

Як вбачається з висновку експерта № 10 від 10 січня 2013 року, тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_5, у вигляді рани на грудній клітині ліворуч, на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, скальпованої рани лівої половини грудної клітини, ЗМЧТ, струсу головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Не виключена можливість отримання даних тілесних ушкоджень внаслідок ДТП 08 жовтня 2012 року під час переїзду і знаходження в салоні рейсового автобусу (т. 1 а.с. 141).

Відповідно до висновку експерта № 61 від 26 лютого 2013 року, тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_3, у вигляді синців поперекової області праворуч, в підключичній області праворуч, садна скроневої області справа, правої щоки - відносяться до легких тілесних ушкоджень. Діагноз: забій правого плечового суглобу, правої лопаточної області, правої половини грудної клітини встановлений на основі суб'єктивних скарг і не підтверджується об'єктивними даними, при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховується. Вказані тілесні ушкодження могли бути отримані під час ДТП під час переїзду і знаходження в салоні рейсового автобусу (т. 1 а.с. 229).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факти знаходження ОСОБА_5 та ОСОБА_3 під час ДТП 08 жовтня 2012 року в салоні рейсового автобусу марки «IVECO-PEGASO» державний номер НОМЕР_1, заподіяння матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП знайшли свої підтвердження.

Доводи позовної заяви про те, що позивач ОСОБА_4 зазнав моральної шкоди під час отримання повідомлення про ДТП, відчув страх за неповнолітнього сина та дружину заслуговують на увагу. ОСОБА_4 не є потерпілою особою в розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки його життю та здоров'ю не була заподіяна шкода від ДТП, вона не пов'язана з лікуванням або втратою працездатності, тому завдану йому моральну шкоду внаслідок хвилювань та переживань за здоров'я дитини та дружини слід стягувати не за нормами вказаного закону, а за нормами ЦК України, що і зроблено судом першої інстанції.

Всупереч ст. 60 ЦПК України апелянти не надали суду доказів на підтвердження того, що проїзний квиток на рейс Харків-Ромни позивачкою ОСОБА_3 був придбаний і на свого сина ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що квиток був придбаний як на дитину без пільг, однак був втрачений під час ДТП, не в повній мірі узгоджуються з іншими доказами у справі, а саме, в частині кількості придбаних квитків.

Висновок суду про придбання позивачкою 8 жовтня 2012 року на автовокзалі у Харкові одного квитка на себе і на дитину на автобус до Охтирки, а відповідно, і наявність одного договору страхування, відповідає наявним у справі доказам. Позивачі не довели у суді свою правоту про наявність двох квитків, а тому суд правильно розмежував підстави правової відповідальності по відшкодуванню шкоди заподіяної позивачці і її малолітньому сину. З письмових доказів, пояснень свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вбачається, що на цей рейс в Харкові було продано три квитка до Охтирки, два з яких є на руках у свідків. Квитки цих свідків є на а.с. 25, 26, т.2. Факт продажу до Охтирки саме трьох квитків на цей рейс підтверджується копією відомості автовокзалу Харків, яка є на а.с. 198 т. 1.

Рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовів ґрунтується на ст.ст. 23, 979-984, 988-992, 999, 1166, 1167, 1168, 1187, 1194, 1196, 1199 ЦК України, на Законах України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Положенні про особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженому постановою Кабінета Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 з подальшими змінами, Положенні про порядок здійснення діяльності страховими посередниками, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року № 1523, на договорі доручення страхування № 01(02) від 1 січня 2012 року, укладеному ПАТ «Страхова компанія «Країна» з ФОП ОСОБА_6 та Харківським підприємством автобусних станцій, копія якого є на а.с. 38.

Суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив обставини справи, у відповідності зі ст. 212 ЦПК України дав оцінку зібраним доказам і постановив рішення, яке відповідає цим доказам і вимогам законів.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду з метою збільшення розміру відшкодування майнової і немайнової (моральної) шкоди, про що ставиться питання у апеляційній скарзі.

Рішення місцевого суду в частині відшкодування витрат на правову допомогу відповідає вимогам ст.ст. 84, 88 ЦПК України. У частині першій ст. 88 ЦПК України встановлено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволений тільки на 1,6 відсотка, то і судові витрати на правову допомогу відшкодовані саме в цій частині. Колегія суддів не вбачає правових підстав для відшкодування витрат на правову допомогу у більшому розмірі, оскільки суд першої інстанції вирішив це питання у відповідності з вказаними вимогами закону, з наведенням у рішенні відповідних розрахунків.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Таким чином, перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду Сумської області В.О. Маслов