Постанова № 31984138, 21.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 р. Справа № 804/6691/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Поплавська Г.П., Косолапова Д.В. Бурковська О.М., Резніков Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірного підприємства ПАТ "Дніпровагонмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Металургійне підприємство «Дніпродзержинський сталеварний завод» ПАТ «Дніпровагонмаш» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 10660/10/14.1-16 від 05.04.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у встановлений законодавством України строк сплатив авансовий платіж з податку на прибуток за лютий 2013 року. Позивач зазначає про те, що головний бухгалтер отримав повідомлення від відповідача про зміну номерів рахунків лише 26.02.2012 року, тобто після перерахування грошових коштів згідно платіжного доручення № 443 від 18.02.2013 року. 22.02.2013 року позивач подав відповідачу заяву про перерахування грошових коштів на вірний рахунок. Позивач стверджує, що інтереси держави порушені не були, оскільки грошові кошти зараховано до бюджету.

Ухвалою суду від 18.05.2013 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Також позивач стверджує про те, що не порушив терміну сплати авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2013 року, оскільки відповідно до абз. 2 п. 2 Підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України термін сплати такого внеску становить 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто до 20.03.2013 року.

Крім того, позивач звернув увагу суду на той факт, що відповідач в супереч положенням п.87.1 ст. 87 ПК України не використав переплату, яка виникла у позивача з податку на прибуток на погашення податкового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. Відповідач зазначив про те, що згідно Узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання податкових декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 року, яка затверджена наказом Державної податкової служби України від 21.12.2012 року № 1171, строк сплати авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2013 року до 20.02.2013 року. Відповідач зазначив, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк та на вірний рахунок.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача, за наслідками якої складено Акт від 21.03.2013 року № 201/14.1-19309317.

У акті від 21.03.2013 року № 201/14.1-19309317 відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем порушено термін сплати авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств на шість днів.

На підставі акту перевірки та згідно ст.126 ПК України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 10660/10/14.1-16 на загальну суму штрафу у розмірі 186 228,80 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 10660/10/14.1-16, суд, керуючись чинним податковим законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, суд досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірного податкового повідомлення - рішення чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Як слідує із матеріалів справи, позивач сплатив суму авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2013 року згідно платіжного доручення № 443 від 18.02.2013 року.

Про те, у платіжному дорученні позивачем не вірно вказано розрахунковий рахунок, на який перераховано грошові кошти та код бюджетної класифікації (код платежу), а саме: замість вірних рахунку 3111516579902 код коду платежу 11024000 вказано рахунок 31118009799002 та код платежу 11021000.

Судом також встановлено, що з 25.01.2013 року діє новий розрахунковий рахунок для сплати авансових внесків з податку на прибуток, що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 25.01.2013 року № 06-08/56-898.

Водночас, у зв'язку зі зміною бюджетного рахунку для сплати авансового платежу з податку на прибуток позивачем подано по відповідача заяву про зарахування вищевказаного авансового платежу з податку на прибуток за лютий 2013р. на вірний розрахунковий рахунок. Таке зарахування було здійснено останньою лише 26.02.2013р.

Відповідно до пункту 14.1.39. ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 14.1.156. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п.38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

У відповідності до пунктів 3 та 4 розділу 2 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, який затверджено наказом Державної казначейства України від 19.12.2000 року № 131, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 24.01.2001 року № 67/5258 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) рахунки для зарахування платежів до державного бюджету відкриваються на балансі головних управлінь Державного казначейства України та Державного казначейства України (центральний апарат). Зазначені рахунки відкриваються відповідно до Плану рахунків та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів у системі Державного казначейства України затверджених наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 N 119, у розрізі кодів бюджетної класифікації та територій. Платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно п.2.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276 інформацію про реквізити відкритих рахунків для зарахування платежів до бюджетів органи державної податкової служби одержують від органів Державного казначейства України відповідно до Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724 (із змінами).

Інформацію про реквізити зазначених рахунків органи державної податкової служби доводять до платників податків шляхом їх розміщення на дошці податкових оголошень, установленій на доступному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.

Таким чином, судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що він не знав на день здійснення платежу вірних рахунків для сплати авансових внесків, оскільки отримав від відповідача інформацію про рахунки лише 26.02.2013 року, оскільки інформація про такі рахунки розміщується на дошці податкових оголошень, установленій на доступному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. У зв'язку з цим платник податків вважається належним чином повідомленим про реквізити рахунків.

У відповідності до п.2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Таким чином, належним виконанням платником свого обов'язку зі сплати податку є своєчасна і в повному обсязі сплата (перерахування) податку на відповідний йому на призначенням бюджетний рахунок територіального органу державної податкової служби, де платник податків перебуває на обліку та який здійснює облік податкових надходжень.

Відтак сплата (перерахування) платником сум авансового внеску з податку на прибуток на неналежний за призначенням рахунок не є належним виконанням платником свого обов'язку зі сплати податку.

Окрім того, суд звертає уваги на те, що Державна податкова служба України у листі від 29.01.2012 року № 2227/7/15-1317 «Про коди бюджетної класифікації» повідомила про те, що наказом Міністерства фінансів України від 17.01.2013 р. № 19 бюджетну класифікацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 "Про бюджетну класифікацію" (із змінами) доповнено позиціями, які призначені для сплати платниками щомісячних авансових внесків з податку на прибуток. У зв'язку із цим Державною казначейською службою України відкриті відповідні рахунки для сплати платниками податку щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.

Таким чином, суд вважає, що інформацію про рахунки для перерахування авансових внесків та про нові коди бюджетної класифікації доведено до позивача належним чином.

Щодо строків сплати авансових внесків згідно абз. 2 п. 2 Підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи суперечливість вказаної норми Податкового кодексу України, а саме: платіж повинен бути зроблений платником податку у січні - лютому 2013 року, але протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто протягом 20 днів з моменту закінчення січня або лютого місяців 2013 року, не є цілком зрозумілим строк сплати авансового внеску платником податку у січні та лютому 2013 року, а тому суд керується принципом податкового законодавства, який передбачений у п.4.1.4 ст. 4 ПК України, презумпцією правомірності рішень платника податку, згідно якої в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Окрім того, суд враховує п.56.21 ст. 56 ПК України, згідно якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд звертає увагу на те, що оскільки сплата податку на прибуток здійснювалась позивачем за лютий 2013 року, то граничним строком сплати такого податку відповідно до даної норми Податкового кодексу України є 20 березня 2013 року, а не 20 лютого 2013 року, як вказує відповідач.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що позивач не порушив граничний термін сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за лютий 2013 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, судом встановлено, що оскільки позивачем вчасно сплачено податок на прибуток підприємств, застосування до нього штрафу відповідно до ст. 126 ПКУ є безпідставним та протиправним. Відтак, податкове повідомлення - рішення № 10660/10/14.1-16 від 05.04.2013 року не носить правового підґрунтя та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного податкового повідомлення - рішення. Доводи, викладені відповідачем у письмових запереченнях, наявних у матеріалах справи спростовуються імперативними приписами чинного законодавства.

Одночасно судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що відповідач згідно п.87.1 ст. 87 ПК України не був позбавлений можливості без заяви позивача самостійно врахувати переплату, що утворилася з платежу податок на прибуток в рахунок погашення заборгованості з авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2013 року з наступних причин.

Згідно п.87.1 ст. 87 ПК України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Враховуючи те, що у позивача станом на 20.02.2013 року рахувалась переплата з платежу податок на прибуток приватних підприємств, яка утворилася у зв'язку із сплатою позивачем суми на невірний розрахунковий рахунок згідно платіжного доручення № 443 від 18.02.2013 року, а не переплата з платежу авансові внески з податку на прибуток, то відповідач не вправі без заяви позивача враховувати дану переплату для погашення грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби форми № 10660/10/14.1-16 від 05.04.2013 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь Металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеварний завод» ПАТ «Дніпровагонмаш» судовий збір у розмірі 1862,29 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 червня 2013 року

Суддя С.В. Златін